Зберігати віру в похилому віці
Цілі для юних серцем
Автор живе в шт. Юта, США.
Коли я дізналася про нову програму “Діти і молодь”, то захотіла взяти в ній участь.
Коли Церква започаткувала нову програму “Діти і молодь”, я дізналася, що наші діти й онуки обговорюють свої плани з встановлення цілей та проведення уроків. Мені майже 80, але я захотіла скористатися цією чудовою нагодою для зміцнення свідчення.
Мої діти й онуки живуть по всій країні, тож ми не можемо усі разом зустрічатися особисто. Натомість ми вирішили кожного місяця проводити онлайн зустрічі. Хтось із онуків проводитиме урок і вестиме євангельське обговорення. Після того кожен поділиться своїми цілями та досягнутими успіхами. Звичайно, деякі цілі є особистими і ми поважаємо приватність кожного.
Розмовляючи з онуками про їхні цілі, я почала думати над власними. Чого я хотіла б досягнути?
Ось перелік цілей, який я склала, на основі тем та прикладів, що містяться у програмі “Діти і молодь”. Мені подобається називати їх цілями для юних серцем.
Інтелектуальна. Президентство Товариства допомоги нашого колу звернулося до сестер з проханням вивчити напам’ять “Живий Христос: Свідчення апостолів”1. Це великий документ, але я знаю, що зможу запам’ятати такий довгий текст, і мені здається, що ця ціль є гідною.
Духовна. Коли я служу в храмі, то іноді годину або більше стою біля сходів і спрямовую відвідувачів до перевдягальні. Я люблю тренувати свій розум, тож вирішила скористатися старими семінарськими картками з “Віршами для опанування” до Книги Мормона, щоб вивчити ці вірші напам’ять. Коли під час пандемії COVID-19 було зачинено храми, я все одно продовжувала працювати над досягненням цієї мети. Заучування напам’ять спонукає мій розум працювати і сповнює мене Духом.
Фізична. Цілі онуків у фізичній сфері—це, зокрема, заняття танцями, волейболом і серфінгом. Ніщо з цього мені не підходить, тож я вирішила кожного дня ходити пішки кілька миль. Я помітила, що фізичне навантаження допомагає мені бути більш енергійною. Це корисно для мого розуму й тіла.
Соціальна. Мені подобається підтримувати зв’язок з дітьми та онуками. Ми завжди розмовляли по телефону (і продовжуємо це робити), але обмін текстовими повідомленнями тепер для мене є новим способом спілкування. Діти навчили мене посилати емодзі та невеличкі короткі відео.
Кілька онуків включили до своїх цілей навчитися приготуванню їжі. Коли вони приїжджали у моє місто, ми готували разом. А для тих, хто живе далі, ми організовуємо відеодзвінок і обговорюємо рецепти та готуємо в режимі “наживо”.
Я також люблю дзвонити підопічним сестрам, яким служу. Оскільки через пандемію слід увесь час дотримуватися соціального дистанціювання, розмови по телефону стали чудовим способом підтримання стосунків. Іноді я ходжу до їхніх домівок і залишаю запаковані заздалегідь пригощення біля вхідних дверей із запискою зі словами моєї до них любові.
Зростати у євангелії
Яким же благословенням для мене і моєї сім’ї стала під час пандемії програма “Діти і молодь”. Хоча вже довгий час я вдома сама, у мене є цілі. Онуки продовжують розвивати свої таланти і зростати в євангелії, а я можу їх підтримувати. Ми з нетерпінням чекаємо на наші сімейні збори та спільні заходи, які проводимо онлайн.
І завдяки натхненню, яке я отримую, коли допомагаю онукам працювати над їхніми цілями, мені легше зосереджуватися на власних цілях, як короткотермінових так і вічних. Я працюю і молюся кожного дня, щоб “Бог бу[в] понад усе” у моєму житті та в житті членів моєї сім’ї2.