Неперервне Відновлення
Відновлення почалося у Священному гаю 200 років тому і триває понині, а ми з вами можемо також сприяти йому.
Бажання мого серця (Перше видіння), художник Уолтер Рейн
Ми живемо на землі в прекрасний і захоплюючий час. Ми маємо благословення брати участь у величних подіях, які відбуваються у розподілі повноти часів, що є підготовчим до Другого пришестя Господа1. Ми можемо не лише спостерігати за цими величними подіями, але і брати в них участь2.
Іноді ми кажемо про Відновлення євангелії так, ніби це була одноразова подія. Двісті років тому Перше видіння стало початком цього процесу, однак Відновлення, звичайно ж, на тому не закінчилося. Господня робота рухалася вперед завдяки Джозефу та його соратникам: було перекладено Книгу Мормона, відновлено священство, організовано Церкву, послано місіонерів, побудовано храми, організовано Товариство допомоги тощо. Ці події відновлення почалися в 1820 році й тривали упродовж життя Джозефа Сміта.
Яким би чудовим не було все те, що Бог відкрив через Джозефа Сміта, Відновлення не було завершене за життя Джозефа. Через пророків, які були його наступниками, ми отримали ось що: безперервне розгортання храмової роботи; додаткові Писання; переклад Писань багатьма мовами; розповсюдження євангелії по всьому світу; організацію Недільної школи, Товариства молодих жінок, Початкового товариства і кворумів священства та численні зміни в Церковному устрої і процедурах.
“Ми є свідками процесу відновлення,—сказав Президент Рассел М. Нельсон.— Якщо ви вважаєте, що Церкву повністю відновлено, то ви бачите лише початок. Попереду ще багато подій. … Дочекайтеся наступного року. А потім ще одного. Приймайте свої вітаміни. Набирайтеся сил. Це буде щось цікаве”3.
Як сказав Президент Нельсон, Відновлення триває, ми вже бачили багато важливих змін у Церкві з того часу, як він став Президентом. Серед них—реструктуризація кворумів священства, служіння, яке замінило домашнє і візитне вчителювання, та запровадження зосередженого на домівці вивчення євангелії, яке підтримується Церквою4. З того часу відбулося багато змін, і ще більше нас чекає попереду.
Приклад Західної Африки
Сильний вплив на моє свідчення про неперервну природу Відновлення справили п’ять років служіння в президентстві Західноафриканської території. З юного віку я мав свідчення про євангелію. Однак, живучи в Африці, я спілкувався з кількома першими африканцями, які прийняли євангелію в західній частині цього континенту. Я також спостерігав, як швидко Церква поширюється по континенту, де організовується сотні приходів та колів, де храми і будинки зборів наповнені вщерть вірними членами Церкви, а хороші жінки і чоловіки всім своїм серцем приймають відновлену євангелію. Я на власні очі бачив виповнення пророцтва Джозефа Сміта про те, що Церква “заповнить весь світ”5.
Двоє таких вірних членів Церкви—Джеймс Евудзі та Фредерік Антві—одного дня допомагали мені у храмі в Аккрі, Гана. За кілька років до прибуття до Гани місіонерів-святих останніх днів Джеймс був членом групи, яка нараховувала приблизно 1000 чоловік, де під час церковних богослужінь використовувалася Книга Мормона й інші церковні матеріали. Вони молилися про той день, коли Церква з’явиться у Гані. Разом з іншими юнаками він їздив по всій Гані й навчав євангелії, як вона подається у наших матеріалах. Як тільки у 1978 році приїхали місіонери і почали виконуватися хрищення святих останніх днів, його було охрищено в перший же день.
Фред Антві, піонер серед членів Церкви у Гані
На початку свого членства у Церкві Фред побував на похованні свого родича, який був вождем племені. Там він дізнався про те, що сім’я планує зробити його новим вождем. Дізнавшись, що у цій ролі йому доведеться робити те, що суперечить його євангельським віруванням, він після похорону поспіхом поїхав додому, відмовившись від становища, яке зробило б його відомим і багатим.
Після освячення храму в Аккрі і Джеймс, і Фред їздили 4 години в один бік кожного тижня, аби мати змогу служити храмовими працівниками. Коли я разом з ними виконував обряди, то був приголомшений відчуттям дотику до живої історії. Зрозумівши, що ці двоє чоловіків є уособленням історії Церкви в Африці, у мене виникло відчуття, що поруч зі мною виконують ці обряди Джон Тейлор або Уілфорд Вудрафф чи інші перші члени Церкви.
