Доросла молодь і неперервне Відновлення

Доросла молодь завжди відігравала важливу роль у роботі зі спасіння.

Кожного разу, коли ви чуєте запрошення від одного з провідників Церкви взяти участь у неперервному Відновленні або допомогти у збиранні Ізраїля, чи спадає вам на думку таке: “Що я можу зробити? Я лише маленька людина”, “Я надто молодий(а)”, “Я ще не в шлюбі” або “У мене недостатньо знань. Як я можу на щось впливати?”

У кожного з нас час від часу виникають такі думки. Однак спробуйте подолати ці сумніви, коли будете читати наступні кілька речень:

Джозефу Сміту було лише 22 роки, коли він почав переклад Книги Мормона.
Оліверу Каудері також було 22 роки, а Джону Уітмеру було 26 (і обидва вони були неодружені!), коли починали працювали писарями для Джозефа.
У 1835 році, коли було покликано перший Кворум Дванадцятьох Апостолів, наймолодшому з них було 23, а найстаршому—35 років.
Багато з перших святих, які приєдналися до Церкви і поширювали євангелію, були молодими людьми.

Одним словом, на зорі Відновлення євангелії Ісуса Христа Бог здійснював Свою роботу за допомогою молодих людей. Таких, як ви.

Задумайтеся над цим.

Церква не могла б поширюватися в наш час по землі, якби кожен вважав, що нічого не може робити. І ви---так, ви—належите до обраного покоління, яке має далі відновлювати і вести Церкву Ісуса Христа в наш час.

Вас було послано сюди. У цей час. З певною метою.

Кажучи про наше покоління, Президент Нельсон навчав: “Ви живете об “одинадцятій годині”. Господь проголосив, що це востаннє Він покличе робітників у Свій виноградник, щоб збирати обраних з чотирьох країв землі. (Див. УЗ 33:3–6). І вас було послано взяти участь у цьому збиранні”¹.

Подумайте про армію з 65 тисяч місіонерів повного дня, які діляться євангелією увесь день, кожного дня по всьому світу. Подумайте про дорослу молодь, яка укладає завіти у храмі, користуючись перевагами відновленого священства і храмових благословень та укладаючи завіт бути вірними, зміцнювати свої сім’ї й будувати царство Бога на землі. Подумайте про дорослу молодь, яку покликано служити провідниками Церкви по всьому світу. Подумайте про тих, хто йде вперед, наслідуючи Ісуса Христа попри всі труднощі, які виникають на їхньому шляху. Молоді люди були важливою складовою Відновлення від самого початку. І неперервне Відновлення було важливою складовою життя безлічі молодих членів Церкви.

Що для нас означає Відновлення

Для багатьох з нас участь у Відновленні основується на тому, чого воно нас навчило. Для Венелли Вакапаллі, дівчини, яку було навернено в Андра Прадеш, Індія, “Відновлення означає пошук одкровен-ня. Джозеф Сміт пішов за одкровенням до лісу. Він радився з Господом, чекав на відповідь; він був терплячим. Саме це мені й подобається,— пояснює Венелла.—До того як я почула про Відновлення, я не дуже багато знала про те, як отримувати одкровення. Найбільше мене вразило те, як багато часу він присвятив тому, щоб отримати одкровення від Бога. Ось чого мене навчило Відновлення”.

Емма і Джейкоб Робертси, молоде подружжя з Юти, США, погоджується з тим, що суть Відновлення—це “неперервне одкровення”—для себе і для світу—“це наявність пророка, речника Бога тут, на землі, завдяки якому ми певно знаємо, що попри всі випробування, які існують у світі, у нас є хтось, хто працює, молиться і розмовляє з Богом, аби забезпечити нашу готовність та здатність протистояти будь-яким випробуванням, що виникають у мінливому світі”.

“Так багато знань, які прийшли з Відновленням, полегшують моє життя і усувають стрес”,—розповідає Джейкоб. Усе це приносить упевненість, що “є Бог, Який любить нас і піклується про нас,—каже Емма.— Його мета—наше щастя. Ми, доросла молодь, можемо повною мірою довіряти Йому і йти за Ним, бо ми знаємо, що Його мета—це наше щастя. Ми знаємо, що є вічними істотами, і це дає мені велику надію та віру—що б я не робила зараз і якої б помилки не припустилася зараз, я завжди можу покаятися і в мене є час для розвитку й навчання”.

Така переконаність також допомогла Рамоні Морріс, дівчині з Барбадоса, коли вона вперше почула про Відновлення. Серед іншого вона здобула свідчення про те, що “Небесний Батько поруч з нами. Відновлення приносить спокій тим, хто має сумніви стосовно свого життя і стосовно Божого плану для них”.

Але хоча розуміння євангелії принесло ясність у її життя, вона також визнає, що, “перебуваючи так далеко від Головного управління Церкви, важко постійно жити за євангелією, проте наявність сильного свідчення про відновлену євангелію допомагає знати, що як би далеко я не жила, я можу брати участь у Відновленні, бо я не самотня”.

Так і є. Доросла молодь по всьому світу бере участь у Відновленні за допомогою храмового служіння, сімейної історії та місіонерської роботи. З розумінням того, чим є особисте одкровення, яке ми здобуваємо завдяки знанню про Перше видіння Джозефа Сміта та Відновлення, всі ми можемо й надалі прагнути пізнавати Божу волю й те, яку роль ми можемо відігравати в неперервному Відновленні.

