Наслідувати Ісуса—бути миротворцем
Миротворці не є пасивними; вони вміють переконувати за прикладом Спасителя.
Мої дорогі брати і сестри, переживаючи ці суворі дні потрясінь, суперечок, а для багатьох ще й глибокого страждання, ми маємо у наших серцях всеохоплюючу вдячність за нашого Спасителя і за вічні благословення відновленої євангелії Ісуса Христа. Ми любимо Його і ми довіряємо Йому. І ми молимося, щоб ми завжди могли йти за Ним.
Виклик соціальних медіа
Потужний вплив Інтернету є і благословенням, і викликом, унікальними для нашого часу.
У світі соціальних медіа та інформаційних супермагістралей голос однієї людини може бути безкінечно помножений. Той голос, істинний чи неправдивий, справедливий чи упереджений, сповнений доброти чи жорстокості, негайно пролітає світом.
Дописи у соціальних медіа, які несуть турботу і доброту, часто залишаються непоміченими, у той час як слова презирства і гніву часто голосно звучать у наших вухах, чи стосуються вони політичної філософії, чи людей у новинах чи переконань щодо пандемії. Жодна людина і жодна тема, включно зі Спасителем і Його відновленою євангелією, не захищена від цього соціального феномену поляризації голосів.
Стати миротворцем
Проповідь на Горі є посланням для всіх, але адресувалася конкретно учням Спасителя, які зробили вибір піти за Ним.
Господь навчав, як жити тоді і зараз у зневажливому світі. “Блаженні миротворці,—сказав Він,—бо вони синами Божими стануть”1.
Зі щитом нашої віри в Ісуса Христа ми стаємо миротворцями, коли гасимо—щоб заспокоїти, охолодити або нейтралізувати—усі вогняні стріли супротивника2.
Коли ми виконуємо нашу частину, Він обіцяє, що нас буде названо “дітьми Бога”. Кожна людина на землі є “рід”3 Бога, але називатися “дітьми Бога” означає щось набагато, набагато більше. Коли ми приходимо до Ісуса Христа і укладаємо з Ним завіти, ми стаємо “Його сім’я[м]” та “спадкоємцями царства”4, “дітьми Христа, Його синами і Його дочками”5.
Як миротворець заспокоює та гасить вогняні стріли? Певно, не лякаючись тих, хто нас принижує. Натомість ми залишаємося впевненими у нашій вірі, ділимося нашими віруваннями з переконанням, але завжди уникаючи гніву або злоби6.
Недавно, побачивши категоричну критику Церкви, преподобний Амос С. Браун, провідник національного руху за громадські права і пастор Третьої Баптистської Церкви у Сан-Франциско, відповів:
“Я поважаю досвід і точку зору людини, яка написала ті слова. Але я не бачу того, що бачить вона”.
Для мене однією з найбільших радостей життя є та, що я знаю цих провідників, включно з Президентом [Церкви] Расселом М. Нельсоном. На мою думку, вони є втіленням найкращого провідництва, яке може запропонувати наша країна”.
Потім він додав: “Ми можемо нарікати на те, як щось було колись. Ми можемо закривати очі на те хороше, що відбувається зараз. … Але такий підхід не зцілить розбіжностей нашої нації. … Як навчав Ісус, ми не знищуємо зло ще більшим злом. Ми щедро любимо і маємо милосердя навіть до тих, кого вважаємо своїми ворогами”7.
Преподобний Браун є миротворцем. Він спокійно і з повагою загасив вогняні стріли. Миротворці не є пасивними; вони вміють переконувати за прикладом Спасителя8.
Що дає нам внутрішню силу охолодити, заспокоїти і загасити вогняні стріли, спрямовані на істини, які ми любимо? Сила йде від нашої віри в Ісуса Христа і нашої віри в Його слова.
“Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть … на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
… Нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”9.
