Джозеф Сміт: сила через слабкість
Старійшина Маркус Б. Неш
Сімдесятник
З виступу “Out of Weakness He Shall Be Made Strong” [“Через слабкість він стане сильним”], виголошеного на 70-му щорічному духовному вечорі, присвяченому пам’яті Джозефа Сміта, у Логані, шт. Юта, США, 10 лютого 2013 р.
Якщо ми, подібно до Джозефа Сміта, усвідомимо свою слабкість і з вірою звернемося до Господа, то ми також станемо сильними.
Фрагмент картини Мета життя, художник Джозеф Бріккі
Тисячі років тому Йосип у стародавні часи пророкував: “Так каже мені Господь: Вибраного провидця Я поставлю вам від плоду твоїх стегон; … і йому дам Я силу нести слово Моє … і через слабкість він стане сильним” (2 Нефій 3:7, 11, 13).
Мене зацікавило і надихнуло це пророцтво, що “через слабкість він стане сильним”. Може здатися нелогічним, що Господь покликатиме когось слабкого, аби виконати величну роботу. Однак для тих, хто її усвідомлює, слабкість, може бути спонуканням для пошуку Господньої сили. Ті, хто таким чином смиряє себе з вірою, будуть зміцнені Ним—Хто має всю силу на небесах і на землі (див. Матвій 28:18; Мосія 4:9)1.
З часу своєї юності Джозеф Сміт звертався до Господа у такий спосіб. Коли Джозефу йшов 15-й рік, він прагнув прощення гріхів і палко бажав дізнатися, яка з церков була правильною. Він писав: “Незважаючи на те, що я переживав такі глибокі й часто гіркі почуття, … неможливо було хлопцеві, настільки юному й не обізнаному в людях і житті, як я, дійти певного висновку—хто був правий, а хто помилявся” (див. Джозеф Сміт—Історія 1:8).
З цілковитим усвідомленням цієї слабкості він пішов до Священного гаю, аби дізнатися, де йому знайти Церкву Бога. Він запитував з наміром, щоб він міг якось діяти в цьому напрямку, щоб він міг приєднатися до тієї церкви (див. Джозеф Сміт—Історія 1:18). У відповідь на смиренне, щире благання Джозефа йому явилися Бог Батько і Його Син Ісус Христос. Явившись, Вони звільнили його від влади злого і підготували шлях для Відновлення (див. Джозеф Сміт—Історія 1:14–19).
Джозеф Сміт не заперечував, що був одним із “немічних світу” (див. УЗ 1:19; 35:13). Через багато років Господь звернувся до нього таким чином: “З цією метою Я поставив тебе, щоб Я міг показати Свою мудрість через немічних землі” (УЗ 124:1).
Непомітний хлопець
Джозеф описав себе як “непомітного хлопця, …змушеного заробляти собі на скудне життя власною щоденною працею” (Джозеф Сміт—Історія 1:23). Він походив з низької суспільної верстви і мав незначну формальну освіту. Його перша спроба в написанні власної історії підкреслює слабкість положення, з якого його було покликано до роботи.
“Я народився в місті Черон [Шерон] у штаті Вермонт, Північна Америка, двадцять третього дня грудня 1805 року від Р.Х. від порядних батьків, які не шкодували зусиль, щоб прищепити мені християнську релігію[.] Коли мені було приблизно 10 років, мій батько, Джозеф Сміт старший, переселився з Пальміри, округа Онтаріо, до штату Нью-Йорк, і, ми, опинившись у скрутному становищі, були змушені тяжко працювати, аби забезпечити велику сім’ю, в якій було дев’ять дітей. Оскільки для цього були потрібні зусилля всіх, хто тільки міг допомагати забезпечувати сім’ю, ми були позбавлені переваг освіти. Досить сказати, що мені просто показали, як читати, писати і виконувати елементарні арифметичні дії”2.
Джозеф настільки гостро відчував свою нестачу освіти, що якось скаржився, що почувався в’язнем “в маленькій вузькій в’язниці, яка здавалася суцільною тем-рявою, маючи лише ручку і чорнило та викривлену, ламану, невпорядковану й недосконалу мову”3. Незважаючи на це, Господь покликав його перекласти Книгу Мормона—усі 588 її сторінок першого видання—що він і зробив менш ніж за 90 днів.
