Слава Богу на висоті

Старійшина Рональд А. Разбанд

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

З виступу, виголошеного 13 грудня 2016 року для BYU Management Society–Salt Lake Chapter, Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, США.

Кожного разу, коли ми узгоджуємо свої дії з Господом—виконуємо те, що Він просить, допомагаємо тим, хто навколо нас,—ми свідчимо, що Він живе і що Він нас любить.

За сімсот років до народження Ісуса Христа у Віфлеємі Юдейському пророк Ісая проголосив: “Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл” (Iсая 7:14).

За 125 років до народження Спасителя цар Веніямин пророкував: “Його називатимуть Ісус Христос, Син Бога, Батько небес і землі, Творець усього від початку; і Його мати буде зватися Марією” (Мосія 3:8).

За день до народження дитяти Ісуса Нефій, син Нефія, чув голос, що промовляв: “Назавтра Я прийду у світ” (3 Нефій 1:13).

Наступного дня за океаном народився Христос-дитина. Безсумнівно, що Його мати Марія із захопленням дивилася на свого новонародженого сина, Єдинонародженого від Батька у плоті.

Лука розповідає нам, що на пагорбах Юдеї, які оточували Віфлеєм, перебували пастухи на пасовиськах (див. Лука 2:8) Ці пастухи були справедливими і святими людьми (див. Алма 13:26), які свідчили про Христа-дитину.

“Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим.

Та Ангол промовив до них: “Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.

Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. …

І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:9–11, 13–14).

Уявіть ту сцену в Юдеї—на небі сяє надзвичайно яскрава зірка, і хори ангелів небесних співають під час цієї виняткової події. Потім пастухи пішли, “поспішаючи” (Лука 2:16), щоб побачити немовля, яке лежало в яслах. Пізніше вони “розповіли про все те” (Лука 2:17)”, що чули і бачили.

Кожного року на Різдво ми додаємо своє свідчення до свідчення пастухів—що Ісус Христос, у буквальному розумінні Син живого Бога, народився в тій частині землі, яку ми називаємо Святою.

Пастухи благоговійно увійшли до стайні, щоб вклонитися Царю царів. Як ми вклонятимемося Йому цієї пори? Роблячи нескінченні покупки? Метушливо прикрашаючи свої домівки та загортаючи подарунки? Чи такою буде наша данина Спасителеві? А може ми також принесемо спокій занепокоєним серцям, добру волю тим, хто має потребу вищої мети, славу Богові своєю готовністю чинити те, про що Він просить?

Ісус казав про це простими словами: “Іди вслід за Мною” (Лука 18:22).

Євангелія Ісуса Христа, відновлена через пророка Джозефа Сміта, відлунює в серцях віруючих по всьому світу. Я на власні очі бачив вогонь віри людей, які прийняли священне Спасителеве слово повсюди: і на островах морських, і на неозорих просторах Росії.

Послання Різдва

Серед перших святих, які зібралися в Сіоні, була Ханна Ласт Корнебі. Вона поселилася в Спеніш-Форк, шт. Юта, США. У важкі перші роки відновленої Церкви лише на Різдво можна було отримати довгожданий апельсин, або вирізьблену іграшку, або хоча б тряпчану ляльку—але не завжди. 25 грудня 1856 року Ханна писала:

“Настав Святвечір, і мої любі малята з дитячою вірою розвісили шкарпетки, гадаючи, чим вони наповняться. Я запевнила з болем у серці, який приховала від них, що вони не будуть забуті; й діти заснули з радісним передчуттям того, що станеться завтра.

Оскільки в мене зовсім не було нічого солодкого, я не знала, що мені робити. Однак і засмучувати дітей не хотілося. Потім я згадала, що в домі є кілька гарбузів. Я їх зварила, потім відцідила рідину, яка, якщо її повільно випарювати кілька годин, перетворюється на солодкий сироп. Додавши до цього сиропу трохи приправ, я зробила імбирне тісто. Вирізавши з нього різні форми і запікши на сковорідці, (бо в мене не було духовки), я заповнила цим печивом шкарпетки. Мої діти були настільки щасливі, нібито вони отримали найвишуканіші солодощі”¹.

