Використовувати повну назву Церкви було незручно, але того варто

Лорі Агола

Виконувати настанову пророка, здавалося, було просто, але виявилося складніше, ніж я очікував.

Коли під час жовтневої генеральної конференції 2018 року Президент Нельсон говорив про використання правильної назви Церкви, його послання було для мене досить чітким: “Це є наказом Господа. …

Вилучення Господнього імені з Господньої Церкви---це велика перемога Сатани” (“Правильна назва Церкви”, Ліягона, лист. 2018, сс. 87, 88).

Я зрозумів, що мені потрібно переосмислити свої розмови з оточуючими, зокрема з деякими клієнтами в моїй роботі, які звикли називати мене “мормоном” і членом “Мормонської церкви”.

Узявши зобов’язання використовувати повну назву Церкви, я чекав наступної нагоди заявити про своє членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Зовсім скоро така можливість з’явилася в контексті ділової розмови. “Ви, мормони, такі добрі люди”,---сказав мені потенційний клієнт. “Що ж, дякую!”---відповів я. “Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми віримо, що всі ми брати і сестри”. Згодом до нашої розмови приєдналися інші, обговорюючи доброту “мормонів”.

Хоча я виконав свою частину і сказав повну назву Церкви, все одно я відчував, що чогось бракувало. Мої друзі і колеги досі сприймали мене частиною “Мормонської церкви” і зовсім не як послідовника Христа, тим більше не як члена відновленої Христової Церкви.

Чи варто було перейматися?

Під час кількох наступних розмов про мою віру я знову повернувся до того, як говорив раніше, тому що було незручно вимовляти повну, довгу назву Церкви багаторазово за час розмови. Тому що, здавалося, подив був на обличчі кожного, з ким я розмовляв. І розмова таки завжди йшла навколо слова “мормони”.

Під час зустрічей я намагався поводитися більш природно. Та це виявилося набагато складніше, ніж я очікував, особливо в стосунках з людьми, яких я не хотів образити. Мені не хотілося виглядати так, ніби я соромився своєї віри або навпаки виявляв самовдоволення, при цьому мені також не хотілося здаватися різким, оскільки багато хто з цих людей раніше називали мене “мормоном” і для мене це було прийнятним. Також я чув, що багато членів Церкви під час різних зборів та за інших обставин все одно називали себе та інших членів Церкви “мормонами”.

Я почав запитувати себе, чи дійсно, за великим рахунком, було настільки важливо використовувати повну назву Церкви. Зрештою, назва “мормон” є досить позитивною в сприйнятті багатьох людей—і те, що я був “мормоном”, часто давало мені перевагу. Однак знову переглянувши виступ Президента Нельсона, я був вражений тим, наскільки це дійсно важливо, навіть якщо створює певні незручності під час розмови. Тож я відновив свою рішучість.

Можливість свідчити про Христа

Наступний випадок, коли мені довелося використовувати повну назву Церкви, стався тоді, коли я зустрічався з другом в церкві іншого віросповідання. Хтось підійшов до мене і з широкою усмішкою спитав, чи я---мормон. “Я---член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів”,---відповів я. Він почав ставити мені запитання, кожне з яких починалося так: “А в Мормонській церкві вірять … ?” І щоразу я починав свою відповідь фразою: “У відновленій Церкві Христа ми віримо …”.

Цих запитань-відповідей було чотири або п’ять. Коли він помітив, що я не приймав назву “мормон”, він запитав прямо: “То ти не мормон?”

Тоді я спитав у нього, чи знає він, хто такий Мормон---він не знав. Я сказав йому, що Мормон був пророком, істориком, воєначальником і політичною постаттю в давній Америці. Я вважаю за честь бути причетним до імені людини, яка була настільки відданою служінню Богові та людям.

“Але,---я продовжив,---Мормон не помер за мої гріхи. Мормон не пролив за мене свою кров і не страждав у Гефсиманії, і не помер на хресті. Мормон не є моїм Богом. Ісус Христос---мій Бог і мій Спаситель. Він---мій Викупитель. І саме Його ім’ям я хочу називатися в останній день, і Його ім’ям я прагну називатися сьогодні”.

Я відчув впевненість, Дух підтримував мене в цьому короткому свідченні моєму новому знайомому. Через кілька секунд мовчання він сказав: “Отже, ти християнин?”

“Так, я християнин,---відповів я,---і член відновленої Церкви Христа”.

Я прагнув виконувати настанову пророка, і це, здавалося, буде просто, але виявилося складніше, ніж я очікував. Я все ще не досконалий у своєму бажанні робити все, що від мене очікується. Але в кожній ситуації зараз я обов’язково використовую повну назву Церкви.

Я вдячний за Духа, Якого відчуваю, коли маю нагоду свідчити іншим про мого Спасителя та моє членство в Його Церкві. І зараз у мене є прекрасний спосіб природним чином свідчити про Нього і Його відновлену Церкву завжди, коли мене запитують, чи я “мормон”.