Голоси святих останніх днів
Материнство за Христовим взірцем
Ілюстрація Керолін Вібберт
Я змела в купку солоне печиво, пластівці, попкорн і чіпси.
“Ні. Я нічого цього не їла”,—сказала я, змітаючи все в совок.
Мій чоловік, який сидів за столом, тихо сказав: “Це—материнська жертовність”.
Я випрямилася. “Що?”— запитала я.
Він промовив голосніше і чіткіше, куштуючи сніданок: “Це те, що роблять матері. Вони все своє життя прибирають безлад, який не вчиняли—так само, як Спаситель”.
Це зауваження здалося мені дуже глибоким. Я б мала відчути більше задоволення, ніж відчула, розмірковуючи про те, що прибирання зі столу було чимось, що наближало мене до Христа. Але натомість мене огорнула хвиля провини. Мені було ніяково від того порівняння. Скільки разів я нагадувала чоловікові й навіть собі про все те, що робила для дітей, сподіваючись на похвалу та вдячність? Здавалося, що немає нічого поганого в тому, щоб бажати, аби діти були більш вдячними, але в ту ясну мить я зрозуміла, що моє бажання не стільки стосувалося того, щоб навчити дітей вдячності, скільки того, щоб мене похвалили або певним чином відзначили. Однак Спаситель ніколи не вимагав похвали. Він ніколи не просив цього і не бажав.
Я можу пригадати розмови зі своїми дітьми підліткового віку, коли вони перераховували все, що зробили для мене, аби я їх не просила ще щось зробити.
Я зазвичай відповідала: “Гаразд, якщо ви хочете порівняти, хто з нас зробив більше, то це можна, але ви програєте, тож беріться до роботи!”
Потім я зрозуміла, що мої наміри рідко були достатньо чистими для порівняння, яке зробив мій чоловік. Спаситель ніколи не веде переліку, аби порівняти зроблене Ним і мною. Кожного разу я була б у програші.
Коли я все ще тримала щітку в руці, у мене виникло нове уявлення про материнство—материнство, яке Він мав на увазі. Не заради слави, визнання, обіймів або навіть вдячності. Мені слід було змести ті крихти з любов’ю, бо саме це б зробив Він.
В усьому, що Він робив, Він керувався послухом Своєму Батькові. Він не думав про Себе. Господь завжди лагодить зламане і безкінечно впорядковує безлад тому, що має досконалу любов до Свого Батька і до нас. Я тепер намагатимуся навчати своїх дітей і служити їм, маючи найчистішу любов, на яку я здатна. Лише тоді я відчуваю, що дійсно виконую материнський обов’язок так, як хоче Христос.