Як я навчився бути щасливим, залишаючись неодруженим

Лендон Хоуз

Я зрозумів, що моє ставлення до побачень було неправильним.

“Чому всі інші ходять на побачення і мають радість?”

“Чому я не в шлюбі?”

“Що зі мною не так?”

Більшість дорослих молодих людей ставили собі ці запитання принаймні один раз! Труднощі в пошуках вічного супутника життя можуть похитнути віру й надію навіть найбільш відданих святих останні днів. Для мене також побачення були чимось надзвичайно важким.

Шлюб мені завжди здавався великою пригодою, і я очікував на нього з юних років. Втім я занепав духом, коли в студентські роки мої побачення нічим не закінчувалися. Хоча я зустрічався з багатьма дівчатами, мав кілька разів серйозні стосунки і знайомився з непересічними й цікавими жінками, втім я не одружився. І мені здавалося, що всі ті невдалі стосунки були ознакою моєї неповноцінності й непривабливості.

Моє ставлення до свого самотнього стану лише погіршилося після того, як на початку своєї робочої кар’єри у мене знову було кілька невдалих спроб зав’язати стосунки. Мені було легко запитувати, що зі мною не так і що так з тими людьми навколо мене, які одружувалися. У моєму патріаршому благословенні, а також кількох благословеннях священства, чітко і недвозначно йшлося про те, що я запечатаюся з праведною жінкою в земному житті. То чому ж це не відбувалося?

Я почав міркувати: “Чи зробив я щось таке, що порушило план Бога щодо мене?”

Зрештою, після багаторічної “боротьби” з Богом у молитвах, вивченні Писань і відвідуванні храму, я отримав одкровення стосовно своєї ситуації за допомогою свого друга Бреда (ім’я змінено), який є психотерапевтом. Під час одного із сеансів психотерапії він сказав: “Твоє щастя залежить від тебе, а не від когось іншого. Якщо ти щасливий, залишаючись неодруженим, ти можеш бути щасливим за будь-яких обставин”. Того самого навчав Президент Рассел М. Нельсон: “Радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя” (“Радість і духовне виживання”, Ліягона, лист. 2016, с. 82).

Усе моє бачення повністю змінилося, коли Дух глибоко закарбував ці слова в моїй душі. І я зрозумів, що завжди ходив на побачення, аби задовольнити потребу—у моєму випадку, потребу одружитися лише для того, щоб просто не бути самотнім.

Безсумнівно, це не було тим способом мислення, яке допомагає знайти вічного люблячого супутника життя! За допомогою Бреда Господь лагідно навчив мене, що Його план для Своїх синів і дочок не полягає в укладанні шлюбу лише з огляду на необхідність, або культурні традиції, або страх. Шлюб основується на любові, подібній до Христової. Потім Він навчив мене, що мій статус неодруженого може й надалі навчати мене жити повноцінним життям і прагнути укладання шлюбу, який буде основуватися на чистій любові, а не на доцільності. Прагнути укладання шлюбу з правильних причин.

Завдяки цьому досвіду я засвоїв три істини, які допомагають мені кожного разу, коли я занепадаю духом, думаючи про побачення:

Твоя цінність не залежить від сімейного стану. Ісая навчав, що “[наші] думки—це не [Божі] думки” (Iсая 55:8). Я думав, що мій неодружений стан є наслідком моєї неповноцінності. Однак Бог допоміг мені побачити, що поки я не в шлюбі, я готуюся до кращого шлюбу, ніж той, який я міг би мати, якби одружився за власним розкладом. Це не має нічого спільного з моєю неповноцінністю.
Підготовка відганяє страх і занепокоєння. Господь каже нам: “Якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся” (Учення і Завіти 38:30). Коли я прагну дізнатися Божу волю, а потім виконую її, це допомагає мені позбавитися колишніх страхів і невдоволення стосовно свого сімейного стану. Це також допомагає мені зосередитися на підготовці до будь-чого, що чекає на мене в майбутньому.
Можна знаходити радість, навіть якщо ти не в шлюбі. Те, що я неодружений, благословило мене надзвичайними можливостями подорожувати, розвиватися професійно і служити в Церкві. Хоча у мене досі є велике бажання одружитися і мати дітей, Бог допоміг мені оцінити те, як багато роботи Він має у Своєму царстві прямо зараз незалежно від того, чи є у мене супутник життя.

Я й досі не одружений! Моя дружина не з’явилася якимось чарівним чином, хоча змінилося моє ставлення до побачень і шлюбу, і я знаю, що в майбутньому все ще будуть розчарування від побачень. Але загалом всі страхи й занепокоєння щодо мого сімейного стану зникли. Я зараз знаю, що абсолютно нормально бути самотнім, хоча ми разом з Господом працюємо над виповненням вічних обіцянь і благословень, які Він дав мені—як у земному житті, так і у вічності.