Доросла молодь керує Церквою

Ми, молоді люди, незважаючи на свій вік, можемо бути провідниками в цій Церкві. Хоча Янка Тороній з Гіора, Угорщина, є єдиним членом Церкви у своїй сім’ї, вона черпає силу, спостерігаючи, як її друзі беруть участь у інших аспектах Відновлення: “Багато моїх друзів поїхало на місію. Так чудово було спостерігати за їхнім розвитком, поверненням і тим, як сильно вони подорослішали завдяки здобутому досвіду. Це чудове навчання для всіх нас. І завжди дивовижно бачити, як мої друзі з числа неодруженої дорослої молоді служать у своїх покликаннях, а іноді вони навіть шукають нагоди послужити, наприклад, пропонують бути радниками на конференціях ЗЗМ (Заради зміцнення молоді). Я вважаю, що Відновлення—це не обов’язково навчати людей про євангелію. Воно також має на меті зміцнення тих членів Церкви, яких ми вже маємо”.

Доросла молодь в Угорщині розуміє, що вони є майбутніми провідниками в Церкві. “Ми потрібні, а нам потрібно відповідати вимогам завдання, яке іноді приголомшує,—каже Янка.— Господь прискорює роботу, а ми—учасники цієї роботи. Іноді я думаю: “Як я можу це виконати?” Але чудово відчувати, як сильно в нас вірять наші провідники. Це є мотивацією для тих, хто дійсно любить Церкву і має сильне свідчення, бо ми знаємо, що одного дня ми будемо звітувати. Нам необхідно взяти відповідальність за власний духовний розвиток”.

Сін і Стефані Джозеф із західної Австралії беруть участь у Відновленні, наглядаючи за молоддю свого приходу. “Для мене участь у Відновленні—це допомагати майбутнім поколінням розуміти, що таке євангелія і як вона може їм допомогти у житті,—каже Стефані.— Ми можемо допомагати створювати міцніший фундамент для Церкви у нашій країні в майбутньому”.

“Ми хочемо допомагати молоді здобути свідчення про Книгу Мормона і Джозефа Сміта та усвідомити, що вони дійсно є дітьми Бога,—пояснює Сін.— Ми не хочемо, щоб це поняття обмежилося лише співом пісень Початкового товариства. Ми хочемо, щоб молодь дійсно зрозуміла його істинність”.

Венеллі не завжди легко жити за євангелією в Індії, але вона знає, що сила дорослої молоді буде надихати інших і допомагати Відновленню йти вперед. “Молоді люди у цій країні мають велику віру. Вони шукають можливості поділитися своїм свідченням,—каже вона.— Ми почуваємося піонерами в Індії. Ми переїжджаємо з різних місць, а дехто навіть залишає сім’ю. Життя тут буває нелегким, однак ми все ж обираємо життя за євангелією. Писання дають мені велику надію, силу і сміливість”.

Де б ми, молоді люди, не жили, своєю вірою і відданістю євангелії ми можемо й надалі великою мірою впливати на неперервне Відновлення.

Майбутнє Церкви: все залежить від нас

Ми—майбутнє цієї Церкви. Ми зараз залучені до останньої битви. Небесний Батько розраховує, що ми Йому допоможемо у виконанні Його роботи, яка навічно змінює життя. Він знає, що ми достатньо сильні, аби постійно просуватися вперед і долати все, чим супротивник намагається нас спокушати. І Сатана впадає у відчай. Він знає, що він програє битву, бо Господня справа переможе.

“Ми знаємо, що Господь прискорює цю роботу і ніхто її не в змозі зупинити,—каже Янка.— Ми знаємо, що це станеться, якими б не були перепони. Однак нам слід вирішувати, чи ми будемо долучатися і допомагати в просуванні цієї справи, чи просто займемо місце спостерігачів. Ми маємо свободу волі, щоб брати участь у роботі, й маємо свідчення, яке робить нас спроможними вибирати правду і йти за Христом. Ми маємо бути причетні до цього”.

Тож лише ми обираємо, на чиїй ми стороні.

Лише ми можемо набратися сміливості й відстоювати те, у що віримо.

Лише ми можемо прагнути особистого одкровення для свого життя.

Лише ми можемо дозволити важким випробуванням, перед якими постаємо, зміцнити нашу віру в Спасителя.

Лише ми можемо йти за Ним і робити все можливе, аби приводити до Нього інших.

Лише ми можемо витерпіти до кінця найкращим чином.

Ми дійсно живемо в останні дні. A керівництво Церквою “під час найважливішого розподілу в історії цього світу”², як сказав Президент Нельсон, є дійсно нелегким завданням. Втім подумайте ось про що: Небесний Батько настільки нам довіряв, що зберіг нас, аби послати на землю у цей конкретний відрізок часу, коли перед нами постає безліч спокус, відволікань і так багато суперечливих думок.

Однак, посилаючи нас сюди у найбільш вирішальний із розподілів, Небесний Батько не запланував для нас поразку. Він знає наш потенціал, нашу силу, нашу відвагу і, зрештою, Він знає, що ми можемо впливати на Відновлення Церкви незалежно від нашого віку чи сімейного стану. Якими б нездоланними не були наші випробування, чи наскільки б неможливим не здавалося завдання керувати і ділитися євангелією по всьому світу, якщо ми з Ним в одній команді, хто може нас перемогти? Він допоможе нам досягнути неможливого.