Ключове рішення

Ірен Содерквіст Ларсен

Автор живе в шт. Айдахо, США.

Ми вирішили разом грати дуети. Таким чином ми хотіли приносити радість у світ.

photo of Irene and Alice playing a piano duet

Одного разу, три роки тому, коли мені було 87 років, я була на одному заході. Якась жінка грала на піаніно; її манера гри була майже такою, як у мене. Коли я запитала, як її звуть, то дізналася, щоб то була Еліс Боділі, мати мого єпископа. На той час їй було 90.

Я запитала свого єпископа, чи вважає він, що його мамі сподобається грати в дуеті. Він запитав у неї, і вона виявила бажання. Тож три роки тому вранці кожної середи ми почали грати дуетом на піаніно одну годину для власного задоволення.

Ми почали з легких дитячих дуетів і дійшли до кількох дуетів, які я раніше грала зі своєю мамою. Але найбільше нам подобалося грати дуетом священні гімни Церкви. Нашими двома найулюбленішимибули “Перша молитва Джозефа Сміта” (Гімни, № 14) і “В сім’ї любов” (Гімни, № 183).

Ми грали кожної середи і додатково займалися вдома, тож досягли досить пристойного рівня і здивували наших дітей невеличким концертом. Мій єпископ сказав, що хоче запросити нас грати на причасних зборах, тож ми розучили гімн “Дух Божий” (ГІмни, № 2). То було для нас складним завданням, але ми працювали над ним кілька місяців і здивували себе та наших дітей, і, мабуть, членів нашого приходу також. До того, як почалася пандемія COVID-19, ми грали цей гімн у п’ятьох приходах, до яких ходять наші діти.

Є багато красивих гімнів, які ми зараз любимо виконувати, такі як: “За Мною йдіть” (Гімни, № 59), “Джерело благословення” (Гімни, № 26) і “Нас Господь покликав на служіння” (Гімни, № 149). Іноді, щоб знайти аранжування для дуету, ми звертаємося по допомогу, і члени сім’ї, сестри-служительки або музичний провідник приходу, як правило, з радістю допомагають.

Ми навіть знайшли підбірку Різдвяних гімнів і підготували 40-хвилинну програму, щоб у грудні виступити з нею в будинку для літніх людей. До нас приєднався ще один музикант і грав на ксилофоні та дзвіночках, щоб наш виступ став ще цікавішим.

Завдяки музиці, яку ми виконуємо у віці 90 та 93 років, мивідчуваємо, що несемо радістьу світ (див. Гімни, № 115) не лише в Різдво, але увесь рік. Вже три роки ми постійно граємо разом. Рішення грати разом дуети безсумнівно стало ключовим длянас обох!

Служіння літніх людей

Ось яким чином літні члени Церкви благословляють людей навколо себе:

Кілька років тому Вейн Льюїс зі шт. Вашингтон, США, опублікував історію свого життя. Він подарував примірники всім своїм дітям і онукам. “Я зробив це в першу чергу заради своєї сім’ї, щоб заохотити їх писати про свій життєвий досвід”,—каже він. Невдовзі після того у Вейна стався один інсульт, потім ще один. “Після інсультів мій лікар зробив відкриття, що написання історій мого життя в дійсності допомагає полегшити стресовий стан, який став наслідком враження мозку, тож я продовжую описувати своє життя”. Зараз, коли Вейну вже 88, він каже: “Я закликаю всіх писати про своє життя. Дійте зараз і пишіть у тому форматі, який, на вашу думку, будуть читати ваші близькі”.
Коли Мері, дружина Вейна, долучилася до спонсорованого церквою проєкту, то ніколи не думала, що мине 15 років, а вона все ще буде виготовляти ковдри для місцевої лікарні. Зараз Мері 84 роки, і кожного місяця вона постачає пакунки маленьких ковдр для новонароджених та пледи для дітей, кожен з яких “виготовлений з любов’ю до тих, кому вони потрібні”.
74-річна Сюзен Барстоу, шт. Міннесота, США, показує приклад служіння тим, що в’яже рукавички і шкарпетки і роздає їх. “Вони дарують людям тепло і затишок”,—каже вона. Вона також служить провідником співчутливого служіння у своєму Товаристві допомоги в приході. “Для мене це величне покликання,—каже вона,—бо я можу служити людям, коли вони в нужді, і допомагати іншим людям робити те саме”.