Як вирішувати проблему харчової алергії в Церкві
Фотографія черепа Раяна Гендера
Молодіжний захід прохолодного вечора в січні 2017 року назавжди змінив сім’ю Соренсонів. Теннеру, сину Террі й Дженілін, було 14 років. Спільний захід закінчувався. Провідник запропонував останнє пригощення. Теннер, у якого була алергія на арахіс, схопив печиво й відкусив його. Йому не слід було цього робити. То було печиво з арахісовим маслом.
“Він зазвичай був таким обережним”,—каже Террі.
Теннеру вистачило сил дістатися додому—його будинок був на тій самій вулиці, що і дім зборів. Але невдовзі він втратив свідомість. Він перестав дихати. Парамедики й лікарі невідкладної допомоги відважно боролися за його життя. Але, на жаль, їхні зусилля виявилися марними.
Теннер помер тієї ж ночі від харчової алергії.
Всесвітня проблема
В усьому світі майже 5 відсотків дітей мають харчову алергію1. У Сполучених Штатах приблизно 4 відсотки дорослих і до 8 відсотків дітей мають алергію2. Подібні показники надходять з європейських і деяких азійських країн3. У приході, де нараховується 200 дорослих—це приблизно 8 чоловік, а в Початковому товаристві з 50 чоловік—це 4 дітей.
Визначено понад 170 продуктів, які можуть бути потенційними алергенами, однак у Сполучених Штатах “Велика 8-ка” головних алергенних продуктів включає: молоко, яйця, арахіс, деревні горіхи, пшеницю, сою, рибу і ракоподібні молюски4. В інших регіонах інші продукти очолюють список алергенів, наприклад, нут в Індії, гречка у Південній Кореї та Японії і яйця в Північному Таїланді. Коров’яче молоко і яйця постійно значаться серед найбільш поширених харчових алергенів по всьому світу5.
Алергічна реакція виникає тоді, коли імунна система тіла надто активно реагує на речовину, яку вона сприймає як загрозу. Найсерйознішою з цих реакцій є анафілаксія, тобто швидка системна реакція, яка може спричинити смерть6. Симптоми можуть бути такими: поколювання або свербіння у роті; набряк губ, обличчя, язика або інших частин тіла; нудота або блювота; звуження дихальних шляхів; швидкий пульс і запаморочення; шок7.
“Це настільки ж серйозно, а може навіть ще більш серйозно, як і інсульт або серцевий напад у церкві,—зазначає доктор Джонатан Олсон, алерголог і член Церкви.— Людина, яка має алергічну реакцію, може померти швидше, ніж людина, у якої стався серцевий напад”.
Хоча дослідження у сфері потенційних методів лікування дають надію, втім наразі не існує ліків від харчової алергії. Стандартним засобом лікування залишається, за словами доктора Олсона, “уникнення алергенів і розпізнавання та лікування анафілаксії”.
Їжа—це любов
Часто вживання їжі є важливим елементом різних зібрань. Вона є складовою культур, традицій і свят. Їжу використовують, щоб живити тіло, однак вона також використовується, щоб живити нашу душу, виявляти любов і турботу та заохочувати людей збиратися і спілкуватися.
Як ніде це можна бачити в Церкві. Пригощення роздають, щоб заохочувати до відвідування або пожвавити урок. Приходські заходи, на які кожен приносить якусь страву, змагання з приготування страв та інші заходи дають святим привід зібратися і поспілкуватися. Ми готуємо страви для матерів, які щойно народили дитину, або на похорон, тим самим намагаючись щиро послужити. Ми залишаємо пригощення біля дверей, щоб показати, що ми думаємо про людину.
Навіть Спаситель нагодував 5000 людей, які зібралися, щоб почути Його вчення8.
Ці приклади допомагають показати чому так важко справлятися з харчовою алергією і як важко деяким людям зрозуміти її, навіть—і перш за все—у Церкві. Так часто їжа є виявом любові. Однак якщо члени приходу поглянуть на харчову алергію як на можливість послужити, тоді урахування потреб людей, які мають таку алергію, і навіть брак їжі також можуть бути виявом любові.
Як зробити причастя священним—і безпечним
Cтарійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що причастя Господньої вечері—це “священний, основний момент нашого щотижневого поклоніння. …
Ця година, встановлена Господом, є найсвященнішою годиною в нашому тижні”9.