Будь-яка людина з ясним розумом прийде до висновку, що неможливо майже неосвіченому Джозефу самостійно здійснити таку працю; і пояснення, які хтось може придумати стосовно цього, є такими, в які набагато важче повірити, ніж у правдиве пояснення: він був пророком, який здійснив переклад даром і силою Бога.
Свідчення Емми
Пізніше в своєму житті Емма Сміт згадувала, що на той час, коли її чоловік перекладав золоті пластини, він “не міг ані написати, ані продиктувати грамотного і правильно складеного листа; не кажучи вже про те, щоб диктувати таку книгу, як Книга Мормона. І хоча я була активним учасником подій, які відбувалися, це все дивовижно для мене—“диво і чудо”—так само, як і для будь-кого іншого”4.
На фоні цієї історії цікаво подивитися на першу сторінку першого щоденника Джозефа, датовану 27 листопадом 1832 р. (показано праворуч). Він написав це приблизно через три з половиною роки після того як завершив переклад Книги Мормона. Зауважте, що він пише, а потім викреслює такі слова:
“Джозеф Сміт мол.—Книга записів, придбана для занотовування всіх найдрібніших обставин, які підпадатимуть під моє спостереження”.
Коли я тримав цей щоденник і читав ці викреслені слова, то уявляв собі Джозефа, який сидів у сільському домі в преріях Америки, пишучи це незавершене речення, і потім думаючи: “Ні, це не зовсім так; спробую ще раз”. Тож він викреслює речення і пише: “Книга Джозефа Сміта мол. для записів, придбана 27 листопада 1832 р. з метою ведення детального запису усього, що підпадатиме під моє спостереження та — —”
Зрештою, мабуть не зовсім задоволений незграбною, плутаною мовою, вжитою ним, він пише: “Нехай же Бог дарує, щоб я міг бути скерований у всіх своїх думках; благослови ж твого слугу, амінь”5. Я відчуваю у цьому реченні, як Джозеф усвідомлював свою невідповідність і слабкість та звертався до Бога у вірі задля свого скерування в усьому, що він робить.
Тепер порівняйте цей запис у щоденнику з копією оригінальної рукописної сторінки з Книги Мормона, написаної десь між квітнем і червнем 1829 р. (показано на наступній сторінці).
Одне з перших видань Книги Мормона і зображення з рукопису люб’язно надані Бібліотекою історії Церкви
Зверніть увагу на цю плавну прозу—без пунктуації, без закреслень. Це—не твір. Джозеф диктував це слово за словом, коли він дивився у знаряддя, які для нього підготував Господь, зокрема, Урім і Тумім та іноді камінь провидця. Він використовував капелюх для захисту від сліпучого світла, щоб чітко бачити слова, коли вони з’являлися (див. 2 Нефій 27:6, 19–22; Мосія 28:13). Як ви можете бачити, існує величезна різниця між перекладом Книги Мормона і записом у щоденнику: один був творінням Джозефа Сміта, пророка, провидця і одкровителя; інший—був творінням Джозефа Сміта, людини. Якщо ви уважно придивитеся до цього оригінального рукописного перекладу, ви прочитаєте слова, які повинні були бути заохоченням для Джозефа:
“І сталося, що я, Нефій, сказав моєму батькові: Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7).
Незадовго до цих слів він переклав такий вірш: “Але, дивіться, я, Нефій, покажу вам, що лагідні милості Господа огортають усіх, кого Він обрав, через їхню віру, щоб зробити їх сильними і навіть надати їм рятівну силу” (1 Нефій 1:20).
Так, основна думка Книги Мормона—і життя пророка Джозефа—що слабкі, які смиренно шукають Господа з вірою, стають сильними, навіть могутніми, в роботі Господа. Це зміцнення відбуватиметься навіть у, здавалося б, незначних речах.
Наприклад, Джозеф, не дуже грамотний у письмі, виправив написання імені Коріантумр (див. Геламан 1:15), зроблене його головним писарем Олівером Каудері. Коли вперше Джозеф продиктував це ім’я Оліверу, той написав Коріантуммер. Це було обґрунтовано, тому що жодне слово в англійській не має закінчення “мр”. Однак, Джозеф, який був достатньо слабким у правописанні, зміг прийняти написання, дане йому Господом, і він виправив це написання під час перекладу. Зараз ми знаємо, що хоча таке написання є незвичним для англійської мови, воно є досконало вірним єгипетським написанням і є абсолютно прийнятним для єпохи Старого Світу. Джозеф не міг знати цього, окрім як через одкровення6.