Те, що я бачив, переживав і відчував у Західній Африці, частково було виповненням слів Господа до Еноха стосовно того, що станеться: “І праведність пошлю Я з небес; а істину пошлю Я з землі, щоб свідчити про Мого Єдинонародженого; … і … праведність та істина вимиватимуть землю, неначе потопом, щоб зібрати Моїх вибраних з чотирьох чвертей землі” (Moйсей 7:62).
Я бачив, як праведність та істина наповнюють потопом Африканський континент і вибрані у тій частині землі збираються разом. Моє свідчення про Відновлення стало ще сильнішим, оскільки я бачив, що важлива частина Відновлення здійснюється на моїх очах.
Я також бачив ще більше стосовно неперервного Відновлення: трепетну віру та духовну енергію серед африканських членів Церкви. Я чув, як старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Кертленд, [де жили святі останніх днів у 1830 році], не лише в Огайо. Він також в Африці”. Багато людей приєднуються до Церкви в Африці завдяки яскравому особистому духовному досвіду. Ці нові члени Церкви приносять духовну енергію і відчувають потребу подальшого вивчення євангелії. Для них Відновлення триває на особистому рівні. Чим більше вони дізнаються про Церкву, тим ширше для них відкриваються євангельські істини. Те саме стосується всіх нас, якщо ми поглиблюємо своє знання євангелії.
Три способи сприяти неперервному Відновленню
Бог надав нам величну можливість відігравати важливу роль у цій роботі. Господь сказав, що “тіло [Церкви] також має потребу в кожному членові” (Учення і Завіти 84:110). Усі члени Церкви мають благословення брати участь у цьому неперервному Відновленні. Як нам це робити?
Один зі способів такої долученості—це укладання і дотримання священних завітів. Обряди, а серед них і храмові обряди, втрачають сенс, якщо люди не укладають і потім не дотримуються пов’язаних з ними завітів. Сестра Бонні Паркін, колишній генеральний президент Товариства допомоги, навчала: “Вступаючи в завіти, ми виявляємо бажання нашого серця; дотримуючись завітів, ми виявляємо вірність нашого серця”6.
Укладаючи завіти і дотримуючись їх, ми не лише готуємо себе до вічного життя, але також допомагаємо готувати і зміцнювати тих, кого Господь називає “Мій завітний народ” (Учення і Завіти 42:36). Ми укладаємо завіти з Богом і стаємо Його завітним народом завдяки хрищенню, конфірмації, причастю, Мелхиседековому священству і храмовим обрядам.
Другий спосіб долучатися до неперервного Відновлення—це виконувати покликання і доручення, які ми отримуємо. Саме таким чином Церква рухається вперед. Віддані вчителі навчають євангелії дітей, молодь і дорослих. Сестри-служительки і брати-служителі дбають про окремих членів Церкви. Президентства і єпископати керують колами, округами, приходами, філіями, кворумами, організаціями, класами і групами. Провідники молоді піклуються про молодих жінок і молодих чоловіків. Діловоди і секретарі записують основну інформацію, яка потім записується на небесах, і безліч інших людей відіграє важливу роль у підготовці людей до вічного життя і Другого пришестя Спасителя.
Молоді люди стоять у черзі, щоб зайти до храму в Аккрі, Гана
Третій спосіб долучатися до Відновлення—це допомагати у збиранні Ізраїля. З самого початку збирання було основною частиною Відновлення. Як навчав Президент Нельсон, ми маємо можливість і обов’язок допомагати у збиранні Ізраїля, яке відбувається з обох боків завіси. У своєму заключному виступі на першій генеральній конференції у якості Президента Церкви Президент Рассел М. Нельсон стисло зазначив: “Наше послання світові просте й щире: ми запрошуємо всіх Божих дітей по обидва боки завіси прийти до їхнього Спасителя, отримати благословення святого храму, мати нескінченну радість і підготуватися до вічного життя”7.
Збирання Ізраїля по цей бік завіси означає місіонерську роботу. Усім нам, хто може служити на місії повного дня, слід ретельно обдумати цю можливість. Я вважаю великим благословенням те, що міг служити на місії в Італії у той час, коли Церква там лише почала розвиватися. Наші філії збиралися в орендованих приміщеннях, і ми сподівалися, що колись там будуть коли та приходи. Я спостерігав за відважними піонерами, які прийшли до Церкви і закладали фундамент збирання Ізраїля у тій величній країні.
