Жінки на початку доби Відновлення
Від товариства швачок до Товариства допомоги
Що могла робити Маргарет Кук, незаміжня сестра з обмеженими фінансовими можливостями, аби сприяти будівництву храму в Наву?
Ілюстрація Тоні Ока
На початку 1840-х років святі в Наву були бідними й мали дуже обмежені ресурси. Усім їм було необхідно будувати собі домівки й розвивати підприємництво. Втім їхнім першочерговим завданням було будівництво храму в Наву.
Провідники Церкви часто закликали місцевих святих і тих, які жили в інших країнах, допомагати своєю працею і матеріалами. У церковній газеті Times and Seasons святих навчали, що “храм має бути побудований на десятину й посвячення, і кожен вільний посвятити все, що підкаже серце: … чи гроші, чи щось інше, чим благословив Господь”. Провідники також закликали святих жертвувати “постільну білизну, шкарпетки, рукавиці, взуття, будь-який одяг та інші речі … для того, щоб допомогти будівельникам взимку”1.
1 березня 1842 року Маргарет Кук прийшла до Сари Кімбол, аби щось їй пошити. Вони обговорювали нещодавній заклик надавати підтримку будівельникам храму. Маргарет мала дуже скромні фінансові можливості, але вона могла використовувати своє вміння шити, щоб допомагати тим, кому потрібен був одяг. Маргарет сказала, що якби була тканина, вона б “з радістю щось пошила”2. Сара сказала, що вона надасть тканину, і впродовж розмови вони подумали, що, можливо, й інші захочуть допомагати. Жінки поговорили з подругами про організацію товариства швачок.
Ця розмова надихнула Маргарет і Сару діяти, і вони почали за натхненням спілкування з іншими людьми, зокрема з пророком Джозефом Смітом. У відповідь Господь сказав пророкові, що у Нього є “дещо краще” для жінок і надихнув Джозефа організувати їх на “взірець священства”3. Так через одкровення було закладено основу того, що ми сьогодні знаємо як Товариство допомоги, однієї з найстаріших та найбільших у світі жіночих організацій, зосереджених на служінні.