Євангелія і хороше життя

Старійшина Квентін Л. Кук

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

З виступу “The Good Life (Хороше життя)”, виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга–Айдахо, 18 грудня 2015 року. Повний текст виступу англійською мовою можна знайти на сайті web.byui.edu/devotionalsandspeeches.

У найгірших обставинах, коли все інше розсипається, сім’я та євангелія Ісуса Христа залишаються найголовнішими.

Багато виступів присвячено тому, як реалізовувати свої мрії та вподобання. Я поважаю такі цілі, але я хочу, щоб ви обміркували величнішу мету в своєму житті.

Вдячність за благословення

Для початку, я сподіваюся, що ви вдячні за ваші благословення, особливо за ваш спадок. Вдячність і смирення тісно пов’язані. Ми живемо у світі, де проповідується зосередженість на собі. Особливо соціальні медіа можна легко використати для самореклами. Ніколи не було важливішим бути вдячними і смиренними. Ті, хто має ці якості, висловлюють вдячність за свої благословення, наслідуючи приклад Спасителя.

Мій друг, професор Гарвардського університету, Роджер Б. Портер, вірний член Церкви, сказав на якомусь заході в Гарварді в травні 2015 року, що вдячність “вимагає, щоб ми визнали наші борги перед іншими” і що “для цього часто вимагається смиренна реакція на незароблені чи незаслужені дари”. Він завершив: “Якщо ви вирішите зробити вдячність головним елементом вашого життя, вона вам добре послужить. Вона допоможе вам протистояти спокусі піддатися гордині і мати відчуття, що ви багато на що заслуговуєте. Вона допоможе вам бачити хороше і визнавати позитивне. Вона допоможе вам бачити в правильному світлі нерівності на дорозі і випробування, які у вас будуть час від часу. Це допоможе вам зосередитися на тих, кому в житті пощастило менше, ніж вам, чиї життя ви можете благословити”¹.

Я б сказав, що нам особливо треба бути вдячними за наш спадок. Якщо Господь благословив нас хорошими батьками, ми маємо бути вдячними. Це борг стосовно нашого спадку, який кожен з нас має повернути. Стара китайська приказка звучить так: “Коли ви п’єте воду, не забувайте про криницю, яка її дала”.

З Писань зрозуміло, що ми маємо шанувати наших батьків. У Приповістях сказано: “Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!” (Приповісті 6:20). Послання Ефесянам навчає нас: “Шануй свого батька та матір” (див. Eфесянам 6:2–3; див. також Вихід 20:12). Великий німецький філософ Гете пояснив це так: “Те, що тобі позичено як спадок від твого батька, зароби заново сам, щоб стати справжнім власником цього!”² Зрозуміло, що ми повинні бути вдячні за наших батьків і робити позитивні дії у напрямку здобуття того, чим вони сподівалися нас обдарувати.

Вічні принципи проти мирських філософій

Я хочу не лише заохочувати вас виявляти вдячність, але й маю бажання поділитися практичними порадами, які допоможуть вам бути як щасливими, так і успішними в прагненні жити змістовним життям, про яке часто говорять як про “хороше життя”.

У недавньому есе, лорд Джонатан Сакс, колишній головний рабин Об’єднаних єврейських громад Британської співдружності, висловив занепокоєння, яке маю і я, щодо зменшення ролі віри, моральних цінностей і сенсу в сучасному житті. Він сказав:

“Якщо є щось, чого не роблять великі організації сучасного світу, так це те, що вони не пояснюють сенсу. …

Наука, технології, вільний ринок і … демократичний устрій дали нам змогу досягти досі небаченого в області знань, свободи, тривалості життя і процвітання. Вони є одними з найбільших досягнень людської цивілізації, які слід захищати і зберігати.

Але вони не дають відповіді на три запитання, які кожна схильна до роздумів людина поставить у певний час свого життя: Хто я? Чому я тут? Як я житиму далі? В результаті цього, 21 століття дало нам максимум вибору та мінімум сенсу”³.

Ця цитата красиво пояснює суть мого послання. Я глибоко занепокоєний тим, що хороше життя, основане на житті та вченнях Ісуса Христа, вважається зараз другорядним після мирського уявлення про хороше життя.

