Дорослій молоді
Усунути психологічну напругу під час пошуків вічного супутника життя
У Польщі дуже мало членів Церкви. В дійсності, їх мало по всій Східній Європі. Часто є небагато членів Церкви нашого віку по всій країні, не кажучи вже про наш приход або кіл. На щастя, існують конференції для дорослої молоді, які кожного року проводяться в багатьох європейських країнах.
Ці конференції організовуються не лише для того, щоб допомогти вам знайти свою половинку, але переважно для того, щоб доросла молодь знаходила нових друзів, які поділяють спільні цінності, й зміцнювала свою віру, обмінюючись духовним досвідом.
Зосередитися на дружбі
Під час однієї конференції, яка в 2010 році проводилася в Польщі, я познайомилася з Раду. Він був з Румунії. Ми мали недовгу розмову й невдовзі він поїхав на місію. Наші шляхи розійшлися, аж поки через три роки ми знову не зустрілися на одній з конференцій для дорослої молоді. Там у нас було більше часу, щоб ближче познайомитися, однак через місяць я вирушала на свою місію. Раду побажав мені всього найкращого і сказав: “Давай листуватися”. Я насправді не думала, що він буде це робити, однак він дотримався свого слова. Він писав листи упродовж усієї моєї місії. Ті листи не були романтичними, але він став одним з моїх близьких друзів. Мені подобалося, з якою повагою він ставився до мене і до місіонерської роботи загалом.
Коли я повернулася додому, як Раду, так і мені дуже хотілося більше дізнатися одне про одного. Нарешті у нас була можливість це зробити після стількох років! Ми обрали зручне для обох місце для зустрічі (у той час то була Бельгія), де провели певний час разом. Ми розмовляли, розмовляли і розмовляли.
Ми жодним чином не форсували свої стосунки. Ми зосередилися на розвитку дружби й ближчому знайомству одне з одним. Нам завжди було так весело разом, але в той же час ми мали суттєві, глибокі обговорення дуже важливих речей. З часом наша дружба міцніла. Ми майже щодня розмовляли по Скайпу, а згодом почали разом молитися перед сном. Поступово ми почали кожні кілька місяців їздити одне до одного то в Польщу, то в Румунію.
“Давай помолимося про це”
Через певний час я почала відчувати занепокоєння, оскільки зрозуміла, що наша дружба переростає у щось більше. Але ж він був з Румунії! Я не хотіла починати стосунки на відстані, бо такі стосунки можуть вести до шлюбу, а це означало, що комусь із нас доведеться переїхати до іншої країни. Я не відчувала, що готова до цього.
Одного дня, коли я була як ніколи схвильована, Раду нагадав мені про простий, але потужний принцип. Він сказав: “Давай молитися про наші стосунки й побачимо, що ми відчуємо”.
Я не знаю, чому я не подумала раніше про те, щоб помолитися про наші стосунки. Але то була найкраща порада, яку я в той час отримала. Тож я молилася про скерування.
Я не сподівалася отримати якусь конкретну відповідь у ту ж мить, але вирішила продовжувати своє знайомство з Раду. Я сподівалася, що Небесний Батько дасть мені застереження, якщо наші стосунки не слід продовжувати. Втім з часом відповідь, якої я просила, дійсно надійшла. Я розмовляла про Раду із сім’єю та друзями, і в кожній розмові мене завіряли, що я йду в правильному напрямку.
Невдовзі я дійшла цікавого висновку. Одного вечора після наступної чудової розмови з Раду по Скайпу я сказала собі: “Він дійсно найкращий з усіх моїх друзів. Я хочу бути йому другом навічно!” Саме тоді я глибоко це усвідомила. Відразу ж голос у моєму розумі відповів на мої ж слова: “Ну що ж, тоді тобі треба виходити за нього заміж!” Я знала, що Небесний Батько усміхається, спостерігаючи за нашими з Раду стосунками. Я бачила, що він—мій найкращий друг і що ми можемо бути разом щасливі.
