Місцеві сторінки
Благословення покаяння
Тема покаяння—частий гість на наших церковних уроках та заходах. Оскільки, висловлюючись словами Павла, “всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Римлянам 3:23), усім нам необхідно каятися.
Служачи на місії, мені доводилося зустрічати людей, які щиро вважали, ніби дотримання заповідей “не вбивай” і “не кради” цілком достатньо, щоб не думати про свої недоліки. З іншого боку, було багато і тих, хто вірили, що отримати прощення Бога неможливо, оскільки ми грішимо кожну хвилину і з цим боротися марно.
Звичайно, гріхи бувають різних “рівнів і мастей”, і Бог не дивиться ні на один з них ні з найменшою мірою допущення (див. Учення і Завіти 1:31). Ми дійсно грішимо щодня, але є і хороші новини, вірніше, блага вість: багато століть тому Ісус Христос приходив на Землю, щоб звільнити від тягаря гріха кожного, хто кається. Його бажання прощати безмежне, однак це прощення відбувається за певних умов: ми повинні каятися. А якщо ні? Спаситель сказав: “Якщо [люди] не покаються, вони повинні страждати саме так, як Я [страждав]” (див. Учення і Завіти 19:16–19). Закон правосуддя обійти неможливо, його порушення неминуче тягне покарання, тому, якщо людина не хоче, щоб її покарання на Себе взяв Христос, їй коли-небудь доведеться розплачуватися за гріхи особисто.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Слово, яке означає покаяння, у Новому Завіті грецькою звучить як метаноо. У цьому слові префікс мета означає “зміна”. Суфікс ноо пов’язаний з грецькими словами, які означають “розум”, “знання”, “дух” і “дихання”. Тому, коли Ісус просить нас із вами “покаятися”, Він запрошує нас змінити наш розум, наші знання, наш дух і навіть те, як ми дихаємо” (Рассел М. Нельсон, “Ми можемо чинити краще і бути кращими”, Ліягона, трав. 2019, с. 67).
Цікаво, що в російській мові слово “каятися” етимологічно пов’язане з давньоіндійським коренем cáyate—“мстить, карає” та авестійським kaēna—“помста, покарання, ціна” (див. Этимологический словарь Н. М. Шанского). Виходить, що “каятися” буквально означає “карати себе” за гріх. У нашій історії люди, сприймаючи це значення буквально, нерідко завдавали собі фізичної шкоди каліцтва, караючи себе за проступки, проте суть покаяння—в духовних змінах, воно завжди пов’язане з бажанням вдосконалювати, а не знищити себе.
Покаяння—одне з благословень Небесного Батька, можливість повернутися на вірний шлях і забути про минуле (див. Ісая 1:18; Учення і Завіти 58:42). Покаяння не буває без душевного болю, але саме цей біль і допомагає нам зцілитися. Президент Бойд К. Пекер говорив: “У ваші тіло і дух вбудована особлива система захисту. У вашому тілі таку роль виконує біль; у вашому дусі—почуття провини, тобто біль душевний. Хоча в болю і почутті провини приємного мало, а їх надлишок здатний погубити людину, вони захищають вас, подаючи сигнал: “Більше так не роби!” Будьте вдячні за обидва види болю” (Conference Report, Apr. 1989, 72; або Ensign, May 1989, 54, 59).
Небесний Батько і Його Син настільки сильно люблять нас, що готові знову і знову прощати. Не варто боятися покаяння і, побоюючись душевного страждання, переконувати себе, що все гаразд,—дієвість цього принципу я багато разів відчувала у своєму житті. Звичайно, боляче стикатися з наслідками своїх помилок, однак саме цей біль допомагає нам ставати кращими й очищатися. Зрештою, Ісус Христос здійснив Спокуту саме заради того, щоб ми могли залишати помилки у минулому і з чистою совістю дивитися в прекрасне майбутнє.