Для тих з нас, хто є членами Церкви, євангелія Ісуса Христа, Його Воскресіння і Спокута є основою усього суттєво важливого у цьому житті. Вони також дають сенс цьому життю. Спаситель надихав вірування і встановлював норми поведінки, які є моральними, праведними й бажаними і які приводять до хорошого життя. Однак принципи та основи моралі, про які навчав Спаситель, зазнають серйозних нападок у сучасному світі. Саме християнство піддається нападкам.

Це явище не нове. І суперечки про рецепт хорошого життя точилися віками. Коли апостол Павло був у Афінах, він зустрів “філософів епікуреїв та стоїків” (Дії 17:18). Стоїки вірили, що найвищим добром була доброчесність, а епікурейці вірили, що найвищим добром було задоволення. Багато стоїків стали гордовитими і використовували свою філософію як “виправдовування для … амбіційності і нечестя”. Багато епікурейців стали гедоністами і використовували в якості девізу таке: “Давайте їсти і пити, бо завтра ми помремо”⁴. Багато хто в академічному світі довгий час посилався на точку зору Аристотеля, що інтелектуальні роздуми є проектом для хорошого життя. Цікаво, що багато тих самих мирських філософій, які конфліктували з першими християнами, все ще існують, але в трохи іншому вигляді, і сьогодні.

Крім того, багато нових філософій вочевидь суперечать євангелії Ісуса Христа. Це сталося швидко. Мовою Книги Мормона це сталося “протягом кількох років” (Геламан 7:6), і тепер велика частина світу називає “зло добром, а добро—злом” (2 Нефій 15:20). Насправді ці дві фрази з Писань описують, що відбувається у наші дні. Те, що вважалося моральним, швидко змінилося. Був величезний відхід від моральної поведінки, як основи хорошого життя. Дехто применшує християнство, прийнявши міф, що в християнстві щастя існує не в цьому житті, а лише на небесах⁵. Я запевняю вас, що йдучи за Спасителем, ми матимемо щастя і в цьому житті і на небесах.

Чесноти для панегірика проти чеснот для резюме

Деякі виклики стосуються не лише виключно добра і зла. Деякі з них вимагають від нас вибирати найкраще, а не просто хороше⁶.

Девід Брукс, в редакційній статті, яка називалася “The Moral Bucket List” (Список для відра з моральними цінностями), розповів про концепцію, згідно з якою існують два види чеснот—чесноти для резюме і чесноти для панегірика. Чесноти для резюме—це навички, які ви приносите на ринок праці. Чесноти для панегірика—це ті, про які говорять на ваших похоронах”⁷. Брукс зробив правильний висновок, що чесноти для панегірика є набагато важливішими. Особисто для мене ця концепція мала дуже велике значення, оскільки, коли мені було за двадцять, були події, які мали на мене глибокий вплив. Це були похорони двох хороших чоловіків з інтревалом лише у кілька днів. Розповідь правдива, але я змінив імена, і навмисно не згадував конкретні факти.

Мені було 25 років, я закінчив Юридичну школу в Стенфорді й почав працювати в юридичній фірмі. Я проводив робочий день з високоосвіченими людьми, які накопичили багато матеріальних статків. Вони були добрими, в цілому милими і привабливими людьми.

Члени ж Церкви, з якими я спілкувався, були набагато різноманітнішими. У більшості з них було небагато матеріальних статків. Вони були чудовими людьми, і для більшості з них їхнє життя мало сенс. Саме в цей час двоє дорослих чоловіків пенсійного віку, яких я знав багато років, померли. Їхні похорони розділяло лише кілька днів, і тому я відвідав обидві похоронні служби. Я вирішив назвати одного чоловіка Багатий, а другого Вірний. Ці дві похоровальні служби відбилися в моїй свідомості, оскільки прояснили важливість вибору, який мають перед собою усі люди, особливо молоді. Вони також показують, наскільки складно пояснити різницю між чеснотами для резюме і чеснотами для панегірика.

Як Багатий, так і Вірний, обидва в молодості служили на місії. За всіма ознаками обидва були відданими місіонерами. Після закінчення університетів їхні життя почали змінюватися. Багатий одружився на красивій жінці, яка з часом стала малоактивною в Церкві. Вірний також одружився на такій же красивій жінці, яка була повністю активною в Церкві. Більш ніж будь-яке інше, це рішення послужило основою подальших рішень їхнього життя. З мого досвіду, коли пари залишаються в істині, вірними Спасителю і вічній важливості сім’ї, чесноти для панегірика майже завжди зберігаються.