Між рядками цієї історії можна прочитати розповідь матері, яка працювала всю ніч, не маючи навіть духовки, що полегшило б її труд. Однак вона була рішуче налаштована принести радість своїм дітям, укріпити їхню віру, підтвердити, що в їхньому домі “все гаразд! Все гаразд!”² Хіба це не є посланням Різдва?

Президент Томас С. Монсон навчав: “Наші можливості служити іншим є насправді безмежними, але в той же час дуже скороминущими. Є серця, щоб їх звеселяти. Є добрі слова, щоб їх промовляти. Є подарунки, щоб їх дарувати”³.

Кожного разу, коли ми узгоджуємо свої дії з Господом—виконуємо те, що Він просить, допомагаємо тим, хто навколо нас,—ми свідчимо, що Він живе і що Він нас любить, якими б не були наші земні випробування.

Після того як шотландський навернений Джон Мензіес Макфарлейн приєднався до Церкви разом зі своєю овдовілою матір’ю та братом, у 1852 році вони втрьох вирушили до Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта. Йому було 18 років. Згодом він працював землеупорядником, будівельником, навіть окружним суддею, але найбільше він вирізнявся своїм музичним талантом.

Він організував свій перший хор в Седар-Сіті, шт. Юта, і їздив з цим колективом по півдню Юти. Після виступу в Сент-Джорджі старійшина Ерастус Сноу (1818-1888), апостол і провідник у тому поселенні, заохочував Джона переїхати до Сент-Джорджа і привезти з собою сім’ю та музику.

1869 рік був важким роком, і старійшина Сноу просив брата Макфарлейна поставити Різдвяну програму, яка б підняла дух людей. Брат Макфарлейн хотів для цієї події написати новий цікавий музичний твір. Але як би він не намагався написати музику, нічого не виходило. Він молився, щоб мати натхнення, і робив це неодноразово.

Потім однієї ночі він розбудив свою дружину і вигукнув: “У мене є вірші для пісні, і мабуть музика також!” Він поспіхом побіг до свого невеличкого органу у вітальні й зіграв мелодію, записуючи на папір, поки дружина тримала мерехтливу лампу—шматочок фланелі, який плавав у посудинці з жиром. Слова і музика лилися на папір:

В землях Юдеї у давній час
Пастирі в полі почули глас:
Слався Господь!
Слався Господь!
Слався у Царстві Небеснім!
Мир всім людям на землі!
Мир всім людям на землі!4

Брат Макфарлейн ніколи не був у Юдеї, щоб побачити, що рівнини, найвірогідніше, були кам’янистими схилами, але натхненне послання його музики лилося з душі як свідчення про народження Спасителя у Віфлеємі, початок того, що змінить світ назавжди⁵.

Джон Мензіес Макфарлейн свідчив про Ісуса за допомогою музики, а Ханна Ласт Корнабі свідчила про Христа, служачи своїм дітям. Так само й ми можемо служити Господу і свідчити про Нього за допомогою простих актів безкорисливого служіння. Ми також можемо стати причиною змін у своїх сім’ях, приходах, на робочих місцях та в інших сферах свого життя.

Змініть світ

Один простий спосіб того, як ми можемо змінювати світ,—це долучатися до щорічної церковної Різдвяної кампанії в соціальних медіа. Мета кампанії полягає в тому, щоб допомогти святим—і Божим дітям по всьому світу—зосередитися на Спасителі. Цього року Церква запускає ще одну глобальну ініціативу, щоб відсвяткувати народження Христа і заохотити людей наслідувати Його приклад, служачи іншим під час Різдва.

Церква повторює тему, яка успішно прозвучала в минулому році: “Освітити цей світ” (див. Mormon.org). Тему взято з євангелії від Івана 8:12, де сказано: “І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”.

