Що є істиною, а що—ні?
Старійшина Карл Б. Кук
З президентства сімдесятників
Чи міркували ви коли-небудь, як зрозуміти, що насправді є істиною?
Фотоілюстрації Девіда Стокера
Нещодавно я познайомився з надзвичайною молодою жінкою, 17-річною Кайлі, коли вона ділилася своїми щирими почуттями під час конференції колу. Вона проголосила, що Бог—дійсно є, що Церква—істинна і що Президент Рассел М. Нельсон—пророк Бога. Вона також склала потужне свідчення, що ті негативні речі, які деякі люди кажуть про Церкву і про євангелію Ісуса Христа—є неправдою.
Я був вражений переконанням Кайлі та її здатністю розрізняти, що є істиною, а що—ні.
Але ще більше я був вражений розмовою з Кайлі після зборів, коли дізнався, що вона здолала нелегкий шлях, перш ніж навчилася розрізняти істину та здобула свої переконання. У дійсності, вона пережила важкі випробування своєї віри.
Ось що вона розповіла.
Нелегкі пошуки відповідей
Кайлі була завжди активною в Церкві. Однак, коли вона починала глибоко замислюватися про євангелію та про Церкву, у неї виникали серйозні запитання. Вона відчувала провину за те, що сумнівалася, і почала шукати відповіді.
“Mоя проблема,—казала Кайлі,—в тому, що я шукала не там. Замість того, щоб досліджувати Писання або виступи з конференцій та поговорити з батьками, я зверталася до різних статей он-лайн, де стверджувалося, що вони містять відповіді на мої запитання”.
Спочатку Кайлі думала, що он-лайнові статті проливають світло на її запитання. Однак вона каже: “Коли я продовжувала досліджувати свої питання, все, що я читала, сповнювало мене ще більшою кількістю питань і більшою кількістю сумнівів”.
Кайлі почала втрачати і віру, і надію. “Світло мого свідчення тьмяніло,—згадує вона,—і поступово я перестала робити те, чого мене навчали—читати Писання, молитися і відвідувати семінарію”.
Поступово вона занурювалася в темряву і збентеження. Вона розповідає: “Я не могла визначити, що було від Бога, а що було безглуздою ідеєю, перекрученою і створеною кимось, хто хотів мене заплутати. Я більше не могла розрізняти, що було істиною, а що—брехнею. Я була спантеличена”.
Кайлі порівнює свою ситуацію з ситуацією, в якій опинився Джозеф Сміт, коли сказав: “Нарешті я дійшов такого висновку: або я мушу залишитися у темряві й збентеженні, або ж мушу скористатися порадою Якова, а саме, звернутися до Бога. Зрештою, я вирішив звернутися до Бога [Якова 1:5]. Якщо Він дає мудрість тому, кому не стачає мудрості, і робить це просто, і не докоряє, то й мені вільно запитати” (Джозеф Сміт—Історія 1:13).
Розмова з людьми, яким вона довіряє
У цей критичний момент Кайлі звернулася до своєї вчительки семінарії, до бабусі та мами. Вчителька семінарії запевнила, що почуття Кайлі не є чимось неправильним і що вона не єдина людина, у якої виникають запитання. Вчителька поділилася своїм свідченням і порадила почитати матеріали, які допоможуть Кайлі в її пошуках.
Бабуся Кайлі не читала їй нотацій. Вона просто порадила їй подумати над тим, які джерела інформації надихають її—інформація он-лайн чи доктрина Церкви? Кайлі почала порівнювати: “Що мене надихає? Що приносить радість і мир у мою душу? Що навчає мене, що я буду зі своєю сім’єю навіки в стані нескінченного щастя, якщо буду дотримуватися Божих заповідей? Що змушує чути нав’язливі голоси?”
Пошуки Бога в молитві й Писаннях
Мама Кайлі заохочувала її молитися. Згодом Кайлі пішла в свою кімнату і вилила душу Богові. Вона розповідає: “Нічого не сталося. Не з’явилися ангели. Моє серце не сповнилося миром і вдячністю. Я повернулася до мами. Ми молилися разом, і вона запропонувала мені почитати Книгу Мормона 10 хвилин. Коли я читала, то відчула в серці обіцяння, що якщо буду продовжувати це робити, то побачу благословення. Я зможу чітко бачити і знати, які вчення—від Бога, а які—ні”.
Кайлі почала молитися кожного дня і читати Книгу Мормона. Вона трималася подалі від Twitter та веб-сайтів, які раніше посіяли в ній сумніви. Вона пішла до семінарії з наміром навчатися, а не шукати негативну інформацію про Церкву.
Розпізнати, що є істинним
Приблизно через два тижні невпинних зусиль вона відчула, що негативні голоси віддаляються. Вона почала краще навчатися в школі. Робота стала приємнішою і покращилися стосунки з батьками. Вона стала щасливішою.
Завдяки тому відчуттю щастя, як каже Кайлі: “Я нарешті знайшла свої відповіді. Я змогла розрізняти, що від Бога, а що—ні, бо я бачила на собі, що Він для мене робить, коли я роблю те, що Він просить.
Саме це,—сказала вона на завершення,—той єдиний спосіб, який допоможе вам розрізняти, що є істиною від Бога, а що—ні. Ми можемо вивчати і розмірковувати й ставити під сумніви все, що завгодно, але лише коли ми зробимо те, що радить Яків і що зробив Джозеф Сміт—запитав і почав діяти—лише тоді ми зможемо дійсно знати, що є істиною, а що—ні”.
То про що ми дізнаємося з досвіду Кайлі? Ось кілька ідей:
-
У нас не повинні виникати погані почуття, якщо ми маємо запитання.
-
Ми ніколи не повинні припиняти молитися, коли шукаємо відповіді.
-
Ми повинні вивчати Книгу Мормона і обдумувати її.
-
Ретельно обираючи, що читати і слухати, ми можемо вимкнути гучні голоси, що линуть з гаджетів та медіа, які віддаляють нас від істини та мають намір знищити.
-
Нам слід порадитися з людьми, яких ми знаємо, любимо і поважаємо, а не шукати допомоги від незнайомців.
-
Бог згодом відповість на наше запитання у Його спосіб і в Його час. Він любить нас.
-
Відповіді надійдуть, якщо ми будемо робити те, про що просить Небесний Батько, а не те, що пропонує світ.
Мене надихає Кайлі й ви, молоді жінки й молоді чоловіки, яких Бог підготував для цього часу. Вона, як і багато з вас, є прикладом тієї людини, про яку казав Президент Рассел М. Нельсон: “Нам потрібні жінки з даром проникливості, які можуть оцінювати тенденції світу і помічати ті, які хоч і популярні, але пусті чи небезпечні”1.
Ви є шукачами істин, тими, хто дотримується завітів і будує царство. З Божою допомогою і силою Ісуса Христа та Його Спокутою ви можете отримати дар, щоб розпізнавати і знати, що є істиною, жити за нею та ділитися нею.