Тепер я розповім трохи про Багатого. У нього були чудові навички спілкування з людьми, і він дуже турбувався про людей. Він почав працювати у великій корпорації США і зрештою став президентом тієї компанії. У нього були великі доходи і він жив у великому, красивому будинку, розташованому на великій земельній ділянці. Ось чому я вирішив назвати його Багатий. Буде справедливим зауважити, що його кар’єрний вибір був не просто хороший чи кращий, але найкращий.

Його вибір стосовно сім’ї і Церкви, у той же час, був не настільки хороший. Він був хороший чоловік і не робив нічого такого, що було б злом, але його вибір стосовно сім’ї і впливу на його дітей зосереджувався майже ексклюзивно на освіті та працевлаштуванні, особливо на якостях для резюме, які є такими важливими на ринку праці. Його сини також зробили чудову кар’єру. Та вони не залишалися активними в Церкві й одружилися з молодими жінками, які не були членами Церкви. Я не знаю всіх фактів стосовно його синів, але у кожному випадку шлюби закінчилися розлученнями.

Багатий і його дружина також стали малоактивними. Вони в основному брали участь у видатних соціальних та громадських заходах. Він завжди вважав себе святим останніх днів і пишався своєю місією, але не ходив до Церкви. Однак час від часу він сприяв у здійсненні будівельних програмам Церкви й допомагав членам Церкви зробити кар’єру. Більш того, на всіх своїх посадах він сприяв зростанню чесності, цілісності і доброї волі.

Його похорон відбувся у каплиці для представників усіх вір на території кладовища. Багато керівників вищого рівня і високопоставлених осіб відвідали його похорон, включаючи губернатора штату, в якому він жив. Окрім його дітей, онуків і мене, решта гостей були віком за 50. Загалом це був похмурий похорон. Ніхто не навчав основним принципам плану щастя і небагато було сказано про Ісуса Христа. Життя Багатого основувалося майже винятково на чеснотах для резюме.

Рішення щодо працевлаштування Вірного були набагато менш успішними. Його перша спроба заснувати незалежний бізнес закінчилася невдачею, коли той бізнес згорів і він втратив усе. Потім він заснував невеликий бізнес, але доходи ледь покривали його найголовніші витрати. У нього був невеликий, але пристойний будинок. Він насолоджувався своєю роботою і спілкуванням з людьми. Його кар’єра була хороша і дійсно приносила задоволення, але не була видатною або такою, яку можна було б назвати—найкраща. То не була кар’єра з чеснотами для резюме.

Його вибір стосовно сім’ї та Церкви, з іншого боку, був абсолютно найкращий. Він і його дружина були повністю активними у Церкві. Він служив у тих покликаннях, які йому давали—головним чином учителем,—часто відвідував храм і був вірним носієм священства. У нього були чудові стосунки, особливо з членами його великої сім’ї та численними онуками. Вони всі були гарно освічені, але його основною настановою для них була важливість наслідування Христа у житті. На пенсії вони удвох з дружиною служили на місії. Хоча у нього були випробування, включаючи смерть сина у Другій світовій війні, він мав задоволення і радість протягом усього життя завдяки меті і сенсу, які надавали його сім’я та євангелія Ісуса Христа.

Поховальна служба в будинку зборів приходу була великою і радісною. На неї прийшли люди різного віку, включаючи велику кількість онуків і молоді, якій він служив. Звучало вчення про план щастя і Спаситель був у центрі поховальної служби. Це був взірцевий похорон святого останніх днів. Виступи стосувалися його характеру, доброти, піклування про людей і любові до Господа Ісуса Христа.