Кампанія включає зворотний календар і уривки з Писань, що стосуються цієї теми та містять ідеї для людей, які хочуть послужити й поділитися світлом Різдва.

“Кожний з нас прийшов на землю, маючи дане нам Світло Христа,—сказав Президент Монсон.—Коли ми наслідуємо приклад Спасителя й живемо так, як Він жив і як Він навчав, те світло палатиме в нас і освітлюватиме шлях для інших”⁶.

Ми пізнаємо Спасителя, роблячи те, що робив Він. Коли ми служимо іншим, то наближаємо їх—і себе—до Нього.

“Ім’я з усіх імен” (див. п. 94)

У Різдво я особливо сумую за нашим маленьким онучком Пакстоном. Оскільки Пакстон народився з рідкісним генетичним відхиленням, у нього було багато захворювань. Небесний Батько виклав нашій сім’ї багато особливих і лагідних уроків під час тих трьох коротких років, поки Пакстон благословляв наше життя.

Моя сестра Ненсі Шиндлер зробила красиву ковдру на честь Пакстона. Вона назвала її “Ім’я з усіх імен”. На ковдрі зображено 26 імен Ісуса Христа—імена починаються з англійської літери “A” і закінчуються англійською літерою “Z”. Ковдра нагадує мені про славетне майбутнє возз’єднання сім’ї з Пакстоном, яке уможливлюють Спасителеві страждання, жертва і Воскресіння.

Ковдра надихнула мене розпочати вивчення всіх імен Ісуса Христа, як їх подано в Писаннях. Дослідження Його імен стало складовою мого особистого вивчення Писань. Натепер я знайшов сотні імен Спасителя.

Як член кворуму Дванадцятьох Апостолів я маю відповідальність, згідно з написаним в Ученні і Завітах, свідчити про Ісуса Христа. Ось що сказано в Ученні і Завітах: “Дванадцятьох мандрівних радників покликають бути Дванадцятьма Апостолами, або особливими свідками імені Христа в усьому світі” (УЗ 107:23; курсив додано).

Нещодавно мене попросили виступити на причасних зборах в Primary Children’s Hospital (дитячій лікарні) в Солт-Лейк-Сіті. Я відчув спонукання поговорити про Ісуса Христа і Його сповнені надії імена. Я свідчив, що Спаситель “зоря ясна і досвітня!” (Об’явлення 22:16), “Первосвященик майбутнього доброго” (Євреям 9:11), “Бог чудес”, Який піднявся “з спасінням на крилах Своїх” (2 Нефій 27:23; 25:13), “Князь миру” (Iсая 9:6; 2 Нефій 19:6) і “воскресення й життя” (Іван 11:25).

В Різдво я люблю промовляти різні імена Спасителя, коли йду на роботу й з роботи, дивлячись на Різдвяну ілюмінацію на Храмовій площі. Я починаю з A, “Альфа й омега”, (Об’явлення 1:8); Д, “Дитина” з Віфлеєму (Лука 2:12, 16); П, “Порадник” (Iсая 9:6; див. 2 Нефій 19:6); В, “Визволитель” (Приповісті 23:11); В, “вибранець” (Псалми 88:20); З, “засновник миру” (Moсія 15:18) і т.д.

О Різдвяній порі я з нетерпінням чекаю на можливість завчити й інші Його імена і шукаю можливості вшанувати Його ім’я. Коли ви будете намагатися змінити щось цієї Різдвяної пори, я сподіваюся, що центром ваших зусиль буде Спаситель і що ви будете Його прославляти, служачи іншим людям у Його ім’я.

Я свідчу, що наш Вічний Батько живе. Його план щастя надзвичайно благословляє життя кожної Його дитини в усіх поколіннях. Я знаю, що Його Улюблений Син Ісус Христос, Дитя, народжене у Віфлеємі, є Спасителем і Викупителем світу.

Ці слова хвали промовляють істину моїм вухам: “Слався Господь! Слався у Царстві Небеснім! Мир всім людям на землі!”⁷