“Бачите, що може зробити невелика віра?”
Годфрі Дж. Елліс
шт. Вашингтон, США
Кілька років тому ми з дружиною взяли двох наймолодших синів до Франції, щоб побувати в тих місцях, де я служив місіонером повного дня. Ми відвідували філії Церкви, де я служив, і радісно спілкувалися з членами Церкви, яких я навчав. Ми також відвідували історичні місця.
Одним з них були руїни замку Чалусет. Цей великий середньовічний замок зазнав нападу й руйнування багато століть тому. Руїни замку вже вкриті рослинністю, а дістатися до нього можна лише вузькою і крутою стежкою. Нам було важко підніматися вгору, але результат був вартий наших зусиль.
Хлопцям сподобалося спускатися у приміщення, яке раніше було в’язницею, а потім підніматися вгору на ті руїни, які раніше були стінами замку. Замок полонив їхню уяву так само, як це було зі мною 24 роки тому.
Поки ми там були, то побачили в далечині грозові хмари. Вони швидко наближалися. Уже все небо було в чорних хмарах. Їх розсікали блискавки, після яких гучно гуркотів грім.
Ми мало не котилися вниз стежкою, біжучи до машини, а гроза швидко йшла нам назустріч. Невдовзі полило, як з відра, і ґрунтова стежка перетворилася на багно. Ми непокоїлися, що втратимо рівновагу і впадемо на круту кам’янисту дорогу.
Ми знайшли якийсь прихисток серед дерев, що росли край стежки. Ми тулилися одне до одного під тим прихистком і думали, як довго ще доведеться чекати, щоб спуститися вниз.
“Давайте помолимося”,—сказав наймолодший син.
Він попросив помолитися і молився про те, щоб дощ припинився і ми могли безпечно зійти вниз. Він поглянув на нас і сказав: “Тепер усе, що нам потрібно,—це достатньо віри”.
Я пояснив, що молитва не завжди діє саме так.
“Ні,—відповів він,—дощ перестане через 10 хвилин!”
Приблизно через 10 хвилин дощ припинився.
“Гаразд, ходімо!”—сказав він.
“Якщо ми підемо зараз, дощ знову почнеться, і ми потрапимо в пастку”,—сказав старший син.
“Не почнеться!—сказав молодший.— Ходімо”.
Ми йшли тією частиною дороги, яка була сухішою, тримаючись за гілки та кущі. Діставшись машини, ми звернулися з молитвою вдячності. Невдовзі дощ почався знову.
“Бачите, що може зробити невелика віра?”—смиренно сказав наш син.
Того дня він виклав нам великий урок.