Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
3 ідеї, які допоможуть створити міцний фундамент шлюбу
Автор живе в шт. Юта, США.
Випробування, з якими ми стикаємося в шлюбі, можуть покращувати наші стосунки.
Бути в шлюбі не завжди легко.
Але багато з нас у глибині серця вірять, що має бути легко.
І неважко зрозуміти, чому. З великої кількості популярних книжок і фільмів ми дізнаємося, що найважче в житті—це пошуки справжнього кохання, період залицянь, а відразу після весілля настає період під назвою жили вони довго і щасливо. І здається, що ретельно підібрані дописи наших одружених друзів у соцмережах підсилюють цю помилкову думку!
То що ж ми робимо, коли відчуваємо, що наш шлюб не зовсім такий, як ми сподівалися?
Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми благословенні знанням того, що за планом у земному житті ми будемо мати труднощі. Ми можемо бути дуже щасливі в шлюбі, якщо поглянемо на нього як на можливість зростати, покладатися на Ісуса Христа і дозволити Йому покращувати нас.
Якщо вам важко поглянути на труднощі в шлюбі як на благословення, то скористайтеся наступними ідеями.
1. Нездійснені сподівання можуть стати можливістю зміцнити вашу єдність.
Більшість з нас багато чого чекає від шлюбу—самореалізації або якогось чарівного щастя, якого ми не знайшли, коли були самотні. Але якщо ми будемо необачні, то спрямуємо свої зусилля на мрії про те, яким має бути шлюб замість того, щоб прагнути розуміння того, яким повинен бути шлюб за Господнім задумом.
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зауважив: “Шлюб, як святий порядок, основується на незмінних завітах, обов’язках і жертві, яка вимагається впродовж усього життя; це різко відрізняється від сучасного мирського поняття про шлюб. Це мирське бачення зовсім не передбачає того, що ми маємо загубити себе в служінні сім’ї або йти на особисті жертви заради подружжя чи дітей”1.
На щастя, вдосконалення шлюбу—це нескінченний процес! А якщо замість сподівань на те, що шлюб має автоматично приносити нам радість, ми поглянемо на нього як на можливість жертвувати й служити одне одному, аби двоє недосконалих людей стали більш смиренними, могли розвиватися і ставати більше схожими на Христа?
Відмова від думки про те, що шлюб повинен бути вічним блаженством, може лякати. Але якщо замість цього ми візьмемо на себе зобов’язання іти на жертви одне заради одного—як про це каже старійшина Беднар—нам буде легше узгоджувати своє життя з Христом. Краса такого підходу полягає в тому, що Господь зміцнить наш шлюб і допоможе нам досягнути щастя, якого ми так прагнемо!
2. Розбіжності можуть сприяти зміцненню стосунків.
Коли двоє людей поєднують свої життя, вони не завжди будуть в усьому погоджуватися:
Де ми будемо жити? Як ми будемо витрачати гроші? Скільки часу проводити з родичами? Як часто прибирати в домі?
Але розбіжності в таких питаннях не мають бути чимось поганим. В дійсності, навчитися не погоджуватися, виявляючи при цьому доброту і чуйність,—це чудовий спосіб розвивати смирення і співчуття. А якщо ви прагнете зрозуміти точку зору вашого подружжя, ваша любов буде поглиблюватися, оскільки ви дійсно зможете краще пізнати його чи її.
Президент Джин Б. Бінгем, генеральний президент Товариства допомоги, навчала, як ми можемо це робити. Вона сказала: “Єдність вкрай необхідна для божественної роботи, яку ми маємо привілей і покликані виконувати, але вона не зʼявляється сама по собі. Необхідні старання й час, аби по-справжньому радитися разом—вислухати одне одного, зрозуміти позиції одне одного й поділитися досвідом,—але завдяки цьому процесу приймаються більш натхненні рішення”2.
Коли виникає розбіжність у поглядах, часто можна уникнути конфлікту, якщо просто думати про більшу мету, замість того, щоб зосереджуватися на конкретній розбіжності. Це стосується всіх аспектів шлюбу, як важливих, так і незначних.
Наприклад, можливо ваше подружжя завантажує посудомийку у такий спосіб, який вас просто бісить: Тут мають бути чашки, а не тарілки!
А якою є більша мета? Мати чистий посуд. Чи залежить це від того, як, на вашу думку, має бути завантажена посудомийка? Чудово! Тоді не має проблеми або причини для конфлікту.
Давайте розглянемо більш серйозну проблему, яка може виникати в шлюбі—виховання дітей. Можливо хтось із вас дотримується системи суворої дисципліни, в той час як ваше подружжя вважає, що необхідно бути гнучкими і йти на певні поступки. Як взагалі можуть співіснувати ці два підходи? Необхідно зосередитися на більшій меті.
