Найбільші дари Різдва
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Який дарунок ми можемо подарувати Спасителю з огляду на все, що Він для нас зробив?
Фотографії від Getty Images
Різдво завжди було для мене особливою порою. Це час, щоб любити. Час, щоб дарувати. Час, щоб згадувати.
Я пригадую чудові різдвяні традиції в Чехословаччині, що сягають вглиб століть, якими я, ще дитиною, був зачарований. Я згадую ялинки, прикрашені свічками; виготовлені власноруч подарунки; запах святкових приготувань. Я згадую чудові колядки та величну органну музику, які робили світлішими темні вулиці Цвікау у Східній Німеччині. Я також пам’ятаю скромне горище, в якому тіснилася наша сім’я після того, як ми вже вдруге втікали від небезпеки й починали нове життя у Західній Німеччині після Другої світової війни.
Озираючись назад з болем і радістю, я, мабуть, найбільше згадую, думаючи про Різдво, любов, яку ми в сім’ї мали між собою, те, як ми полюбили і прийняли відновлену Церкву Ісуса Христа і те, як ми любили Спасителя.
Оскільки знову наближається Різдво, мені на думку спадають слова Президента Рассела М. Нельсона, якими він нещодавно поділився, кажучи про те, на чому нам слід зосереджуватися в Різдвяну пору: “Немає нічого більш важливого, що ми можемо робити цієї Різдвяної пори, ніж зосередитися на Спасителі та на дарі того, що Його життя дійсно означає для кожного з нас”1.
Я також згадую Президента Езру Тефта Бенсона (1899–1994), якому було доручено допомагати членам Церкви в Німеччині після Другої світової війни. “За допомогою Богом натхненної програми благополуччя він у буквальному розумінні годував голодних, утішав тих, хто плакав, піднімав ближче до небес усіх, кого зустрічав”2.
Через багато років Президент Томас С. Монсон (1927–2018) згадував про це навіть на службі освячення у Цвікау. На тих зборах один літній член Церкви підійшов до нього і сказав: “Будь ласка, передайте Президентові Бенсону, що ми його любимо. Він врятував нам життя: мені, моїй дружині, моїм дітям і багатьом, багатьом іншим. Він був ангелом, посланим Богом, щоб у прямому сенсі відродити нашу надію та впевненість у майбутньому”3.
Дорогі брати і сестри, любі друзі, немає кращого часу, ніж зараз, саме в цю Різдвяну пору, щоб наслідувати такий приклад і оновити свою відданість тим принципам, яких навчав Ісус Христос. Це завжди саме той час, щоб любити Господа, нашого Бога, всім серцем, а також наших ближніх, як самих себе.
Необхідно пам’ятати, що “той, хто дає гроші, дає багато, той, хто віддає час, дає більше, але той, хто віддає себе,—віддає все. Нехай саме такими будуть наші різдвяні дари”4.
Зосереджуватися на Його житті
Багато людей у світі святкують Різдво, але, будучи учнями і послідовниками Ісуса Христа, ми уклали завіт “завжди пам’ятати Його” (Учення і Завіти 20:77, 79). На Різдво особливо легко зосереджуватися на Христі-Дитині, Хто став нашим Спасителем і Царем.
Ми зосереджуємося на Ісусі Христі, коли радіємо Його народженню. Ми святкуємо із сім’єю та друзями “радість велику” (Лука 2:10). Ми слухаємо священну музику, яка уславлює Його прихід на землю. Ми читаємо опис Його народження в Писаннях: Євангеліях від Матвія, Луки та в 3 Нефії. Ми свідчимо, що Ісус є пророкованим Еммануїлом, народженим Марією, яка “сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них”(Лука 2:7; див. також Maтвій 1:23; Iсая 7:14).
Ми зосереджуємося на Ісусі Христі, коли вивчаємо Його вчення і живемо за ним. Ми намагаємося бути лагідними і милосердними, миротворцями з чистим серцем, ми стараємося прощати і залишатися вірними. Ми не поспішаємо судити, але завжди готові молитися і прощати. Ми ставимося до інших так, як хочемо, щоб вони ставилися до нас. Ми шукаємо “хороший плід” божественного вчення. Ми “виконуємо волю” нашого Батька Небесного5.
Ми зосереджуємося на Ісусі Христі, коли наслідуємо Його досконалий приклад. Він навчав нас любити, ділитися і запрошувати за допомогою служіння, послуху, молитви, жертвування і здатності витерпіти.
Подібно до Ісуса ми шукаємо можливості благословляти Божих дітей, коли ходимо, “добро чинячи” (Дії 10:38; див. також Maтвій 5:16). Ми наслідуємо Його приклад послуху Батькові, коли поновлюємо зобов’язання жити за словом Бога і з оновленим заповзяттям дотримуємося Його заповідей (див. Іван 14:15)6.
