Дорослій молоді
Прагнути більшого розуміння
Ілюстрація Тоні Демуро
Одного разу я пішов на перше побачення з дівчиною зі свого приходу. Наступного ранку ми були єдиними, хто прийшов на поїздку нашого приходу до храму. Ми запропонували допомогу в будь-якому обряді, де необхідні були відвідувачі, … і виявилося, що то було запечатування.
Я так хвилювався, однак, на мій подив, виконання вікарних запечатувань з дівчиною менше ніж через 12 годин після нашого першого побачення не викликало дивних почуттів, якими я переймався. Як ніщо інше, той випадок допоміг мені побачити, наскільки важливим є кожен аспект храмової роботи—у тому числі запечатування (читайте більше у цифровому форматі моєї статті).
Усі ситуації є унікальними, але якщо ми прагнемо краще розуміти завіти, які укладаємо в храмі, ті завіти будуть менше схожими на пункти, які треба викреслити з нашого духовного переліку, і більше схожими на необхідні джерела “живої води”, яка може давати нам духовну силу (див. Учення і Завіти 63:23). У хаотичному світі, в якому ми живемо, нам необхідна вся сила, яку ми можемо здобути!
У цьому номері доросла молодь ділиться своїм храмовим досвідом. Кеалохілані розповідає, як те, що вона з вірою носить храмовий одяг, благословило її життя (див. с. 44). В статті, яка існує лише у цифровому форматі, Заріа ділиться своїми побоюваннями про те, що не вважає себе достатньо хорошою, аби увійти до храму. Якщо ви також готуєтеся до відвідування храму вперше, ми підібрали “Запитання і відповіді”, які можуть стати вам у пригоді (лише он-лайн ). А Махеш розповідає про те, як він повернувся до храму, щоб краще зрозуміти завіти, укладені там (див. с. 48).
Хоча я дійсно намагаюся ходити до храму якомога частіше, щоб оновлювати свою духовність, найважливішим є те, що я даю можливість Духові навчати мене у храмі й змінювати—як зовні, так і зсередини. Тоді завдяки укладеним завітам “жива вода”, яка тече з храму, може кожного дня допомагати мені тамувати свою спрагу.
Ура!
Алекс Х’югі