Молитва за батька в день народження
Коли мій батько зростав, він не ходив до жодної церкви, а сім’я моєї мами стала неактивною, коли мама була ще зовсім юною. Але одного дня мама відчула, ніби їй чогось не вистачає, тож вона вирішила повернутися до церкви, яку відвідувала дитиною—до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ми з сестрами ходили з нею. Але батькові не подобалося, що ми відвідуємо церкву, і стосунки між батьками загострилися, як ніколи раніше.
Я охристився у восьмирічному віці й дізнався, яким чином сім’ї можуть бути разом навіки. Кожного року на день народження я задував свічки і таємно бажав, щоб мій батько охристився. Я молився, щоб серце батька пом’якшилося. Через багато років місіонери змогли приходити до нас на обіди. Але ми ніколи не обговорювали євангелію.
Тоді одного літа мій батько поїхав зі мною до табору Товариства молодих чоловіків. Хоча він не був членом Церкви, батькові було доручено відповідати за духовний вечір! Я боявся, але всі допомагали, беручи участь у духовному вечорі. Тоді мій друг почав свідчити про молитву. Він розповів про випадок, коли мій батько допоміг малому братові мого друга, і це стало відповіддю на його молитву. Уперше я бачив, як батько плаче. Він відчував Духа.
Після того походу батько відчув оновлене бажання більше дізнатися про євангелію, і одного ранку він оголосив, що хоче охриститися. Ми не могли в це повірити!
Хрищення батька було одним з найкращих днів у моєму житті. Каплиця була заповнена вщерть тими людьми, які прийшли підтримати батька, а я кілька сотень разів повторював молитву хрищення, бо відчував величезну радість. Я охристив батька, і мені важко описати надзвичайні почуття, які мене охопили, коли я обняв батька у христильній купелі.
Наступного року уся наша сім’я запечаталася у храмі. Після запечатування ми стояли в колі—як вічна сім’я—і обнімалися зі сльозами радості на обличчях.
Цей випадок допоміг мені зрозуміти, що все можливо. Не здавайтеся. Я буду робити все можливе, аби бути гідним запечататися у храмі зі своєю майбутньою сім’єю.