Більша мета, яку ви обоє маєте,—це виховання дітей, які є щасливими, відповідальними і відданими євангелії Ісуса Христа. Ви вже дійшли згоди у найважливіших питаннях!
Насолоджуйтеся процесом дослідження того, як працювати разом над досягненням цієї мети. Якщо ви поєднаєте свої відмінності й підходи до життя, тоді ваші діти—кожен з яких є неповторною особистістю—по-різному відчуватимуть на собі вплив кожного з вас.
Дві голови, два погляди на світ, дві різні думки завжди краще, ніж одна!
Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, чудово нас навчав про те, як розбіжності дозволяють нам доповнювати одне одного в шлюбі:
“Я став кращою людиною завдяки тому, що люблю свою дружину і живу з нею. Ми доповнюємо одне одного більше, ніж я міг собі уявити. Її здатність навчати інших зростала і в мені, коли ми стали одним цілим. Моя здібність планувати, скеровувати і направляти нашу сім’ю передавалася і їй, оскільки шлюб нас об’єднував. Я розумію зараз, що ми зрослися в одне ціле—поступово покращуючи й формуючи одне одного рік за роком. Всотуючи силу одне одного, ми не втрачали особистих дарів.
Наші відмінності поєднувалися, ніби вони були створені для того, щоб створити краще ціле. Замість того, щоб розділяти, наші відмінності зміцнювали наші узи”3.
3. Ми відповідальні за своє щастя.
Надто часто ми сподіваємося на те, що наше подружжя допоможе нам стати більш впевненими, відчувати більше любові й мати більший захист, у той час як ми самі навіть не знаємо, як зробити це для себе! Сподівання, що ваше подружжя задовольнить усі ці бажання й потреби, може призвести до розчарування і образ.
Ви відповідальні за своє щастя. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, якось поділився такою думкою:
“Чим старшими ми стаємо, тим частіше озираємося назад і усвідомлюємо, що наше щастя в дійсності мало залежить від зовнішніх обставин або визначається ними.
… Ми самі визначаємо своє щастя”4.
Зрозумійте, що вам потрібно для того, аби контролювати своє емоційне здоров’я. Ваше подружжя не в змозі контролювати ваші емоції замість вас—він або вона є поруч, щоб контролювати свої емоції разом з вами.
Наповнює відчуттям свободи така істина стосовно шлюбу: наші емоції не визначаються словами або діями нашого подружжя. Іншими словами, ми можемо діяти, а не бути під дією (див. 2 Нефій 2:26; Учення і Завіти 58:27–28). Ми маємо владу над своїми думками, а отже й над почуттями у своєму шлюбі.
Коли мій чоловік не виносить сміття, то я можу думати, що він не цінує мене. Зрештою, він знає, як мені не подобається, коли відро для сміття на кухні переповнюється.
Але які наслідки такого способу мислення? Мені неприємно. І, можливо, я навіть втрачаю з ним емоційний зв’язок. А якщо замість цього я буду думати, що він просто забув? Або краще я буду вважати, що те, що він не виніс сміття, взагалі не має жодного стосунку до мене? Найвірогідніше, він взагалі не думає про сміття, саме тому й забув його винести. Якщо ж про нього думаю я, то значить найкраще справлюся з цією роботою!
Змінити спосіб мислення з метою змінити свій шлюб—нелегка справа, однак варта зусиль. І звичайно ж це легше зробити, ніж спробувати змінити поведінку свого подружжя!
Шлюб—це подорож, яка веде до зростання.
Шлюб завжди має свої злети і падіння, однак подорож завдяки цим злетам і падінням може бути радісною і пригодницькою, якщо ми пам’ятаємо про те, що шлюб—це можливість вдосконалюватися. Це життя є часом підготовки до того, щоб стати більш схожими на наших небесних батьків, і шлюб допомагає нам у цьому!
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Нам не слід засмучуватися через те, що зараз наші щирі намагання стати досконалими здаються такими непосильними і нескінченними. Вдосконалення—це процес, що триває. Він зможе завершитися лише після Воскресіння і лише завдяки Господу”5.
Я така вдячна за силу Спокути Ісуса Христа, яка дає можливість покращувати мій шлюб і з плином часу ставати ще щасливішою. Я вічно вдячна за Спасителя, Який, попри слабкості, які ми з чоловіком маємо і над якими продовжуємо працювати разом, може допомагати нам ставати більше схожими на Нього, і Хто може перетворити наш шлюб на такий, який дійсно можна назвати “целестіальним”.