Відновлення ключів священства
З виступу на жовтневій генеральній конференції 2004 р.
Спаситель побудував Свою Церкву на основі апостолів і пророків, які тримали всі ключі священства на землі в той час.
Багато років тому я виступав у стародавньому амфітеатрі в Ефесі. Яскраве сонце освітило землю, де стояв і проповідував апостол Павло. Темою мого виступу був Павло—апостол, покликаний Богом.
Присутніми були сотні святих останніх днів. Вони сиділи рядами на кам’яних лавах, на яких сиділи ефесяни більше тисячі років тому. Серед них були два сучасні апостоли, старійшина Марк Е. Пітерсен і старійшина Джеймс Е. Фауст.
Як ви здогадалися, я старанно готувався. Я прочитав Дії святих апостолів і послання Павла і його товаришів-апостолів. Я читав і розмірковував над посланням Павла до ефесян.
Я щосили намагався вшанувати Павла і його чин. Після виступу багато людей сказали мені щось приємне. Обидва сучасні апостоли були щедрими на зауваження. Але потім старійшина Фауст відвів мене вбік і з усмішкою лагідним голосом сказав: “Виступ був хорошим. Але ти обійшов найважливіше, що міг сказати”.
Я запитав, що саме. Лише через кілька тижнів він погодився сказати. Його відповідь відтоді стала для мене вченням.
Він сказав, що я міг нагадати людям, що якби святі, які слухали Павла, мали свідчення про цінність і силу ключів, які він тримав, можливо, апостолів не треба було б забирати з землі.
Це повернуло мене до листа Павла до ефесян. Я побачив, що Павло хотів показати людям цінність ланцюжка ключів священства, що простягався від Господа через Його апостолів до них, членів Господньої Церкви. Павло намагався зміцнити свідчення про ці ключі.
Павло свідчив ефесянам, що Христос був на чолі Його Церкви. І він учив, що Спаситель побудував Свою Церкву на основі апостолів і пророків, які тримали всі ключі священства на землі у той час (див. Eфесянам 2:19–20).
Священство було відновлено
Незважаючи на ясність і силу переконання його вчення і його прикладу, Павло знав, що прийде відступництво (див. Дії 20:29–30; 2 Солунянам 2:2–3). Він знав, що апостолів і пророків буде забрано з землі. І він знав, що одного великого дня у майбутньому вони будуть відновлені. Він написав про цей час ефесянам, кажучи, що зробить Господь: “Для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі,—що на небі, і що на землі” (Eфесянам 1:10).
Павло передбачив священнослужіння пророка Джозефа Сміта, коли небеса знову відкриються. Це сталося. Іван Христитель прийшов і дарував смертним священство Ааронове і ключі служіння ангелів і хрищення зануренням для відпущення гріхів (див. УЗ 13).
Давні апостоли і пророки повернулися і дарували Джозефу ключі, які тримали у земному житті (див. УЗ 110). Смертних було висвячено у святе апостольство в лютому 1835 року. Ключі священства були дані Дванадцятьом апостолам наприкінці березня 1844 року.
Кожен пророк після Джозефа, від Бригама Янга до Президента Монсона, тримав і використовував ці ключі і мав святе апостольство.
Віра і ключі священства
Як і в часи Павла, сила цих ключів священства, в тому, що стосується нас, вимагає нашої віри. Ми повинні знати через одкровення, що ті, хто веде нас і служить нам, тримають ключі священства. Для цього потрібне свідчення Духа.
А це залежить від нашого свідчення про те, що Ісус є Христос і що Він живе і керує Своєю Церквою. Ми повинні також особисто знати, що Господь відновив Свою Церкву і ключі священства через пророка Джозефа Сміта. І ми повинні мати запевнення від Святого Духа, часто оновлюване, що ці ключі передавалися безперервно і були передані сучасному пророку, і що Господь благословляє і скеровує Свій народ через лінію ключів священства, що сягає через президентів колів і округів, єпископів і президентів філій до нас, ким би ми не були і наскільки далеко не жили від пророка й апостолів.
Довіряти обраним Господнім служителям
Щоб міцно триматися у Господній Церкві, ми можемо і повинні навчити свої очі впізнавати силу Господа у служінні людей, яких Він покликав. Ми повинні бути гідними супроводу Святого Духа. І ми повинні молитися, щоб Святий Дух допоміг нам бачити, що люди, які ведуть нас, мають цю силу. У мене відповіді на такі молитви найчастіше приходять, коли я сам повністю задіяний у служінні Господу.
Ми можемо діяти, щоб підготуватися до одкровення, яке дає нам знання, що ключі передаються Богом від однієї особи до іншої. Ми можемо намагатися відчути це знов і знов. І повинні робити це, щоб отримати благословення, які Бог підготував для нас, та які Він бажає, аби ми запропонували іншим людям.
Відповідь на вашу молитву навряд чи буде такою вражаючою, як тоді, коли Бригам Янг виглядав як пророк Джозеф, що загинув як мученик1. Але вона може бути такою ж переконливою. І з цією духовною впевненістю прийде спокій і сила. Ви знов знатимете, що це Його істинна і жива Церква, що Він скеровує її через Своїх висвячених слуг і що Він піклується про нас.
Якщо достатня кількість нас проявить віру й отримає цю впевненість, Бог надихне тих, хто веде нас, і цим благословить наше життя і наші сім’ї. Ми станемо такими, якими Павло хотів бачити тих, кому він служив: “Збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Eфесянам 2:20).