Чотири зображення, пов’язані з Великоднім тижнем
“Моє Царство не із світу цього” (Іван 18:36).
Терновий вінок
Див. Maтвій 27:29; Maрк 15:17; Іван 19:2.
Римські солдати поклали терновий вінок на Спасителя. “Ймовірно цей жорстокий вчинок був глузливою спробою імітувати покладання імператорського лаврового вінка Йому на голову. … Як же це було болісно, особливо з огляду на те, що терен символізує незадоволення Бога. Коли через Адама Він прокляв землю, то сказав, що вона родитиме терен. Однак після покладання того вінка на Його голову, Ісус перетворив терен на символ Своєї слави” (президент Джеймс Е. Фауст, квітнева генеральна конференція 1991 р.).
Багряна мантія
Див. Maтвій 27:28; Maрк 15:17; Іван 19:2.
Багряний колір пов’язується з царською владою, і солдати, насміхаючись, одягли Ісуса Христа в ту мантію, бо Він сказав, що є царем юдеїв. Звичайно, насправді Він не лише цар—Він “Цар над царями та Пан над панами” (1 Tимофію 6:15; Об’явлення 19:16).
“Кров виступить з кожної пори, таким великим буде Його страждання” (Moсія 3:7).
Оливний прес
Див. Maтвій 26:36; Maрк 14:32; Лука 22:39–40; Іван 18:1.
“Промовистий символізм є в тому, що “кров виступила з кожної пори” [Moсія 3:7], коли Ісус страждав у Гефсиманії, місці, де знаходився оливний прес. За часів Спасителя, щоб отримати олію, оливки спочатку розчавлювали великим каменем, який котили по них. Це “місиво” складали у мʼякі, рідкосплетені кошики, які потім ставили один на одного. Під їхньою вагою видавлювалася перша і найкраща порція олії. Потім, щоб видавити більше олії, поверх цих складених один на одного кошиків ще клали гніт; ним могли бути брус чи колода. А в кінці, щоб видавити вже останні краплі, на гніт з одного боку клали камені, щоб створити максимальний тиск, під яким відбувалося остаточне вичавлювання. І дійсно, та олія, що витікає спочатку,—червона, як кров” (Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, жовтнева генеральна конференція 2016 р.).
“Нема Його тут, бо воскрес!” (Лука 24:6).
Порожня гробниця
Див. Maтвій 28:1–8; Лука 20:1–18.
“Порожня гробниця того першого ранку Великодня була відповіддю на запитання Йова: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” [Йов 14:14]. Усім, хто чує мій голос, я заявляю: “Якщо людина помирає, вона знову буде жити. Ми знаємо це, бо маємо світло відновленої істини” (Президент Томас С. Монсон, “Христос воскрес!”, квітнева генеральна конференція 2010 р.).