“Але ми не зважали на них”
Наші завіти й обряди вказують нам напрямок і допомагають завжди пам’ятати про наш зв’язок з Господом Ісусом Христом, коли ми просуваємося вперед шляхом завітів.
Моя дружина, Сюзен, наші троє синів та їхні дружини, усі наші онуки, а також старійшина Квентін Л. Кук, разом з яким я вже майже 15 років у Кворумі дванадцятьох,—усі вони можуть підтвердити той факт, що я співаю не дуже добре. Але хоч у мене й немає вокального таланту, я люблю співати гімни Відновлення. Поєднання в них натхненних слів та величних мелодій допомагає мені засвоювати основні євангельські принципи і хвилює мою душу.
Один гімн, який дивовижним чином благословив моє життя,—це гімн “Треба труд вершить”. Нещодавно я розмірковував над конкретною фразою із приспіву до цього гімну і краще зрозумів її. “Ми не будемо зважати на те, що можуть казати злочестиві, а слухатися будемо тільки Господа”1.
Ми не будемо зважати.
Часто, співаючи гімн “Треба труд вершить”, я думаю про людей, описаних у видінні Легія, які просувалися вперед дорогою, що вела до дерева життя, які не просто “ухопилися за жезл з заліза”2, а “весь час міцно трима[ли]ся за жезл з заліза, доки не підійшли до дерева, і впали, і скуштували його плід”3. Легій написав про безліч людей у великій і просторій будівлі, які “показували пальцем презирства на [нього] і також на тих, хто куштував цей плід”4. Його реакція на ті глузування та образи чудова й незабутня: “Але ми не зважали на них”5.
Я молюся, щоб Святий Дух благословив і просвітив кожного з нас, коли ми разом роздумуємо, як нам зміцнюватися, щоб “не зважати” на впливи зла та насмішкуваті голоси сучасного світу, в якому ми живемо.
Не зважати
Слово зважати означає помічати когось чи щось або звертати на це увагу. Отже, слова гімну “Треба труд вершить” закликають нас прийняти тверде рішення не звертати уваги на те, “що можуть сказати нечестиві”. І Легій та люди, що були з ним і скуштували плід дерева, подають яскравий приклад, як не звертати увагу на глузування й зневагу, що часто поширюються з боку великої та просторої будівлі.
Доктрина Христа, написана “Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях [нашого] серця”6, збільшує нашу здатність “не зважати” на багато відволікань, насмішок і відхилень у нашому занепалому світі. Наприклад, віра в Господа Ісуса Христа, віра, яка зосереджена на Ньому, зміцнює нас духовною силою. Віра у Спасителя є принципом дії та сили. Коли ми діємо відповідно до істин Його євангелії, то благословляємося духовною здатністю просуватися вперед, приймаючи виклики смертного життя і зосереджуючись на радостях, які пропонує нам Спаситель. Дійсно, “якщо вірні ми, нам страшитися гріх, бо Спаситель Ісус захистить нас усіх”7.
Особистий звʼязок через завіти
Укладення священних завітів і гідне отримання обрядів священства поєднує і пов’язує нас з Господом Ісусом Христом і Небесним Батьком8. Просто це означає, що ми віримо у Спасителя як в нашого захисника9 й посередника10 та покладаємося на Його заслуги і милість, і благодать11 у нашій подорожі земним життям. Якщо ми непохитно прямуємо до Христа і є під одним ярмом з Ним, то отримуємо очищувальні, зцілюючі та зміцнюючі благословення Його нескінченної та вічної Спокути12.
Зобов’язання з любовʼю жити за завітами створює глибоко особистий і духовно могутній зв’язок з Господом. Шановно ставлячись до умов священних завітів і обрядів, ми поступово і все більше наближаємося до Нього13 й відчуваємо вплив Його божественності та живої реальності в нашому житті. І тоді Ісус стає не просто центральним персонажем оповідань із Писань; Його приклад і вчення впливають на кожне наше бажання, думку й дію.
Скажу відверто, я не здатен належним чином описати точну природу та силу нашого завітного зв’язку з воскреслим і живим Сином Божим. Але я свідчу, що зв’язки з Ним і Небесним Батьком є реальними і вони є первинними джерелами впевненості, миру, радості та духовної сили, які дозволяють нам “не боятися, хоча ворог насміхається”14. Як учні Ісуса Христа, які укладають завіти і дотримуються їх, ми можемо отримати благословення бути “відважними, бо Господь на нашому боці”15, і не звертати уваги на впливи зла та світські насмішки.
