Стійкість посеред бурі
Коли настають життєві бурі, ви можете залишатись стійкими, оскільки стоїте на камені вашої віри в Ісуса Христа.
Мої дорогі брати і сестри, сьогодні ми були благословенні почути, як натхненні слуги Бога діляться настановами та словами підтримки. Кожен з нас, де б ми не були, знає, що ми живемо у все більш небезпечні часи. Я молюся, щоб мої слова допомогли вам залишатися стійкими в період життєвих бур і мати спокій у серці1.
На початку слід згадати, що кожен з нас є улюбленою дитиною Бога і що Він має натхненних слуг. Ці слуги Бога передбачали часи, в які ми живемо. Апостол Павло написав Тимофію: “Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи”2.
Будь-хто, хто має очі, щоб бачити ознаки часів, і вуха, щоб чути слова пророків, знає, що це істина. Найбільша небезпека походить від сил, що спонукають до гріховності. Вплив цих сил зростає. Тому буде важче, а не легше, шанувати завіти, які ми повинні укладати і яких маємо дотримуватися, щоб жити за євангелією Ісуса Христа.
Ті з нас, хто турбується за себе і своїх близьких, можуть знайти надію в даному Богом обіцянні про безпечне місце під час майбутніх бур.
Ось словесний опис цього місця. Про нього часто говорять сучасні пророки. Наприклад, у Книзі Мормона записано, як натхнений і люблячий батько пояснював своїм синам, що робити, аби зміцнитися і мати стійкість посеред майбутніх бур: “І ось, сини мої, пам’ятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”3.
Нещастя і нескінченне горе, про які він говорив, є жахливими наслідками гріхів, які спіткають нас, якщо ми повністю не покаємося в них. Бурі, що посилюються,—це спокуси і дедалі активніші нападки Сатани. Сьогодні, як ніколи, важливо розуміти, як треба будувати на цьому надійному фундаменті. Для мене немає кращої настанови, ніж остання проповідь царя Веніямина, також записана у Книзі Мормона.
Пророчі слова царя Веніямина стосуються нас у наші дні. Він на своєму досвіді пізнав жахіття війни. Він захищав свій народ у битвах, покладаючись на силу Бога. Він ясно бачив жахливу спроможність Люцифера спокушати, намагатися здолати і зневірити дітей Бога.
Він закликав свій народ і нас будувати на єдиному надійному камені, Яким є Спаситель, бо це безпечно. Він пояснив, що ми вільні вибирати між правильним та неправильним і що ми не можемо уникнути наслідків свого вибору. Він говорив прямо і різко, бо знав: горе буде тим, хто не почує його застережень і не дослухається до них.
Ось як він описав наслідки нашого вибору, які настають, коли ми або дослухаємося до спонукань Духа, або дослухаємося до недобрих послань, які приходять від Сатани, чиєю метою є спокусити і знищити нас.
“Бо знайте, горе проголошено тому, хто бажає слухатися того [злого] духа; бо якщо він бажає слухатися його, і залишається і помирає в своїх гріхах, той пʼє прокляття для своєї власної душі; бо він одержує як винагороду вічне покарання, переступивши закон Бога всупереч своїм власним знанням. …
Отже, якщо та людина не покається і залишиться, і помре ворогом Богові, вимоги божественної справедливості пробудять її безсмертну душу до живого відчуття її власної провини, яке змусить її відступити від присутності Господа, і сповнить її груди провиною, і болем, і мукою, які схожі на невгасимий вогонь, чиє полумʼя піднімається на віки вічні”.
Цар Веніямин продовжив: “О всі ви, старі люди, а також ви, молоді люди, і ви, малі діти, хто може розуміти мої слова, бо я говорив вам прямо, щоб ви могли зрозуміти, я молюся, щоб ви пробудилися і запамʼятали жахливе становище тих, хто впав у провину”4.
Завдяки силі цього заклику до покаяння я наочно уявляю собі, як ми з вами стоятимемо перед Спасителем після цього життя. Усім своїм серцем ми хочемо не відступити, але побачити Його, побачити, як Він усміхнеться і скаже: “Гаразд, рабе добрий і вірний …, увійди”5.
