Місцеві новини
Вихід з “НАВУсибірська”
У 1846–1847 роках в історії Церкви відбувалися великі події, а саме—вихід святих з міста Наву до Долини Солоного озера. Це переселення, яке було вимушеною подією, супроводжувалося великою кількістю випробувань і жертв. Але, зібрав сім’ю і свій невеликий скарб, який вміщався у візок, кожний з них ішов за пророком до нового життя, незважаючи на невідомість майбутнього.
Святі йшли, згадуючи слова з останньої промови Джозефа Сміта у Наву: “Мені байдуже, що буде з моїм життям. Я готовий стати жертвою заради цих людей; бо що можуть зробити наші вороги? Тільки вбити тіло, і на цьому їхній силі настане кінець. Будьте стійкими, друзі мої; ніколи не відступайте. Не намагайтеся врятувати своє життя, бо той, хто боїться померти за істину, втратить життя вічне… Бог випробовував вас. Ви хороші люди, тому я люблю вас усім серцем. Немає більшої любові, як коли хтось віддасть душу свою за друзів своїх. Ви були зі мною у час бідувань, і я бажаю пожертвувати життям, щоб уберегти вас” (History of the Church, 6:500).
Наш Небесний Батько—Бог мудрий, і всі труднощі перших переселенців були не даремними: завдяки піонерам Відновлена євангелія благословляє нас і сьогодні. Щоб вшанувати їхню пам’ять і висловити подяку, щороку 24 липня ми святкуємо день піонерів, згадуючи про віру і мужність тих відважних святих.
У зв’язку з цим, 13–14 липня 2018 року в Новосибірську пройшов захід філії під символічною назвою «Вихід з НАВУсибірська», присвячений першим святим.
Насправді захід розпочався задовго до цих двох спекотних днів. Концепція дозріла ще на початку року, і керівники філії почали активно втілювати її в життя: складати план, призначати відповідальних осіб, продумувати деталі. За три місяці до призначеного дня про захід почали оголошувати прихожанам; виступи на причасних зборах були присвячені тим часам, коли Церква тільки починала свою діяльність; братів і сестер просили вивчати історію Церкви вдома та міркувати про те, який внесок внесли перші її члени в її організацію і процвітання.
Кульмінацією задуманого заходу став дводенний пікнік на природі, коли майже 90 прихожан перенеслися зі звичних і комфортних умов в намети на мальовничому березі річки в сільській місцевості. Президент філії вибирав місце обдумано і довго, поки, нарешті, подібно Бригаму Янгу, не сказав: “Ось це місце!”.
У програмі відпочинку були пісні біля багаття, ігри та забави людей 19 століття, катання на коні, купання в річці, різні майстер-класи і, звичайно, скромне, але смачне частування. Був і символічний перехід через річку, і подолання прямовисних горбистих доріг. Допомогли відтворити атмосферу і запросити Духа музика, танці, одяг і предмети побуту епохи піонерів. Присутні ділилися історіями і враженнями про біди, з якими довелося зіткнутися першим святим, і перейнялися настроєм того часу. Єдність між братами і сестрами відчувалося гостро і глибоко.
Наталія Федосєєва згадує: “Ми зійшли з електрички і спускалися із залізничного насипу вниз. Президент філії в лихому ковбойському капелюсі вийшов нам назустріч, а з ним були брати і сестри з ручними візками. Мене охопила радість, і я на мить уявила, як колись самотні вигнанці втомлено брели серед незвіданої суворої природи. І раптом—вони вже не одні, їх чекають, їм допоможуть!
Якби ми завжди могли бути разом—працювати і відпочивати, допомагаючи одне одному! Ми будемо зберігати пам’ять про першопрохідників, які пронесли вогонь віри через дикі американські рівнини і передали його нам через своїх нащадків”.
Марина Жолобова добре передала почуття багатьох учасників, сказавши: “Цей похід став чудовою нагодою відчути себе частиною великої дружної родини і наповнитися вдячністю вірним святим, які пройшли важкий шлях в Долину Солоного озера. Єдність віри, Духа, згуртованість братів і сестер, взаємодопомога і любов одне до одного—лише небагато з того, що пов’язує нас з піонерами і допомагає долати труднощі наших днів”.
Особливою подією в рамках заходу філії було хрищення цілої сім’ї в річці Іня! Дух благоговіння і мовчазної радості панував під час проведення обряду. Найприємнішим в цей чудовий момент були сяючі обличчя новонавернених, з яких не сходили посмішки справжнього щастя. Навколо тільки що охрищених дітей Божих кружляли метелики, як знак схвалення Самого Небесного Батька. Почуття, які можна було висловити не словами, але обіймами, переповнювали усіх присутніх.
Одна з сімей, члени якої весь цей час працьовито і дбайливо служили іншим, готуючи їжу і стежачи за порядком на польовій кухні, поділилася своїм свідченням: “Всього за одну добу я і моя дружина були рясно благословенні: були і дивовижні зустрічі з людьми, і відвідування прекрасних місць, і події потаємного, духовного характеру. Силою Святого Духа ми отримували все більш глибоке свідчення і знання про Відновлення істин, про які розповідала моя улюблена книга “Історія Церкви”. Наша невелика галявина, на якій розкинули крила десяток наметів, як ніби перенесла нас у далеке минуле. Десь далеко кипіло сучасне життя, гули потяги, грала в селищі музика, а тут, на маленькому острівці, розгорталася історія, схожа на історію перших поселенців. Горіло багаття, на якому діти пекли хліб, звучали пісні, вірші. Волонтери навчали нас мормонських танців, вчили забавам своїх предків. Було весело, духовно і світло. А коли настав час повертатися назад, навіть трохи стало сумно. Ми краще пізнали одне одного, стали немов одним народом і вже не хотілося розлучатися”.
Дні, проведені серед красот і дітей Бога, дійсно пролетіли непомітно. Учасники заходу відчули особливі почуття по відношенню до піонерів, отримали новий досвід і забрали з собою фотографії і спогади, які будуть живими ще довго, шикарні букети польових квітів і запашних трав, а також нові сили для подолання всіх життєвих випробувань.