Голоси святих останніх днів
Допомогти Мірті повернутися
Мене було покликано служити радницею в президентстві Товариства допомоги в новому для нашої сім’ї приході. Під час зборів президентства ми обговорювали список з іменами сестер Товариства допомоги в нашому приході.
Мою увагу привернула одна сестра з приходу на ім’я Мірта. Вона була членом Церкви багато років, але з якоїсь причини вже кілька років Мірта не приходила.
Я помітила, що її чоловік був президентом кворуму старійшин, але їхні діти, які були членами Церкви, також не приходили на збори. Кожної неділі я бачила, що її чоловік у церкві сам.
Я відчувала, що нам потрібно допомогти цій сім’ї повернутися до церкви разом і насолоджуватися благословеннями, які Господь хоче їм дати. Під час наступних зборів президентства я поділилася своїми сподіваннями допомогти Мірті повернутися до Церкви. Ми планували заходи, до яких ми особливим чином могли б залучити її, і визначилися з кількома дорученнями, які могли б їй дати.
Коли ми до неї прийшли, вона прийняла кожне доручення і потім дуже добре їх виконала. Ми помітили, що вона виявляє явне бажання, аби хтось із нас разом з нею приходив на заходи Товариства допомоги.
Коли ми призначали пари для візитного вчителювання, я попросила, аби мене поставили разом з Міртою. Кожного місяця без жодного пропуску ми з Міртою ходили на візитне вчителювання. Кожного разу, коли ми ходили відвідувати сестер, у нас була можливість поговорити і краще познайомитися.
Кожного разу, коли я запрошувала її прийти до церкви, вона просто казала: “Коли я відчую, що готова, я прийду”. Я нічого не розуміла, але поважала її рішення. Згодом її відповідь стала такою: “Mожливо я прийду в неділю”.
Я з нетерпінням чекала на неї кожної неділі. Вона так і не приходила, але я продовжувала молитися за неї. Раптово наша сім’я переїхала в те місце, де ми жили раніше, і я не мала змоги попрощатися з Міртою. Коли ми залишали той приход, вона все ще не повернулася до церкви.
Через кілька місяців мені сказали, що Мірта повернулася до церкви і що вона служить радницею в президентстві Товариства допомоги.
Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) навчав: “Ви можете ніколи не дізнатися, скільки добра ви зробили. Чиєсь життя буде благословлено вашими зусиллями” (“Жінкам Церкви”, Ліягона, лист. 2003, с. 115).
Часто буває так, що результати не такі, як хтось сподівається, і не настають тоді, коли їх очікують. Давайте невтомно працювати. Це Господня робота, і ми є знаряддям, обраним Ним, щоб змінювати життя багатьох людей.