Цар Веніямин чітко вказує, як ми можемо отримати надію на те, що почуємо ці слова, якщо знайдемо у цьому житті спосіб зробити так, щоб наша природа змінилася через Спокуту Ісуса Христа. Це єдиний спосіб, у який ми можемо будувати на надійному фундаменті і, завдяки цьому, стояти непохитно під час бур спокус і випробувань, що чекають на нас попереду. Цар Веніямин описує цю зміну в нашій природі чудовою метафорою, яка завжди зворушувала моє серце. Вона протягом тисячоліть використовувалася пророками і її використовував Сам Господь. Ось вона: ми маємо стати як дитя—мале дитя.
Комусь це буде нелегко сприйняти. Більшість із нас хочуть бути сильними. Нам може здаватися, що бути як дитя означає бути слабкими. Більшість батьків чекають того дня, коли їхні діти хоч трохи позбудуться дитинячості у своїй поведінці. Але цар Веніямин, який, як і всякий смертний, розумів, що таке бути людиною сильною і відважною, пояснює, що бути як дитя не означає бути дитиною. Це означає уподібнитися до Спасителя, Який молився Своєму Батькові про силу, аби бути в змозі чинити Його волю і спокутувати гріхи всіх дітей Свого Батька, а потім це зробив. Щоб залишатися стійкими і зберігати спокій у тяжкі часи, нам потрібно мати силу, яка дається тим, хто стає як дитя, а для цього наша природа повинна зазнати зміни.
Ось зворушливе описання царем Веніямином того, як відбувається ця зміна: “Бо тілесна людина є ворогом для Бога, і була від падіння Адама, і буде на віки вічні, доки вона не піддасться натхненню Духа Святого, і не скине з себе оболонку тілесної людини, і не стане святою через Спокуту Христа Господа, і не стане як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові6.
Ця зміна відбувається, коли ми укладаємо та поновлюємо завіти з Богом. Завдяки цьому сила Спокути Христа викликає зміну у наших серцях. Ми можемо відчувати це кожного разу, коли причащаємося, беремо участь у храмових обрядах за померлих предків, свідчимо про Спасителя або дбаємо про нужденних як учні Христа.
Завдяки цьому ми з часом стаємо подібними до дитини у нашій здатності любити і слухатися. Ми встаємо на надійний фундамент. Наша віра в Ісуса Христа веде нас до покаяння і послуху Його заповідям. Ми слухаємось, і ми отримуємо силу протистояти спокусі та обіцяне напарництво Святого Духа.
Наша природа змінюється, і ми стаємо як мале дитя: слухняними Богові та більш люблячими. Завдяки цій зміні ми стаємо гідними отримувати дари, які даються через Святого Духа. Супровід Духа принесе нам втіху, скерування і зміцнення.
Я певною мірою зрозумів, що мав на увазі цар Веніямин, сказавши, що ми можемо стати як мале дитя перед Богом. Я неодноразово на власному досвіді пізнав, що найчастіше Святий Дух говорить тихим голосом, який найлегше почути, якщо людське серце лагідне і покірне, як у дитини. Насправді, молитва, яка працює, звучить так: “Я бажаю тільки того, чого бажаєш Ти. Просто скажи мені, що це. Я це зроблю”.
Коли настають життєві бурі, ви можете залишатись стійкими, оскільки стоїте на камені вашої віри в Ісуса Христа. Ця віра вестиме вас до щоденного покаяння і незмінного дотримання завітів. Завдяки цьому ви завжди пам’ятатимете Його. І під час бур ненависті та злочестивості, ви почуватиметеся стійкими та сповненими надії.
Більше того, ви помітите, що простягаєте руку допомоги, щоб підняти інших людей до себе, на це безпечне місце на камені. Віра в Ісуса Христа завжди веде до більшої надії і виявлення милосердя до інших людей, яке є справжньою любов’ю Христовою.
Я приношу вам своє урочисте свідчення, що Господь Ісус Христос запрошує вас: “Прийдіть до мене”7. Виявляючи любов до вас і ваших близьких, Він запрошує вас прийти до Нього, щоб отримати мир у цьому житті та вічне життя у світі прийдешньому. Він досконало знає, через які бурі вам доведеться пройти під час вашого випробування, яке є частиною плану щастя.
Я благаю вас прийняти це запрошення Спасителя. Як лагідне і любляче дитя, прийміть Його допомогу. Укладіть завіти, які Він пропонує в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і дотримуйтеся їх. Вони зміцнюватимуть вас. Спаситель знає, з якими бурями ви стикатиметесь під час подорожі додому до Нього і нашого Небесного Батька, і Він знає, де є безпечні місця. Він знає шлях. Він є Шлях. Я свідчу про це у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.