Лише у цифровому форматі
Що я дізнався про благодать завдяки фізичним обмеженням своєї дочки
Небесний Батько знає, з чим ми стикаємося. Він знає, ким ми можемо стати.
Адаптовано з виступу на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 10 липня 2018 р. Повну версію виступу можна знайти на сайті speeches.byu.edu.
Для народження моєї другої дочки, Керолайн, було зроблено кесарів розтин. Чомусь сталася втрата крові, і тому в її мозок не надходила достатня кількість кисню, а це призвело до його серйозного ушкодження.
Тепер, через пʼятнадцять років, Керолайн все ще знаходиться приблизно на тримісячному рівні розвитку. Вона не може ні ходити, ні лазити, ні перевертатися з боку на бік. Вона не може говорити, і нам невідомо, що вона розуміє.
Добра новина в тому, що Керолайн чарівна. Вона надзвичайно радісно усміхається і надзвичайно голосно сміється. Їй подобається, коли її обіймають і цілують, коли холодний вітер обвіває її обличчя і чути шум машин на автостраді. Вона мило, тихо вимовляє звуки “а-а” і зовсім голосно звуки “А-А”---часто посеред ночі.
Коли Керолайн було пʼять років, вона мала звичку протягом багатьох ночей підряд прокидатися між 2-ю і 3-ю ночі. Однієї ночі, після такого неприємного пробудження, я написав:
“Тільки що, міняючи їй підгузок, я автоматично наспівував одну з пісень [Початкового товариства], яку, як заявила Ліззі (наша інша дочка), ми будемо тепер співати щовечора перед сном. … “Це Божий дар---сімʼя, це поміч Його, це до Господа шлях”. Я подивився на Керолайн і несподівано усвідомив ці слова.
Бог дав мені сімʼю---у тому числі й цю дитину, яка будить мене о 2-й ночі,---щоб допомогти мені стати таким, як Він хоче, щоб я був. “Це Його свята любов,---співається у приспіві,---бо сімʼю створив Господь”.
Тієї ночі я відчув, що відбулося коротке, благословенне спілкування з Богом, підтвердження того, що Він в ту мить особисто знав про мене, Керолайн і нашу сімʼю. Він любить нас. І Він, мій Батько, підбадьорив мене, навчаючи, чому ми стикаємося з такими випробуваннями: “це поміч Його, це до Господа шлях”.
Часто Керолайнові звуки “А-А” голосно звучали і в церкві. Коли Керолайн особливо сумна і голосно кричить, моя дружина або я забираємо її у фойє і, щоб заспокоїти, возимо там в інвалідному візку.
Одного разу ми в неділю приїхали в церкву, і я, везучи особливо тоді сумну Керолайн в інвалідному візку, думав, що ми, мабуть, залишимося тільки на причасні збори. Коли ми рухалися по фойє і Керолайн так і залишалася сумною, я почав сумніватися, чи зможемо ми протриматися хоч на причасних зборах. Усі мої старання заспокоїти її здавалися безуспішними.
Але потім зазвучав причасний гімн. Я нахилив своє обличчя до Керолайнового і заспівав їй. Вона затихла і слухала. Причасним гімном у той день був гімн “Із смиренням у душі” (Гімни, № 108), написаний так, неначе його співав Спаситель. Правду кажучи, я був зосереджений на Керолайн, а не на гімні, аж поки ми не дійшли до четвертого куплета, коли я відчув, що співаю ці слова моїй дочці:
“Друже, Я люблю тебе,
І любов ця не умре”.
Я дивився у великі блакитні очі Керолайн і глибоко відчував ніжну, особисту істинність тих слів. Ісус Христос, Викупитель світу, любить Керолайн любовʼю, яка “не умре”. Коли вона засмучена або ображена, коли її батьки не знають, як її заспокоїти, і не можуть її втішити, є Той, Хто є її Вічним Другом, Хто знає, що вона відчуває і як їй допомогти.
Нещодавно наша сімʼя весело обговорювала одну важливу тему---моє волосся, а краще сказати, його відсутність, оскільки я лисий. Я доводив, що після Воскресіння вони навіть не впізнають мене з моїми кучерями.
І тут же Ліззі сказала: “Я думаю, ми будемо надто зайняті розмовою з Керолайн”.
Ми всі засміялися, але мене вразила глибока істина, передана її словами: Спасіння, яке є можливим завдяки нашому Великому Викупителю, охоплює все, у тому числі й моє волосся, і ушкоджений мозок Керолайн, і все інше. Благодать Ісуса Христа---дивовижна; Його сила зцілювати---безмежна.
Вічна ідентичність Керолайн не визначається її теперішніми фізичними обмеженнями; завдяки Ісусу Христу на неї чекає прекрасне й славетне майбутнє.