Відвідуючи членів Церкви по всьому світу, я часто ставлю їм таке запитання: “Що допомагає вам “не зважати” на впливи світу, висміювання та зневагу?” Їхні відповіді є найбільш повчальними.
Доблесні члени Церкви часто підкреслюють, як важливо запрошувати силу Святого Духа у своє життя, вдумливо вивчаючи Писання, палко молячись та належно готуючись до участі в обряді причастя. Також часто згадують про духовну підтримку вірних членів сім’ї та надійних друзів, дуже важливі уроки, отримані через служіння підопічним та служіння у відновленій Господній Церкві, а також про здатність усвідомлювати ту абсолютну порожнечу всього того, що є у великій і просторій будівлі чи виходить з неї.
У цих відповідях членів Церкви я помітив одну особливу схожість, яка є дуже важливою. Перш за все, ці учні Христа мають тверде свідчення про план щастя, даний нам Небесним Батьком, і про роль Ісуса Христа як нашого Викупителя і Спасителя. А по-друге, їхні духовні знання й переконання є індивідуальними, особистісними та конкретними, а не загальними й абстрактними. Я слухаю, як ці віддані душі говорять про завіти, які дають силу для подолання спротиву, і про їхній зв’язок з живим Господом, Який підтримує їх і в хороші, і в погані часи. Для цих людей Ісус Христос справді є особистим Спасителем.
Євангельські завіти й обряди діють у нашому житті так само, як компас. Компас—це пристрій, який використовується для вказівки напрямків на північ, південь, схід і захід для навігації та географічної орієнтації. Подібним чином наші завіти й обряди вказують нам напрямок і допомагають завжди пам’ятати про наш зв’язок з Господом Ісусом Христом, коли ми просуваємося шляхом завітів.
Головний напрямок для всіх нас у земному житті—це прийти до Христа і вдосконалюватися в Ньому16. Святі завіти й обряди допомагають нам зосереджуватися на Спасителі й прагнути з Його благодаттю17 стати більш схожими на Нього. А найбільшим запевненням є те, що “невидима [сила] допоможе мені і вам у славетній справі відстоювати істину”18.
Триматися за жезл з заліза
Наш завітний зв’язок з Богом та Ісусом Христом є тим каналом, через який ми можемо отримати здатність і силу “не зважати”. І цей зв’язок зміцнюється, якщо ми постійно й міцно тримаємося за жезл з заліза. Але, як запитали брати Нефія: “Що означає той жезл з заліза, що його бачив наш батько… ?
І [Нефій] сказав їм, що то було слово Бога; і ті, хто прислухається до слова Бога і буде міцно триматися за нього, ті ніколи не загинуть; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ними і засліпити, щоб привести їх до знищення”19.
Будь ласка, зверніть увагу, що здатність не піддаватися спокусам і вогненним стрілам супротивника обіцяна тим людям, які “міцно тримаються”, а не просто “ухопилися” за слово Боже.
Цікаво, що апостол Іван описав Ісуса Христа як Слово20.
“Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. …
Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. …
І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця, сповненого благодаті та істини”21.
Отже одне з імен Ісуса Христа—“Слово”22.
Крім того, у восьмому уложенні віри проголошено: “Ми віримо, що Біблія—це слово Боже настільки, наскільки правильно її перекладено; ми також віримо, що Книга Мормона—це слово Боже”23.
Таким чином, учення Спасителя, як вони записані у Священних Писаннях, також є “словом”.
Дозвольте мені запропонувати таке тлумачення: триматися за слово Боже означає (1) пам’ятати, шанувати та зміцнювати особистий зв’язок, який ми маємо зі Спасителем та Його Батьком через завіти й обряди відновленої євангелії, і (2) з молитвою, щиро і послідовно звертатися до Священних Писань і вчень живих пророків та апостолів як надійних джерел відкритої через одкровення істини. Оскільки ми поєднані з Господом і “міцно тримаємося” Його та змінюємося, живучи за Його доктриною24, я обіцяю, що окремо та разом ми будемо благословенні стояти на святих місцях і не бути зрушеними25. Якщо ми перебуваємо у Христі, тоді Він буде перебувати в нас і Він буде з нами26. Дійсно, “у дні випробувань Своїх святих Він підбадьорить і допоможе захистити істину”27.
Свідчення
Просувайтеся вперед. Міцно тримайтеся. Не зважайте.
Я свідчу, що вірність завітам і обрядам відновленої євангелії Спасителя дає нам змогу просувати далі роботу Господа, міцно триматися Його як Слова Божого і не зважати на принади супротивника. У боротьбі за правду нехай кожен з нас володіє мечем, а це—“могутній правди меч”28, у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.