“За Мною йдіть”
Знати як і чому ми поклоняємося
У 93-му розділі книги Учення і Завіти Бог відкриває певні істини про Ісуса Христа, щоб ми могли “знати, як вклонятися, і знати, чому [ми] вклоняє[мося]” (вірш19). У житті є багато чого, що заважає нам по-справжньому поклонятися нашому Небесному Батькові та Ісусу Христу.
“На чому б людина найбільше не зосереджувала свого серця і своєї довіри—це є її богом,—писав Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) членам Церкви в 1976 році.—І якщо її бог не є істинним і живим Богом Ізраїля, ця людина займається ідолопоклонством”.
Далі подано короткий уривок з послання Президента Кімбола, яке досі є актуальним:
Ілюстрація Кеті Пейн
“Один юнак, коли його покликали на місію, відповів, що у нього до такої справи замало хисту. Що він добре вмів, так це підтримувати в ідеальному стані свій новий потужний автомобіль. …
Його батько весь час спокійно дивився на це, кажучи: “Йому подобається працювати руками. Це те, що треба для нього”.
Те, що треба, для сина Бога? Цей юнак не усвідомлював, що потужність його автомобіля є безкінечно малою в порівнянні із силою моря або сонця; і є багато сонць, усі керовані силою закону і, головне, священством—силою священства, яку б він міг розвивати в служінні Господу. Він задовольнився нікчемним богом, конструкцією зі сталі, гуми і блискучого хрому. …
Наше завдання зрозуміле: зректися мирського як самоцілі, покинути ідолопоклонство і йти вперед з вірою. …
Коли людина починає схоплювати бачення істинної роботи, коли вона починає бачити щось вічне в його справжній перспективі, благословення починають суттєво переважати над ціною, сплаченою за полишення “світу”1.