Чи ви дві сестри?
Запитання хлопчика здивувало мене і багато чого навчило.
Фотографія люб’язно надана автором
Моя подруга Лорі Варемате Кеунг за національністю маорі. Я маю англійське коріння. У нас різний колір шкіри, очей, волосся і на зріст ми різні. Важко знайти двох людей, які були б настільки ж несхожі, як ми. І все ж одного дня, коли ми з Лорі служили у школі для бідних дітей, один маленький маорійський хлопчик здивував нас запитанням.
“Чи ви дві сестри?”—запитав він.
Я усміхнулася, думаючи, що він нещирий у своєму запитанні. Втім хлопчик знову запитав: “Чи ви дві сестри?”
Збагнувши, що його запитання було щирим, я на мить зупинилася й подумала: “Невже цей хлопчик не бачить, що ми дуже відрізняємося зовні й належимо до різних рас?” Можливо, він бачив, але вважав, що це не має значення. Він з нетерпінням чекав на відповідь.
Я сказала, що ми не сестри, і це його засмутило. Однак я додала, що коли ми служимо, то у нас часто виникає відчуття, ніби ми сестри. Здавалося, що відповідь його задовольнила, і він побіг до свого стола.
Щире запитання цього хлопчика залишило в мені глибокий слід. Чому? Тому що воно відкрило мені істину—що сім’я не обмежується генетикою або зовнішністю. Ми з чоловіком мали благословення усиновити двох з наших дітей. Ми любимо їх, а любов і служіння є важливими складовими сім’ї.
Зрештою, всі ми діти нашого “од[ного] Бог[а] і От[ця]” (Eфесянам 4:6).
Я дійшла висновку, що цей хлопчик бачив, як ми з Лорі спілкуємося. Можливо, коли він бачив, як ми допомагали одна одній або обнімалися, то й вирішив, що ми сестри. Його запитання нагадало мені, що діти завжди спостерігають за дорослими і складають думку з огляду на те, що ми кажемо і робимо та як ставимося одне до одного. Якщо цей хлопчик подумав, що ми сестри, то й діти по всьому світу можуть вважати, що всі ми є братами і сестрами, якщо лише виявляємо любов і служимо одне одному.
Завдяки нашим відмінностям, ми з Лорі змогли скористатися нашими різними сильними рисами й точками зору у виконанні благодійної роботи, таким чином більш ефективно її виконуючи. Ми не дозволяємо, щоб наші відмінності нас розділяли. Натомість ми їх використовували на добро і як наслідок маємо міцну дружбу. Питання хлопчика може стати уроком для всіх Божих дітей.