Ми говоримо про Христа
Ще не пізно для другого шансу
Автор живе в штаті Вірджинія, США.
Батько однієї з моїх проблемних учениць сказав своїй дочці: “Ще не надто пізно для тебе досягти успіху”. Господь дає нам те ж саме послання.
Ілюстрації Келлі Мак-Морріс
Сандра була ученицею мого класу з поглибленим вивченням англійської мови. Того року вона протягом кількох тижнів не виконувала ніяких домашніх завдань і проектів. Вона просто мріяла, сидячи за своєю партою. Вона придумувала виправдання, чому вона не виконала завдання, а також не виявляла ані зацікавленості, ані бажання працювати, щоб успішно засвоїти такий складний курс.
Її порадник і я вирішили призначити зустріч з Сандрою, її батьком та кількома іншими її вчителями, аби з’ясувати, в якому напрямку їй рухатися: може їй слід відмовитися від своїх уроків підвищеної складності і замість них узяти стандартні? Найважливішим було невисловлене запитання, яке сиділо в голові у всіх нас: чи можемо ми знайти спосіб допомогти Сандрі покращити свої успіхи?
Розуміючи, що Сандрі було дано багато шансів для успіху, але вона вибрала провал, я пішла на ті збори з великою неохотою. Потайки я сподівалася, що вона вирішить кинути мій клас, і мені більше не треба було б нею перейматися. Я відчувала, що зробила все можливе зі свого боку і що вже було надто пізно.
На зборах Сандра манерами поведінки показувала, що в неї є великі сумніви щодо її здатності щось покращити. Вона, не відводячи очі, дивилася на стіл, коли я розповідала про її провали в класі англійської. Коли її вчитель з історії підтвердив, що Сандра завалювала і його предмет також, вона все нижче опускалася на стільці і я могла бачити, як по її обличчю текли сльози.
Зібравши все своє співчуття, я пояснила їй та її батьку, що якщо Сандра хоче успішно пройти ці складні уроки, їй потрібно буде змінити поведінку, через яку вона опинилася в такому складному становищі, і що зробити це буде дуже важко.
Послання від її батька
Порадник потім обернулася до батька Сандри, чоловіка малоосвіченого, який, здавалося, почувався некомфортно в шкільному оточенні. Порадник спитала його, чи немає в нього якихось запитань до вчителів. Він сказав, що ні і подякував нам за те, що ми зробили для Сандри. А потім сказав, що має щось сказати своїй доньці.
Моє серце стиснулось. Я була присутня на деяких зустрічах у форматі батьки-вчителі, де батьки докоряли своїм дітям перед учителями і порадниками, сварячи їх за лінощі, неуважність і нестачу мотивації. Я вже приготувалася почути це знову.
Натомість те, що я почула, мене вразило. Смиренний батько Сандри обернувся до своєї заплаканої 16-річної доньки, яка була пригнічена, відчуваючи сором і жаль, і сказав їй: “Ще не надто пізно. Ще не надто пізно тобі змінити все на краще. Справді, ще не надто пізно”.
Я пішла з тих зборів з вдячністю за його сповнену любові реакцію, проте з хвилюванням, що він навіть не уявляє, чого коштуватиме його дочці змінити ситуацію на цьому етапі. Це здавалося неможливим. Згодом повідомили, що вона вирішила відмовитися від уроку з історії, але не від мого уроку з англійської.
Пізніше того дня, коли я стала навколішки в молитві, усвідомлюючи власні недоліки і просячи мого Небесного Батька про прощення, я зрозуміла, як багато я дізналася від батька Сандри. Іноді непевність і почуття невідповідності в моєму власному житті змушувало мене замислитися, чи була я гідною і чи заслуговувала на другий шанс. У ті миті Господь, як і батько Сандри, обрав не сварити мене, а натомість запевнити: “Ще не надто пізно, моя дочко. Ще не надто пізно”.
Послання євангелії
Як часто ми вірили в послання супротивника, що ми вже безнадійні? Але пророки кажуть нам зворотнє. Ісая проголошує: “Хай до Господа звернеться,—і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!” (Ісая 55:7). Мормон додає своє свідчення: “Стільки, скільки вони каялися і прагнули прощення з щирим наміром, їм прощалося” (Moроній 6:8). Радість євангелії в тому, що ніколи не пізно. Так часто, як ми будемо шукати прощення, Господнє викуплення дозволить нам почати спочатку.
Сандра, з мотивацією почати спочатку, зробила повільні, але помітні зміни. Перетворення не було легким—воно вимагало щоденних зусиль для подолання її поганих звичок—але вона бачила винагороду за свої зусилля, коли її оцінки поступово покращувалися.
З позиції євангелії наша остаточна оцінка не буде враховувати те, скільки часу ми спотикалися або в наскільки важкі обставини ми самі себе заганяли. Натомість Господь судитиме наше життя на основі того, в якому напрямку ми рухаємося, як ми покаялися і наскільки ми покладалися на Господню Спокуту.
З моїм обмеженим розумінням я сумнівалася в здатності Сандри виправити помилки її минулого. Натомість наш досконалий Батько ніколи не полишає надії у здатність Своїх дітей досягти спасіння, вдосконалюючись у Христі. Немає значення, наскільки далеко ми зайшли; Він завжди шукатиме кожного окремо. Господь благає нас більше не блукати в пустелі гріхів, натомість з надією шукати Його і насолоджуватися благословеннями Його нескінченної Спокути. Справді, ніколи не надто пізно.