Вибір і хороше життя

Я сказав, що ці двоє похорон сталися у визначальний період мого життя. Я служив на місії і любив Церкву. Я починав свою кар’єру і на мене починали справляти враження люди, успішні в матеріальному і професійному сенсі. Я розумів, що вибір, який я робитиму, впливатиме на моє щастя у цьому житті і визначить спадок, який я залишу. Я також усвідомив вічну важливість вибору, який стояв переді мною. Мені було зрозуміло, що той вибір мав вічне значення. Найважливішим, що я усвідомив на прикладі описаних мною життів, було те, що найголовніший вибір може зробити будь-хто, незалежно від своїх талантів, здібностей, можливостей чи економічних обставин. Я зрозумів, що для мене, моїх майбутніх дітей і всіх, на кого я матиму змогу вплинути, суттєво важливим буде ставити Спасителя, мою сім’ю і Церкву на перше місце. Такі дії приведуть до хорошого життя.

У найгірших обставинах, коли все інше розсипається, сім’я та євангелія Ісуса Христа залишаються найголовнішими. Подумайте про батька Легія в Книзі Мормона, де описано, як він “пішов у пустиню. І він залишив свій дім, і землю свого успадкування, і своє золото, і своє срібло, і свої коштовності, і нічого не взяв з собою, крім своєї сімʼї, і харчів, і наметів, і пішов у пустиню” (1 Нефій 2:4).

Це покоління має виклик—захищати віру і сім’ю. Один дослідник вивчав історію, починаючи зі стародавньої Індії та Греції, і зробив висновок, що кожен нерелігійний народ в історії закінчував демографічним спадом⁸. Недавно в новинах повідомлялося про зменшення рівня народжуваності в усьому світі. Wall Street Journal проголосив у статті на першій сторінці: “Часова бомба для майбутнього населення світу: замало людей”. У цій статті було сказано, що в 2016, “вперше з 1950, … загальна кількість населення працездатного віку почне зменшуватися”⁹.

Є чіткий зв’язок між зменшенням віри і зменшенням населення. Вічний план Батька для Його дітей залежить і від віри, і від сім’ї. Я вдячний, що святі останніх днів, згідно з постійними опитуваннями, підтримують віру в Господа Ісуса Христа і продовжують укладати шлюби і народжувати дітей.

Дехто, можливо, не має змоги укласти шлюб чи мати дітей. Але особи, які праведно йдуть за Спасителем і Його заповідями і які безкорисливо служать дітям нашого Батька—“отримають усі обіцяні благословення у вічностях”¹⁰.

Коли ми стикаємося зі складностями і випробуваннями життя, відбувається багато подій, над якими ми маємо мало контролю, або зовсім їх не контролюємо. Але у тому, що стосується принципів, поведінки, дотримання релігійних вимог і праведного життя,—контроль в наших руках. Наша віра в Бога Батька і Його Сина, Ісуса Христа,—це вибір, який ми робимо.

Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, процитував Уільяма Лоу, англійського священника 18 століття, який дуже влучно сказав: “Якщо ви не поставили на перше місце царство Бога, в кінці не матиме значення, що саме ви поставили на перше місце”¹¹.

Будь ласка, зрозумійте, що, розповідаючи історії чоловіків, яких я назвав Багатий і Вірний, я не заохочував зменшувати планку цілей в області освіти чи кар’єри. Навпаки, нам слід робити усе можливе, щоб покращувати свої досягнення у цих двох областях. Я хотів сказати, що коли наші цілі стосовно освіти і кар’єри отримують більше уваги, ніж сім’я, Церква та свідчення про Спасителя, незаплановані наслідки надмірної уваги чеснотам для резюме, можуть бути дуже негативними.

Я впевнений, що ви зможете мати радість і щастя, яких бажаєте і яких Бог бажає для вас, якщо ви будете:

Вдячні за ваші благословення, особливо за ваш спадок.
Віддані вічним принципам, які додадуть сенсу вашому життю.
Мати твердий намір, щоб ваших чеснот для панегірика було більше, ніж чеснот для резюме.
Готові звітувати Спасителю, що ви прожили хороше життя.

Найважливішою зустріччю для кожного з нас по іншу сторону завіси буде зустріч зі Спасителем, “охоронцем воріт” (див. 2 Нефій 9:41). Незалежно від того, хто є нашими предками, і чи багаті ми чи бідні, ми будемо звітувати про наше виконання даних нам заповідей. Нам слід жити так, щоб ми могли “увій[ти] в Його брами з подякуванням, на подвір’я Його з похвалою! Виславля[ти] Його, Ім’я Його благословля[ти]” (Псалми 100:4).

Тоді ми захочемо з радістю звітувати, що ми прожили дійсно хороше життя.