Плавати, як морський коник
“Свят[ий] Дух … покаже вам усе, що вам слід робити” (2 Нефій 32:5).
Робін не відривав погляду від басейну. Він намагався не думати, скільки йому потрібно проплисти. Найголовніше—отримати значок. Значок зеепфердхен (морський коник) буде показувати всім у Німеччині, що він вміє плавати сам.
“Я можу це зробити!”— подумав Робін. Він зробив глибокий вдих і стрибнув.
ПЛЮХ!
Як приємно було відчувати прохолоду води в такий спекотний день.
“Думай про кожен наступний метр,—казав йому тато.— Не думай відразу про всі 25 метрів”.
Робін не піднімав голови. Він рухав руками й ногами так, як робив це під час багатомісячних тренувань. Кожні кілька секунд він піднімав голову і вдихав повітря.
Поштовх ногами. Змах руками. Поштовх ногами. Змах руками.
Раптом тренер з плавання подала сигнал свистком. Робін поглянув з подивом.
“Ти чудово справився”,—сказала вчителька.
Він це зробив!
Робін засміявся і кілька разів від радості перекинувся у воді. Він—морський коник!
Коли Робін дістався додому, то відразу ж побіг шукати тата.
“Тату, поглянь!”
Батько Робіна відклав молоток. Як тільки батько побачив значок зеепфердхен, то широко усміхнувся.
“З першої спроби?” Батько міцно обійняв Робіна. “Як ти хочеш відсвяткувати цю подію?”
Робін хвильку подумав. “Найбільше мені хотілося б піти до басейну з тобою. Я хочу тобі показати, що вмію робити”.
Тато ще ширше усміхнувся. “Тоді це стане святкуванням для нас обох. Ми підемо, як тільки у мене з’явиться вільна хвилина”.
Робін зробив переможний жест рукою. Він не міг дочекатися, коли прикріпить значок на свій купальний костюм і піде плавати з татом.
Минуло кілька днів. Робін постійно нагадував про басейн, але завжди щось заважало. Здавалося, що тато завжди зайнятий.
Одного ранку Робін став на коліна біля ліжка, щоб помолитися. У кінці молитви він додав ще одне прохання.
“Будь ласка, дай моєму татові трохи вільного часу, щоб ми могли піти до басейну. В ім’я Ісуса Христа, амінь”.
Коли Робін розплющив очі, то почув, як тато стукає у двері.
“Ходімо до басейну. Хочу побачити, що ти насправді вмієш!”
У Робіна відвисла щелепа. “Тату! Ти не повіриш. Я щойно молився, щоб у тебе з’явилося трохи вільного часу, аби ми могли разом піти до басейну”.
Тато склав руки і обперся на дверну коробку. “Ну, і хіба це не цікаво? Знаєш, я щойно отримав тихе, чітке послання від Святого Духа, що мені потрібно взяти тебе до басейну. Здається, краще нам туди піти!”
Їхня поїздка була неймовірною. Робін показав татові, як може проплисти 25 метрів не зупиняючись. Тато був вражений. А Робін був вражений тим, як тато вміє перевертатися під водою. Він міг зробити п’ять переворотів підряд!
“Я вдячний, що Небесний Батько дав тобі трохи вільного часу”,—сказав Робін.
“Насправді,—сказав тато,—мабуть я сам себе перевантажую. Думаю, що Святий Дух нагадав мені, що нам слід приділяти час одне одному. Як ти вважаєш? Я обіцяю робити все, що в моїх силах”.
Робін усміхнувся. “Я теж!”
Татові очі замружилися в усмішці. “І ще одне. Чи казав я тобі, що ніколи не програвав двобою у воді?”
Робін усміхнувся. “То наш час іще не закінчився!”
Ілюстрація Марка Робісона