Підтвердження моєї гідності
Знання про моїх предків дало мені сміливість вести духовні битви.
Ілюстрація Алекса Набаума
Коли мені було років 11, я натрапила на порнографію. Той один випадок перетворився на велику проблему, яка стала найбільшою трудністю упродовж підліткових років. На той час, коли я навчалася в старших класах школи, я облишила порнографію і звернулася до Спокути Ісуса Христа. Хоча я пережила диво очищення свого розуму від бруду, моє серце мучилося від почуття провини.
Приблизно в той час моя бабуся дала мені рукописну автобіографію моєї прапрабабусі Теа. Упродовж кількох днів я відчувала сильний зв’язок з Теа Мартіною Вааген (1883–1967). Батько Теа трагічно загинув за кілька місяців до її народження, тож її виховувала овдовіла мати, яка була емігранткою з Норвегії. Дитячі роки Теа були важкими, але вона знаходила радість, коли збирала суниці та грала на органі в місцевій лютеранській церкві. Мати Теа повторно вийшла заміж і завдяки допомозі вітчима дівчина навчалася в коледжі. Пізніше Теа і її сім’я навернулися до Церкви й переїхали до Юти, США. Життя не було легким для Теа. Вона розлучилася зі своїм чоловіком. Вона переживала великий душевний біль і впала в глибоку депресію, однак залишилася вірною своєму свідченню.
Коли я дізналася про життя Теа та її рішення вистояти, незважаючи на випробування, мене огорнула велика любов, яка запевнила, що я гідна, і це допомогло подолати паралізуюче відчуття провини. Я зрозуміла, що якщо вона могла подолати труднощі, то і я зможу.
Я зайшла на сайт LDS.org і зробила запит на отримання патріаршого благословення Теа. Я була глибоко зворушена, коли прочитала: “Плід стегон твоїх постане і назве тебе благословенною серед жінок в Ізраїлі”. Я зрозуміла, що моя глибока повага до неї була виповненням того простого речення. Любов Теа допомогла мені зцілити своє серце від провини й повернути його до моїх предків. То було моє перше свідчення про обіцяння, дане старійшиною Девідом А. Беднаром, стосовно участі в сімейно-історичній роботі: я буду “захищен[а] проти наростаючого впливу супротивника” (“І серця дітей повернуться”, Ліягона, лист. 2011, с. 27).
Я відчуваю більше сил і ясності у своєму житті, продовжуючи досліджувати життя членів своєї сім’ї та дізнаючись про їхні історії життя. Постійно беручи участь у сімейно-історичній роботі, я відчуваю, ніби здобула цілу армію союзників, які допомагають мені вести духовні битви. Я можу жити без страху, бо “ті, що з нами [наші предки], численніші від тих, що з ними [послідовники Сатани]” (2 Царів 6:16).
Хоча я не знайшла тисячі імен своїх предків, щоб піти з ними до храму, я дослідила історії життя своїх предків і ретельно шукаю їхні імена. Я приділяю час тому, щоб пам’ятати про їхнє життя і поважати їхній спадок. Я знаю, що мене було зміцнено і захищено від Сатани, оскільки я наповнюю своє життя світлом своєї сім’ї.