Однак, як зазначено в нещодавно виданих Церквою настановах стосовно харчової алергії та перехресної контамінації, “харчова алергія і реакція на їжу може великою мірою впливати на … емоційне здоров’я та здатність людини брати участь у церковних зборах і заходах”10.
Церковні настанови стосовно харчової алергії містять інструкції щодо того, як убезпечити причасний хліб, а також як уникати перехресної контамінації на причасному столі. (Більше інформації можна знайти на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org). Виконання цих настанов може гарантувати безпеку під час приймання причастя для більшості членів Церкви.
Члени Церкви з алергією можуть обговорити зі своїм єпископом доречні адаптації до причастя. Члени Церкви можуть приносити у закритому пластиковому пакеті свій хліб, в якому немає алергенів.
Крім того, сім’ї, які мають харчову алергію, стикаються з труднощами, коли інші приносять їжу чи перекуску на причасні збори. Оскільки певні алергічні реакції можуть викликатися простим вдиханням алергену або дотиком до нього, сім’ям, що мають харчову алергію, доводиться під час причасних зборів переходити на інше місце або виходити у фойє, коли хтось їсть.
У квітні 2015 року на навчальних зборах президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запропонував: “Наша головна ціль полягає в тому, щоб дотримання Суботнього дня дало можливість кожному здобути духовний досвід і зміцнити свою віру в Небесного Батька та Господа Ісуса Христа”. Він додав: “Безсумнівно, ми можемо сподіватися, що заради причасних зборів, які присвячуються Небесному Батькові та Його улюбленому Синові Господу Ісусу Христу, можна відкласти мобільні телефони та iPad-и, ігри та їжу на одну дорогоцінну годину зі 168 годин тижня”11.
З різних причин не кожен може не їсти в Церкві. Але з огляду на скорочений розклад, можливо, ми можемо взяти до уваги цю пораду президента Балларда і визначити, чи потрібно нам приносити їжу на причасні збори.
Нести тягарі одне одного
Тоді як вплив харчової алергії може мати тяжкі наслідки на фізичному рівні, на духовному рівні вплив може бути настільки ж серйозним—як в хорошому сенсі, так і в поганому.
У дочки Франчески важка форма алергії на молоко. Коли її дочка була у Початковому товаристві, одна з учительок любила приносити в клас домашні кексики на дні народження. Франческа запропонувала приносити кексики, які будуть безпечними для її дочки, на всі дні народження. Вчителька відхилила її пропозицію і натомість відсилала шестирічну дівчинку сидіти в коридорі, коли роздавали пригощення на дні народження.
“Це було дуже болісно з багатьох причин,—згадує Франческа.— Замість того, щоб навчати інших дітей бути такими, як Ісус, і виявляти турботу, залучаючи кожного, вона навчала їх розмежуванню”.
Залучення і розмежування є поширеними темами, коли йдеться про сім’ї з харчовою алергією. Дев’ятирічний син Синтії, який має алергію на арахіс та деревні горіхи, з нетерпінням чекав поїздки до одноденного табору. Однак вранці того дня, коли відбувався табір, подзвонила одна з провідників і попросила його не їхати. Вони не змогли внести відповідні зміни з огляду на його алергію.
“Я поклала слухавку й розплакалася,—згадує Синтія,—то були гіркі сльози з глибини серця за мого хлопчика, якого знову не прийняли до гурту”.
Кеті Една Стід, яка працює в Церкві менеджером, займаючись проблемами людей з обмеженнями, зазначає: “Спаситель залишив 99 овець і шукав одну. Нам потрібно пам’ятати цей приклад—бачити окрему людину і знати її потреби”.
Ми можемо допомагати
Є багато всього, що можуть робити члени Церкви, які мають алергію, та сім’ї у їхньому приході, аби виявляти любов і сприяти тому, щоб відвідування церкви та участь у заходах були безпечними і дали можливість кожному брати в них участь.
Що можуть робити сім’ї, які мають харчову алергію?
Сім’ї з алергією можуть розповідати про свої потреби провідникам і вчителям, а коли провідники і вчителі змінюються, знову спілкуватися з новими. Вони можуть запропонувати приносити безпечну для них їжу і допомагати у плануванні меню та заходів. Вони можуть провести просте навчання, як врятувати життя, і скласти план дій у надзвичайних ситуаціях. Вони будуть ставитися з розумінням, коли члени Церкви виявлятимуть побоювання чи певні застереження, але вони терпляче будуть навчати членів Церкви і працюватимуть разом у пошуках безпечних рішень, які покладуть край розмежуванню. Вони мають просити про внесення обґрунтованих змін, які приход зможе запровадити і підтримувати.
