Сімейно-історична робота: “як?” і “де? ”
В оновленому Загальному довіднику йдеться про мету членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів: “Ісус Христос встановив Свою Церкву, щоб дати можливість окремим особам і сімʼям виконувати роботу зі спасіння і піднесення» (Загальний довідник 1.3). На небесах існують правила і закони, яких необхідно дотримуватися всім, хто хоче там жити. Але якщо ми, ті хто живе на землі, ще можемо взяти на себе ім’я Христа і виконувати ці закони, то що робити людям, які пішли в інший світ? Як чудово, що наші Небесні Батьки потурбувалися про це! У храмах Господа укладаються завіти від імені померлих, а вони в духовному світі можуть прийняти їх або відмовитися від них.
Одних розмірковувань про те “навіщо? ”, коли йдеться про храмову та сімейно-історичну роботу, недостатньо. Варто запитувати себе “як? ” і “де? ”. Через припинення храмового служіння на час коронавірусу члени Церкви подумки попрощалися з планами відвідати храм, але це зовсім не означає, що немає сенсу займатися сімейно-історичною роботою! За останні місяці у багатьох з’явився вільний час, якого раніше не було, і замість механічного гортання інтернет-матеріалів можна застосовувати сучасні технології на благо великої справи Господа.
Існує прекрасна можливість вивчати матеріали деяких архівних фондів онлайн. Наприклад, набираючи у рядку пошуку “Архіви, які відкрили доступ до документів”, можна знайти групу у відомій соціальній мережі, де наводяться посилання на безкоштовні оцифровані документи архівів різних областей. Хоча доступ до FamilySearch закрито (у Росії), з кожним роком з’являється все більше відкритих матеріалів місцевих архівів, і для мене це ще один вияв Божої любові до нас і наших предків.
Усім відомі сайти, привячені учасникам обох світових воєн. Зараз на деяких сайтах можна знайти не просто імена, а маршрути пересування військових частин, і це дуже цікаво!
Мій улюблений інтернет-ресурс—це форум vgd.ru, який уже став міжнародним! Коли я вперше його відвідала, то була вражена тим, наскільки серйозно наші співгромадяни ставляться до коріння. Там я знайшла свого ровесника, родича одночасно по лінії батька і матері, який зараз живе в моєму місті. Обсяг інформації по генеалогії і краєзнавству, яку йому вдалося відшукати, змусив мене замислитися: з нас двох наказ шукати предків отримала я, а він без жодного наказу присвячує дослідженням увесь вільний час. Майже десять років він активно вивчає архівні документи, читає книги з краєзнавства, веде щоденники і їздить в експедиції. Коли я запитала, навіщо він це робить, то він відповів, що й сам не знає. Дійсно, дух Іллі сильно впливає на людей в останні дні, і як чудово, що у нас з’являється все більше однодумців!
Навіть якщо архівні матеріали наших областей не оцифровані і ми фізично не можемо відвідати архіви, завжди можна знайти людей, здатних побувати там за нас, або можна самостійно написати запит в архів. Безумовно, що для цього доведеться пожертвувати певними коштами, однак вартість квитків і проживання в потрібному нам місті нерідко перевищує ту суму. З іншого боку, допомога людям у відвідуванні архівів може стати для нас непоганим заробітком.
Я глибоко вдячна нашим консультантам з сімейної історії, які упродовж минулих місяців провели кілька віртуальних семінарів з сімейної історії для всіх бажаючих. Це лише кілька прикладів “де” і “як” сімейної історії, а їх багато.
Робота триває, зупинятися не можна. Можливостей у нас море, справа в бажанні. Головне—пам’ятати, що “нас без них не можна зробити досконалими, так само і вони без нас досконалості не можуть одержати” (Учення і Завіти 128:18).