Нас може бути зроблено сильними
Диво перекладу Книги Мормона—один з прикладів того, як Джозеф через слабкість став сильним. Також є інший, більш особистий урок: якщо ми, подібно до Джозефа, визнаємо свою слабкість і звернемося у вірі до Господа з усім нашим серцем, з переконанням виконувати Його волю, нас також буде зроблено сильними через слабкість. Це не обов’язково означає, що слабкість буде забрано в земному житті—але означає те, що така людина стане сильною завдяки Богу.
Джозеф смиренно визнавав свої недосконалості. Він зазначав, що в юні роки він “виявляв слабкості юності й недоліки людської натури” (див. Джозеф Сміт—Історія 1:28). Пізніше він казав святим у Наву, що він “всього лише людина, і їм не слід чекати, що [він] досконалий; … але якщо вони терпітимуть [його] слабкості і слабкості братів, [він] також терпітиме їхні слабкості”7.
Джозеф ніколи не претендував на те, щоб бути досконалим або непогрішимим, однак він визнавав силу Бога, яка проявлялася через нього, коли він діяв як пророк: “Коли я говорю як людина, то це лише Джозеф, який говорить. Але коли через мене говорить Господь, це вже не Джозеф Сміт, який говорить; а це—Бог”8.
Отже через слабкість Джозеф став сильним—достатньо сильним, щоб зробити “більше для спасіння людей, … окрім Самого Ісуса” (УЗ 135:3), ніж будь-який інший пророк за всю історію.
Так само наш незмінний Бог зробить вас і мене сильними через слабкість—якщо ми звернемося до Нього у вірі з усією силою серця, як це робив Джозеф.
Молитва і смирення
Згідно з Його целестіальним процесом Господь дає нам слабкість, що сприятиме тому, аби ми стали сильними у єдиний спосіб, який має значення в часі і в вічності—через Нього. Він каже: “І якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. Я даю людям слабкість, щоб вони були покірними; і достатньо Моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то Я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них” (Етер 12:27).
Згідно з цим віршем нам дано слабкість, щоб ми були покірними. Ті, хто добровільно упокорюють себе і виявляють віру в Нього, стануть сильними. Отже, наше смирення перед Богом є необхідною умовою для прояву сили і влади Бога в нашому житті.
Є такі, хто “думають, що вони мудрі, і не прислухаються до порад Бога, бо вони відкидають їх геть, припускаючи, що вони знають самі, отже, їхня мудрість є безглуздістю, і вона не має користі для них” (2 Нефій 9:28). Протиотрута для цієї гордовитості—“визнати себе нерозумними перед Богом, і спуститися до глибин покірності” (див. 2 Нефій 9:42).
З часів своєї юності Джозеф зрозумів, що важливим ключем для розвитку покірності є пошук нашого Небесного Батька через щиру, сердечну молитву. Деніел Тайлер, один із перших членів Церкви, згадує час, коли в Кертленді багато хто відвернувся від Пророка. Брат Тайлер був присутній на зборах, де Пророк молився разом із зібранням про Господню допомогу, і описав цей випадок такими словами:
“Я чув, як моляться чоловіки й жінки … , але ніколи до того часу я не чув, щоб людина зверталася до свого Творця так, нібито Він був присутнім і слухав подібно до того, як добрий батько слухає слухняного сина, який розповідає про свої скорботи. Джозеф у той час був неосвіченим, але молитва, яка в значній мірі лунала заради людей, які звинувачували його у відході від істинного шляху, … містила небесні знання й красномовність. … Мені здалося, ніби в ту мить зникла завіса, і я міг бачити Господа, який стояв лицем до найсмиреннішого з Його служителів, яких я тільки бачив”9.
Через слабкість сила
Коли Джозефу було 17 років, Мороній сказав йому, що “Бог призначив мені роботу; і що моє імʼя матиме добру і погану славу серед усіх народів, колін і язиків, або будуть водночас честити його і безчестити серед людей” (Джозеф Сміт—Історія 1:33).
Я впевнений, що в той час багато хто думав, що така грандіозна заява була свідченням обману; однак у сьогоднішньому світі, де є Інтернет, ім’я цього непомітного сільського хлопця дійсно відоме у всьому світі, і про нього говорять і добре, і погане.