Ми приймаємо Його запрошення: “Іди вслід за Мною” (Maтвій 19:21). Ми запрошуємо наших співгромадян у світі прийти і подивитися, прийти і допомогти, прийти і долучитися, навіть коли ми стикаємося з переслідуваннями, спокусами або труднощами.
Зосереджуватися на Його дарах
Дар того, що означає для нас народження і життя Спасителя, повністю розкривається в Спокуті й Воскресінні Ісуса Христа. Спаситель тремтів від болю, Він кровоточив кожною порою, Він страждав тілом і духом (див. Учення і Завіти 19:18). Його жертва за всіх Божих дітей і Його перемога над гріхом і смертю є величним даром. Аби зрозуміти цей безцінний дар, нам необхідно знайти час, щоб поміркувати над Спасителевою Спокутою й тим, що вона означає для кожного з нас.
Завдяки Спокуті Ісуса Христа ми знаємо, що можемо не страждати від докорів сумління. Ми знаємо, що можемо змінюватися, покращуватися і долати труднощі. Ми знаємо, що можемо каятися в гріхах і отримувати прощення. І якщо ми виявляємо віру в покаяння, то знаємо, що це задовольняє вимоги справедливості (див. Алма 34:16).
“Покаяння—це неймовірний дар,—сказав Президент Нельсон.—Це процес, якого ніколи не слід боятися. Це—дар для нас, який слід прийняти з радістю і користуватися ним, застосовуючи щодня, оскільки ми прагнемо ставати більш схожими на нашого Спасителя”7.
Завдяки Христу-Дитині ми отримали чудовий дар Спокути Ісуса Христа. Завдяки цьому дару ми можемо знайти благодать і скерування. Ми починаємо розуміти мету страждань. Ми можемо знаходити мир, “не так, як дає світ”, а так, як дає нам Господь (Іван 14:27).
Помилки можна залагодити. Тягарі можна полегшити. Завдяки нескінченній жертві Ісуса Христа ми можемо знаходити надію, яка робить нас вільними.
І що це таке, на що ми можемо надіятися?
Мормон відповідає: “Ось, я кажу вам, що ви матимете надію через спокуту Христа і силу Його воскресіння воскреснути до життя вічного, і це через вашу віру в Нього згідно з Його обіцянням” (Мороній 7:41).
Спасителева Спокута і Воскресіння уможливили найбільший з усіх Різдвяних дарів: вічне життя (див. Ученняі Завіти 6:13; 14:7).
Не дивно, що ми співаємо: “Радіє вся земля”8.
Наш дар Йому
Разом з апостолом Павлом ми проголошуємо: “Дяка Богові за невимовний дар Його!” (2 Коринтянам 9:15).
Але що подаруємо Йому ми?
Дар, про який Він просить, неможливо купити за гроші. Ми не знайдемо його в жодному онлайн магазині. Ми не можемо попросити когось зробити його для нас. Ми не можемо залишити його під різдвяною ялинкою.
Те, про що просить нас Спаситель,—це серце.
Ну а що я, бідний,
Можу дать Йому?
Якби був я пастир,
Дав би я вівцю.
Якби був мудрець я,
Цінне б щось сказав.
Що я можу дати?
Серце я віддам9.
Щоб віддати Йому своє серце, нам спочатку необхідно прийняти Його допомогу. Віддати Спасителю все своє серце означає, що ми прийдемо до Нього зі скрушеним серцем і упокореним духом (див. 3 Нефій 12:19). Лише тоді ми повною мірою отримаємо Його дар Спокути і будемо гідні Божого дару вічного життя. З готовністю каючись, ми виявляємо свою любов і вдячність за Божий дар і за Спасителеву жертву, яку Він зробив для нас.
Коли Ісус Христос знову зцілює наші серця, наша радість є повною. А коли наша радість повна, ми хочемо ділитися цим винятковим почуттям любові, миру й надії з усіма Божими дітьми. Ми хочемо служити Богові й нашим ближнім—чоловікам та жінкам. І ми хочемо запропонувати всім найцінніший з усіх існуючих дарів, саме “хліб життя” (Іван 6:35) і “живу воду” (Іван 4:10).
Якщо ми о цій Різдвяній порі й завжди будемо зосереджувати своє життя на Спасителі і Його найвищому дарі для нас, тоді ми проголосимо світові радісно й урочисто, що життя Христа “не почалося у Віфлеємі і не закінчилося на Череповищі”10.
Усі, хто приймає Його сповнений любові дар, ніколи не буде відчувати ні голоду, ні спраги. Вони знайдуть спокій своїм душам (див. Матвій 11:29) і радітимуть усім серцем і душею, що “Бог живе”11.
У цю Різдвяну пору й упродовж усього року приймаймо і даруймо найвеличніші різдвяні дари.