Вона знову знайшла свою віру
Шлях назад не завжди легкий, але він завжди є.
Слова “відступи[тися] на заборонені дороги і зник[нути]” (1 Нефій 8:28) імовірно звучать не дуже оптимістично для більшості з нас, коли ми читаємо їх у Книзі Мормона. Насправді все навпаки. Дуже легко уявити якийсь не дуже щасливий кінець для цієї групи людей, описаної у видінні Легієм дерева життя—групи, яка скуштувала плід, а потім відійшла.
Але у 17-річної Те Ораноа М. з Нової Зеландії інший погляд. “Мене надихає у цьому вірші те,—каже вона,—що там не сказано, що вони зникли назавжди”.
Яке надзвичайне бачення! І його здобуто завдяки особистому досвіду. “Я сама колись відійшла від Церкви,—розповідає вона,—але змогла повернутися”.
Відхід
Те Ораноа виросла в Церкві і розповідає, що здобула особисте свідчення і навіть встановлювала духовні цілі. “Однак свідчення згасло”,—каже вона.
Якимось чином вона уподібнилася до Амулека, зокрема в тому, як він розповідав про себе мешканцям Аммонійги: “Я закамʼянів серцем, бо мене кликали багато разів, а я не хотів слухати; отже, я знав про це, але все-таки я не хотів знати” (Aлма 10:6).
Для Те Ораноа цей вірш з Писань дуже точно описує ситуацію. “Як і Амулек я знала про все, що було сказано в Писаннях, і Дух казав мені робити щось конкретне, але оскільки я була трохи впертою і трохи гордовитою, я не виконувала цього. Згодом моє свідчення почало згасати”.
У кінці історія Амулека стає для Те Ораноа більше, ніж знайомою. Вона стає також переломним моментом у поверненні на істинний шлях.
Теплі спогади
Навіть коли її віра охолола, дівчина все ще плекала приємні спогади про минулі події. Те Ораноа ніколи не забувала, що відчувала, коли відвідувала храм з групою молоді або поїздки на молодіжну конференцію.
“Був взірець, розповідає вона.— Я мала дуже хороші відчуття, коли приходила до церкви, але я не почувала себе добре, коли не ходила до церкви”.
Нарешті настав день, коли Те Ораноа вирішила побачити, чи вона зможе знову мати ті приємні почуття. Найперше, що вона зробила,—прочитала виступи з останньої конференції.
Виступ “Навчатися від Алми і Амулека” президента Дітера Ф. Ухтдорфа, другого радника у Першому Президентстві, під час жовтневої генеральної конференції 2016 року щось пробудив у душі Те Ораноа. Коли президент Ухтдорф описував, як віра Амулека ослабла, дівчина помітила, як точно це описувало її життя і почуття. Їй як ніколи раніше пригадалася радість, яку вона мала, коли віра була сильнішою. Раптом їй захотілося все змінити.
“Я сподівалася, що знайду те, що знову розпалить вогонь мого свідчення,—каже дівчина,—тож я прочитала виступ президента Ухтдорфа і дійсно відчула палання!”
Мрія про вічність
Шлях Те Ораноа назад до віри не був завжди легким, але є особливе світло в кінці тунелю, що спонукає продовжувати рух: надія мати вічну сім’ю.
“Сім’ї можуть бути навіки разом,—каже вона.— Це моя найбільша мрія, моє найбільше сподівання в житті. Кожного разу, коли я дізнаюся про щось або знаходжу важке для розуміння вчення, то намагаюся співвіднести його з вічними сім’ями. Наприклад, чому Спокута Ісуса Христа важлива для мене? Для однієї мети: мені потрібна Його Спокута у житті, аби я була гідна увійти до храму й запечататися зі своєю сім’єю на всю вічність”.
Повернутися до Бога
Мабуть варто пам’ятати, що люди у видінні Легія, які відпали після того, як скуштували плід, дійсно його скуштували. Вони неодмінно знали, наскільки він хороший, навіть якщо це й тривало дуже недовго. І вони можуть знову про це дізнатися. Саме таку надію має Те Ораноа в своєму житті і радить це іншим.
“Вам не треба і далі йти тими забороненими дорогами до кінця свого життя,—каже вона.— Ви можете повернутися до Господа, коли захочете”.