Однією з них була Агнеса Галдіоло. Усі ми сильно відчували Духа, коли викладали їй місіонерські уроки. Але хоча й вона відчувала того Духа, Агнеса знала, що сім’я буде категорично проти її хрищення. Втім настав момент, коли вона, сповнившись Духом, погодилася охриститися. Однак вранці того дня, на який було призначено хрищення, вона передумала. Вона прийшла рано в те орендоване приміщення, де ми мали її христити, щоб сказати нам, що через тиск з боку сім’ї вона не може цього зробити.
Перш ніж піти, вона погодилася поговорити з нами кілька хвилин. Ми зайшли у класну кімнату, де запропонували разом помолитися. Ставши на коліна, ми попросили її помолитися. Після молитви вона підвелася зі сльозами на очах і сказала: “Гаразд, я буду христитися”. І через кілька хвилин вона охристилася. Наступного року вона уклала шлюб із Себастьяно Карузо, і вони виховали чотирьох дітей, усі з яких служили на місії і з того часу продовжують служити в Церкві.
Старійшина і сестра Кертіс з кількома членами сім’ї Карузо
Агнеса і Себастьяно також служили на місії, під час якої Себастьяно був президентом місії. Коли я служив другу місію в Італії, через 25 років після першої, я міг бачити, що зробила сім’я Карузо та інші піонери для поширення царства Божого у тій країні. Ми з місіонерами працювали над розбудовою Церкви, мріючи, що одного дня в Італії буде храм. Уявіть мою радість від того, що тепер ми маємо Римський Італійський храм.
Місіонерська робота приносить таку радість, яку важко порівняти з чимось іншим. Яке велике благословення народитися у час, коли ми можемо з радістю брати участь у неперервному Відновленні, сприяючи збиранню Ізраїля!
Звичайно, радість від місіонерської роботи відчувають не лише місіонери повного дня. Кожен з нас може допомагати в наверненні або поверненні до активності наших сестер і братів, працюючи пліч-о-пліч з місіонерами повного дня. Ми маємо можливість збирати Ізраїль, запрошуючи інших людей прийти і побачити й товаришуючи з тими, кого вже було навчено.
Виконанням храмової та сімейно-історичної роботи ми допомагаємо збирати Ізраїль по інший бік завіси. Ця робота була нашим священним обов’язком упродовж багатьох років. Ще до загибелі Джозефа Сміта святі виконували хрищення за померлих, і невелика частина отримали свої ендаументи й були запечатані. Із завершенням будівництва храму в Наву, ендаументи для живих почали виконуватися повним ходом. Ендаументи й запечатування за предків також почалися у храмах, побудованих у Юті.
Елайза Р. Сноу, одна з ключових фігур у тому відновлювальному процесі, розуміла важливість цієї частини Відновлення. Вона провела багато часу в домі ендаументів, допомагаючи там проводити обряди8. Під час одних зборів Товариства допомоги в 1869 році вона навчала сестер: “Я розмірковувала про велику роботу, яку нам потрібно виконувати, а саме про те, як допомагати у спасінні живих і померлих. Ми хочемо бути … підходящими супутницями Богам і святим”9.
І, звичайно, завдяки тому, що у всьому світі вже побудовано багато храмів і ще більше їх з’явиться в майбутньому, доступ до храмових обрядів значно розширився.
Із наявними у нас зараз засобами храми і сімейно-історична робота можуть стати постійною складовою нашої участі у Відновленні. Уже впродовж багатьох років я цікавлюся і проводжу сімейно-історичну роботу, але завдяки он-лайн ресурсам я набагато більше досягнув у пошуку імен та виконанні за них храмової роботи. Для мене священними є спогади про те, коли я сидів за столом у нашій квартирі в Гані і шукав імена своїх європейських предків, за яких ми з дружиною могли б виконати роботу у храмі в Аккрі, Гана. Ту радісну можливість ми мали в інших місцях, куди нас посилали.
За допомогою пророка Джозефа Сміта Бог розпочав процес “відновлення всього, що промовлялося вустами всіх святих пророків від початку світу” (Учення і Завіти 27:6). Це відновлення триває донині, бо Бог “відкриває тепер” і “відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого” (Уложення віри 1:9). Я глибоко вдячний, що ми можемо брати участь у цьому неперервному Відновленні.