Що можуть робити члени приходу?
Члени приходу можуть виявляти готовність зрозуміти ситуацію окремих людей. Членам приходу слід дотримуватися настанов батьків стосовно того, яку їжу можна давати дитині. Якщо їжа є складовою заходу чи уроку, вчителі та провідники можуть запитати кожну людину і батьків, чи певна їжа буде безпечною. Члени приходу можуть запрошувати кожну людину і батьків долучатися і вирішувати проблему, якщо того вимагають обставини.
Сюзанна має алергію на кілька продуктів. Її надзвичайно зворушила чуйність священників у її приході, коли вони готували причастя. “Я відчула надзвичайне смирення завдяки одному молодому чоловікові, який зробив так, щоб причастя було для мене безпечним”,—розповідає вона.
Однієї неділі причастя їй не піднесли. Священник, який його готував, помітив, що на її хліб потрапив інший хліб зі стола.
“Вони підійшли до мене після причасних зборів і пояснили, що сталося, а потім сказали, що отримали особливий дозвіл єпископа на те, щоб прислужити мені причастя у класній кімнаті,—розповідає Сюзанна.— Я плакала, коли вони благословляли і давали мені причастя у тій маленькій кімнаті. Я дуже сильно відчувала любов Спасителя, а також те, що Він знає, яким важким для мене є це випробування.
Вияв готовності створити безпечні умови у церкві для людей з важкою формою алергії є також виявом готовності нести тягарі одне одного”,—каже Сюзанна.
Дочка Франчески зараз у Товаристві молодих жінок. Президент її Товариства молодих жінок відчула спонукання допомогти цій сім’ї нести їхні тягарі. “У мене було відчуття, ніби я маю зробити все необхідне, аби їй не довелося вибирати між її безпекою і поклонінням,—згадує вона.— Я молилася про те, як нам вирішити цю ситуацію, і отримала сильне відчуття, що необхідно взяти цю сім’ю в обійми і зробити все необхідне, щоб залучати її повною мірою”.
Провідники молоді прийняли виклик і запланували молодіжну конференцію з ночівлею, в якій дочка Франчески могла безпечно взяти участь. Франческа допомогла в плануванні меню і закупівлі продуктів. Молоді чоловіки, скориставшись мийкою високого тиску, вимили сковорідки, перш ніж на них почали готувати їжу.
“Все було просто чудово,—каже Франческа.— Я плакала і відчувала любов Бога завдяки усьому, що вони робили. Моя дочка також”.
Щоб справи Бога було виявлено
Після втрати сина сім’я Теннера відчула на собі багато див—великих і маленьких. Вони вважають, що поширення знань про харчову алергію—це одне з них.
“Справа не в тому, що діти з алергією є безвідповідальними. Справа не в тому, що вони неуважні. Однак вони лишень діти,—каже Террі, батько Теннера.— Достатньо послабити свою уважність лише на секунду”.
Однак служіння може допомогти їм залишатися пильними. “Служіння за своїм визначенням означає задовольняти потреби інших людей,—каже доктор Олсон.— Усе в Церкві спрямовано до потреб однієї людини і до того, щоб задовольнити її фізичні й духовні потреби”.
Шерон Юбенк, перший радник у генеральному президентстві Товариства допомоги, навчала: “Христос турботливо сказав нефійцям: “Я наказав, щоб ніхто з вас не йшов геть”. … Це незмінна вимога до християнських учнів та святих останніх днів виявляти істинну любов одне до одного”12.
Після того як Франческа довго намагалася зрозуміти, чому її дитина має долати таке випробування, як харчова алергія, вона усвідомила: “Іноді Бог зцілює людей, які мають вади, щоб показати Свої славетні діяння, а іноді Він дозволяє, щоб хтось жив з вадами, бо Він хоче, аби Його діяння виявлялися в тому, як інші люди ставляться до цієї особи. Бог дає нам усі можливості навчатися бути добрими і навчатися бути такими, як Він, дозволяючи стати дивом для людини у її стражданнях”.