Якраз перед тим, як Джозеф і Гайрум Сміт пішли на смерть до Картриджа, шт. Іллійнойс, Гайрум прочитав вголос Джозефу та іншим, хто знаходився в кімнаті в’язниці разом з ними, такі слова, загнувши сторінку, на якій вони були написані:
“І сталося, що я молився Господові, аби Він дав Іновірцям благодать, щоб вони мали милосердя.
І сталося, що Господь сказав мені: Якщо вони не мають милосердя, це не має для тебе значення, бо ти був вірним; ось чому твій одяг буде очищено. І тому, що ти бачив свою слабкість, тебе буде зроблено настільки сильним, що будеш ти сидіти на місці, яке Я приготував в оселях Мого Батька” (Етер 12:36–37).
У буквальному розумінні саме через слабкість Джозефа було зроблено сильним. Частково скерований своєю слабкістю, він з вірою прагнув допомоги Бога і був сповнений рішучості діяти згідно з Його волею. Він звертався до нашого Небесного Батька у такий спосіб протягом свого життя. Як результат, він побачив Перше видіння, переклав Книгу Мормона, отримав ключі священства, організував відновлену Церкву Христа й приніс на землю повноту євангелії Ісуса Христа. Пророк Джозеф зростав у силі; його не було миттєво зроблено могутнім. Це прийшло до нього, і це прийде до вас і до мене “рядок за рядком, приписання за приписанням; тут трохи і там трохи” (УЗ 128:21; див. також Ісая 28:10; 2 Нефій 28:30).
Тож не засмучуйтеся; ставати сильним—процес поступовий і вимагає терпіння з непохитною рішучістю йти за Спасителем і виконувати Його волю, щоб не сталося.
Повернення подарунку
Вільям Тіндейл, який переклав і опублікував Біблію англійською мовою в XVI ст., промовив одному освіченому чоловіку, який був проти того, аби Біблія опинилася в руках звичайних людей: “Якщо Бог збереже моє життя, то не пройде багато років, як я зроблю так, що хлопчик, який тягне плуг, знатиме про Писання більше, ніж знаєте ви”10.
Цікава паралель відбулася через 300 років, коли Ненсі Тоул, відома у 1830-х роках подорожуюча проповідниця, відвідала Кертленд, щоб особисто поспостерігати за “мормонами”. Спілкуючись з Джозефом Смітом та іншими провідниками Церкви, вона різко критикувала Церкву.
Згідно із записом Тоул, Джозеф нічого не казав, доки вона не повернулася до нього і не почала вимагати, аби він поклявся, що ангел показав йому, де знайти золоті пластини. Він доброзичливо відповів, що взагалі ніколи не клянеться! Їй не вдавалося вивести його з себе, тож вона намагалася його принизити. “І вам не соромно робити такі заяви?—спитала вона. —Вам, хто є не більшим, ніж місцевий неосвічений сільський хлопець з плугом!”
Джозеф спокійно відповів: “Дар повернувся знову, як у давні часи до неосвічених рибалок”11.
Отже, слова Тіндейла були наділені передбаченням: сільський хлопець з плугом виріс у пізнанні Писань більше за будь-яку людину, яка колись жила, окрім Спасителя.
Безсумнівно, відновлена Церква і євангелія Ісуса Христа—це не робота Джозефа Сміта, сільського хлопця з плугом з американської прерії. Натомість це—робота Господа Ісуса Христа, відновлена через Джозефа Сміта, Пророка. Мабуть, коли Джозеф обмірковував своє життя, він поділяв спостереження Якова, що “Господь Бог показує нам нашу слабкість, щоб ми могли знати, що це Його благодаттю і Його поблажливостями до дітей людських ми маємо силу звершувати це” (Кн. Якова 4:7).
Я знаю, що Джозеф Сміт був і є пророком Бога, який став сильним через слабкість. Президентом Бригамом Янгом (1801–1877) було сказано: “Мені хочеться кричати “Алілуйя!’’ щоразу, коли я думаю про те, що мені пощастило знати Джозефа Сміта, Пророка”12. Хоча у мене не було такого привілею у земному житті, я знаходжу втіху в поетичному обіцянні, що “Брата Джозефа” знатимуть знову мільйони людей”13. Я глибоко вдячний за Пророка і його смирення перед нашим Богом, Який зробив його сильним. Мене також обнадіює ця історія і вчення, що Господь зробить кожного з нас сильним через слабкість, якщо ми так само упокоримо себе перед Ним і виявлятимемо нашу віру в Нього з непохитною рішучістю виконувати Його волю.