“За Мною йдіть”
Світло Христа
“Це є світло Христа. І також Він є в сонці, і є світлом сонця, і силою його, якою його було створено” (Учення і Завіти 88:7).
У центрі: зображення, зроблене Кері Генрі
В Ученні і Завітах 88:7–10 ідеться про те, як істина “сяє” і є Світлом Христа. Там сказано, що Він є у світлі сонця, місяця і зірок, і силою Його усі вони і земля були створені.
Світло є одним з найвеличніших і найважливіших явищ в усій природі. Воно несе енергію, тепло й інформацію крізь усю холодну порожнечу космосу в такий спосіб, який наука досі намагається збагнути. Ми знаємо лише два можливі види його природи—це потік часток, які називаються “фотонами”, або енергетична хвиля у неперервному “полі”, яке перетинає простір. Незважаючи на значні зусилля, що докладаються вже сотні років, ми все ще не можемо сказати, про який саме вид ідеться, оскільки, схоже, що світло одночасно є поєднанням обох.
Звичайно ж брак нашого розуміння не заважає нам насолоджуватися світлом. Світло сонця зігріває землю і наповнює її енергією, таким чином створюючи умови для життя. Ми живемо кожного дня лише тому, що можемо бачити, і ми можемо бачити лише завдяки світлу, яке лине в безмежжя космосу від усього, що сяє або відбиває світло. Завдяки світлу, яке торкається наших очей, ми знаємо і навчаємося. Завдяки світлу ми можемо діяти, розвиватися і зростати. Заберіть світло, і все перетвориться на крижану, жахливу пустку. Люди, що знаходяться там, де немає світла, можуть лише спотикатися у темряві.
Не дивно тоді, що істина, яка сяє, прирівнюється до Світла Христа. Ми отримуємо істину, а разом з нею милосердя, спокій, праведність і все добре від Спасителя. Так само, як фізичне світло, торкаючись наших очей, дає нам розуміння фізичних речей, Світло Христа дає нам розуміння духовних речей, коли торкається нашого серця. Оскільки всесвіт наповнений Світлом Христа, ми можемо духовно навчатися, розвиватися і зростати. Заберіть Світло Христа, і все перетвориться на позбавлену сенсу жахливу пустку. Люди, позбавлені цього світла, спотикаються в крижаній темряві помилок, не маючи скерування.
У цих віршах з Писань сказано, що Христос є світлом і силою, якою було створено небесні тіла. Астрономи скажуть, що зірки, сонце, землю та місяць було створено силами гравітації, тепла і взаємодії атомів, і що завдяки їм ті мають ту природу, яку мають. Це правильно, але, перефразовуючи висловлювання Нобелівського лауреата Річарда Феймана, ми, науковці, описуємо, як діють ці сили творення, достеменно не знаючи, чому вони є тим, чим вони є. Питання “чому” веде до питання справжньої мети існування цих сил. У цих віршах з Писань сказано, що основною справжньою метою та причиною існування фізичного всесвіту є Христос і, разом із Ним, робота і слава Бога у здійсненні безсмертя і вічного життя людини (див. Moйсей 1:39).
Фізичне світло є символом духовного Світла Христа. Ми дізнаємося з Учення і Завітів 88:11, що, можливо, між ними існує тісніший зв’язок, ніж просто метафора. У цьому вірші сказано: “І світло, яке сяє, яке дає вам світло, є через Того, Хто просвічує ваші очі, яке є тим самим світлом, яке оживлює ваше розуміння”. Це, як здається, вказує на те, що фізичне світло і духовне світло є різними проявами одного і того самого. Можливо, суть світла важко зрозуміти вченим, оскільки суто науковий підхід не дає повної картини. Можливо, аби повною мірою зрозуміти світло, необхідно осягнути природу Ісуса Христа. Коли ми нарешті зрозуміємо процеси, за допомогою яких Бог просвітлює нас, тоді і лише тоді ми осягнемо природу фізичного світла, а також, разом із нею, і природу Його всесвіту.