Усунути психологічну напругу під час пошуків вічного супутника життя
Тож я переїхала до Румунії і вийшла заміж за Раду. Я ніколи не думала, що буду жити в Румунії. Але ми вже в шлюбі чотири роки, і у нас є чудова донечка Амелія.
Я знаю, про що ви думаєте: я ще одна з дорослої молоді, хто зустрів свою половинку на молодіжній конференції, і все склалося без жодних зусиль. Але це не так. Причина, чому я розповідаю цю історію, це щоб ви перестали переживати через пошуки свого вічного супутника життя і натомість дозволили Богові скеровувати вас.
Чи їхала я на конференції для дорослої молоді з метою знайти чоловіка? Ні.
Чи думала я, що один з хлопців, з якими я там познайомилася, стане моїм чоловіком? В дійсності, ні.
Натомість я відкинула переживання з приводу пошуку людини, з якою хочу одружитися, і просто їхала на конференцію, щоб спілкуватися з іншими людьми й знаходити друзів—саме так і було у нас із Раду на початку.
Іноді психологічна напруга під час пошуків людини, яка стане вічним супутником, може бути надзвичайно сильною. Але вічні стосунки не мають часових обмежень. Немає потреби зациклюватися на цьому. Сенс життя полягає не в тому, щоб укласти шлюб, а в тому, щоб сягнути максимального особистого розвитку і дати можливість Богові реалізувати Свій план у нашому житті. Так, нам слід бувати в товаристві, відвідувати заходи, знаходити друзів і виходити із зони комфорту. Але нам слід робити це з такою думкою: “Я збираюся розважатися і познайомитися з друзями”, а не з такою: “Треба дивитися пильно, щоби знайти “того єдиного” чи “ту єдину”, бо інакше план всього мого життя буде змарнований!”
Раду сказав мені, коли ми вже були заручені, що хоча він зазвичай нервував у присутності дівчат, які йому подобалися, він ніколи не мав подібних відчуттів зі мною. Він пояснював це нашою дружбою, він завжди почувався спокійним і йому подобалося, що він завжди міг залишатися собою.
Тож шукайте хороших людей, які будуть навколо вас, і насолоджуйтеся тим, що у вас є в житті зараз. Чесно скажу: коли ви перестанете переживати і просто вирішите розвивати дружні стосунки й навчитеся любити те ким і де ви є зараз, саме тоді життя і стане набагато приємнішим.
Довіряти Божому плану для нашого майбутнього
Ми з Раду не досконалі. Ми в дійсності й не шукали “досконалу” особу—ми просто були самі собою. Я помітила, що інших приваблює те, ким ви насправді є і як живете. Коли ви намагаєтеся наслідувати Ісуса Христа, то будете приваблювати тих, хто докладає всіх зусиль, щоб також наслідувати Його.
Я також дізналася, що коли ми стаємо кращими і повністю віримо, що у Бога все під контролем, то запрошуємо Його руку в своє життя. І якщо ми бачимо Його руку в своєму житті, тоді не слід боятися за майбутнє. Пам’ятайте, чого Господь навчав Нефія: “І Я також буду вашим світлом у пустині; і Я підготую путь для вас, якщо будете дотримуватися Моїх заповідей; отже, доки ви будете виконувати Мої заповіді, вас буде ведено до обіцяної землі; і ви мусите знати, що це Я Той, Хто веде вас” (1 Нефій 17:13).
Нам не слід відчувати постійний стрес через те, що певні наші сподівання не збулися, або якісь важливі події не відбулися в належний, на нашу думку, час. В дійсності час Небесного Батька відрізняється від нашого—він вічний. Він має план отримання нами кожного благословення, якого ми прагнемо. І коли ми робимо все можливе, щоб довіряти Його планові, та знаходимо задоволення від досягнутого за будь-яких обставин, то саме тоді ми знайдемо справжнє щастя. Його план завжди буде кращим за той, який ми складаємо самі.