Диво останньої миті
Автор живе в Арагуа, Венесуела.
Я був молодим недосвідченим і мав мало часу. Чи справді проста молитва могла здійснити диво?
Коли мені було 16 років, я закінчував середню освіту в технікумі, аби отримати ступінь молодшого спеціаліста з електроніки. Однією з вимог для отримання ступеня було проходження 30-денної практики на одному з місцевих підприємств, аби показати свої технічні навички.
Я проходив практику в компанії з виробництва паперової продукції. Моє бажання служити на місії повного дня почало зростати, а ця робота допомогла б мені заробити достатньо грошей. Однак було три практиканти, а компанія вибере лише одного на штатну вакансію.
У компанії був станок, який поламався. Коли той станок працював належним чином, то міг виконувати стільки роботи, з якою справлялися три подібні механізми. Цей станок уже довго не працював, і компанія замовила запасні частини з-за кордону, аби полагодити його, але він так і не запрацював. Я відгукнувся на пропозицію спробувати полагодити його.
Ілюстрація Девіда Куртіса
День за днем я годинами вивчав той станок. Але він був складним, і лише за 30 днів важко було визначити, чому він не працює, особливо такому недосвідченому майстру, яким був я. Однак я відчував, що можу це зробити. Кожного ранку перед роботою я читав статтю з журналу Ліягона і молився Небесному Батькові. Я також подружився з начальником, досвідченим інженером-електриком, який отримав для мене дозвіл на те, щоб я брав копії креслень на вихідні. Я уважно їх вивчав.
Коли практика підходила до кінця, двоє моїх колег закінчували призначені їм проекти, і я відчував, як напруження зростає. Але попри негативні (і навіть глузливі) зауваження на мою адресу, я ніколи не сумнівався. П’ятниця, яка була останнім днем практики, наближалася швидко. Хоча я розібрався в кількох неполадках, станок досі не працював. Я був упевнений, що скоро його полагоджу, тож сказав своєму начальнику, що якщо мені дозволять працювати в суботу, у понеділок механізм запрацює.
Мої слова здивували начальника настільки, що він особисто просив дозволу у президента компанії. Потім начальник сказав мені, що наступного дня усі ми троє—президент компанії, мій начальник і я—будемо працювати до 12-ї години дня. “Усі троє?”— запитав я. Він пояснив, що президент компанії, інженер-електронік, зацікавився моєю пропозицією, тому що було стільки невдалих спроб полагодити станок, що він уже не вірив, що це можливо.
Наступного дня, мені було дуже боязко працювати поряд з двома дорослими інженерами. Я був молодий і недосвідчений. Однак вони запропонували бути моїми помічниками; я почувався незручно, і в той же час для мене це була велика честь.
До дванадцятої дня залишалися хвилини, коли президент і мій начальник зрозуміли, що наші зусилля були марними. Я вибачився і пішов у вбиральню. Я став на коліна і дуже палко молився Батькові. Я відчув дивовижну силу, яка не піддається поясненню. Я попросив Його допомогти мені отримати цю роботу, тому що мені вона необхідна для того, щоб заплатити за місію.
Я вийшов з убиральні сповнений енергії; але на той час мої помічники вже зібрали інструменти і закрили їх у ящики. Я знову відкрив станок і уважно проглянув 15 друкованих плат, що знаходилися всередині. Я помітив, що один простий штифт з усіх 4 тисяч штифтів у системі, не під’єднаний до плати. Я під’єднав його, поставив на місце і увімкнув станок. Він запрацював! То було дивом.
То був незабутній і зворушливий момент. Мій начальник обняв мене, а президент компанії потиснув руку та з ентузіазмом мене привітав.
Я зміг пропрацювати на компанію майже два роки, заощадити необхідні кошти і поїхати на довгоочікувану місію. Коли я пояснив причину свого від’їзду, президент компанії попрощався зі мною і сказав: “Ти вже знаєш, куди повернешся працювати після закінчення місії. Я бажаю тобі успіхів”.
Цей випадок показав мені, що немає нічого неможливого для Бога. Якщо ми не сумніваємося, чудеса будуть траплятися, але лише після випробування нашої віри—навіть у останню мить. Так, дива трапляються.