Важливість свободи вибору
Наше бажання бути миротворцями скеровується двома важливими принципами.
Перший принцип: наш Небесний Батько дав кожній людині свободу вибору і здатність вибрати свій власний шлях10. Ця свобода волі—це один з найбільших дарів Бога.
Другий принцип: з цією свободою волі наш Небесний Батько дозволяє, щоб була “протилежність у всьому”11. Ми “відчува[ємо] смак гіркоти, щоб [ми] могли знати, як цінувати добро”12. Протилежність не має нас дивувати. Ми навчаємося відрізняти добро від зла.
Ми радіємо благословенням свободи вибору, розуміючи, що буде багато тих, хто не вірить у те, у що віримо ми. Насправді небагато хто в останні дні вибере робити віру в Ісуса Христа головною в усіх своїх думках і діях13.
Завдяки платформам соціальних медіа один голос зневіри може звучати як хор негативних голосів14, але навіть якщо їх дійсно багато, ми вибираємо поводитися як миротворці.
Господні провідники
Дехто дивиться на Перше Президентство і Кворум дванадцятьох, як на осіб з мирськими мотивами, як на лідерів у сфері політики, бізнесу і культури.
Але ми зовсім інакше ставимося до наших обов’язків. Нас не вибирають голосуванням і не обирають з-посеред кандидатів. Хоча ми не маємо професійної підготовки для цього покликання, нас покликано і висвячено свідчити про ім’я Ісуса Христа по всьому світу до нашого останнього подиху. Ми прагнемо благословляти хворих, самотніх, розчарованих, бідних і зміцнювати царство Бога. Ми прагнемо дізнатися волю Господа і проголошувати її, особливо тим, хто хоче отримати вічне життя15.
Хоча ми смиренно бажаємо, щоб учення Спасителя шанувалося всіма, слова Господа, виголошені Ним через Його пророків, часто суперечать думкам і тенденціям світу. Так було завжди16.
Спаситель сказав Своїм апостолам:
“Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. …
Все це робитимуть вам … бо не знають Того, Хто послав мене”17.
Піклуватися про всіх
Ми щиро любимо всіх наших ближніх і турбуємося про них, чи вірять вони так само як і ми, чи ні. Ісус навчав нас у притчі про Доброго самарянина, що люди різних вір мають щиро надавати допомогу будь-кому нужденному, бути миротворцями, залучатися до хороших і благородних справ.
У лютому заголовок в Arizona Republic стверджував: “Двопартійний законопроєкт, підтриманий святими останніх днів, захищатиме геїв і трансгендерів Аризони”18.
Ми, як святі останніх днів, “раді бути в коаліції людей віри, бізнесу, спільноти ЛГБТ і провідників громад, які працювали разом у дусі довіри і взаємоповаги”19.
Якось Президент Рассел М. Нельсон глибокодумно запитав: “Чи можуть існувати межі, які б не перетворювалися на лінії фронту?”20
Ми намагаємося бути “миролюбними послідовниками Христа”21.
Часи, коли не слід відповідати
Деякі нападки на Спасителя були такими злісними, що Він нічого не казав у відповідь. “Первосвященики й книжники … завзято Його оскаржали … [й] ізневажи[ли] Його”, але Ісус “нічого не відповідав … [їм]”22. Бувають випадки, коли бути миротворцем означає, що ми стримуємо спонукання відповісти, і натомість з гідністю мовчимо23.
У нас усіх болить серце, коли промовляються або публікуються жорстокі чи принизливі слова про Спасителя, Його послідовників і Його Церкву тими, хто колись був з нами, приймав з нами причастя і свідчив з нами про божественну місію Ісуса Христа24.
Це також відбувалося під час служіння Спасителя.
Дехто з учнів Ісуса, хто був з Ним під час Його найвеличніших чудес, приймав рішення “не ходи[ти] вже з Ним”25. На жаль, не всі залишаться непохитними у своїй любові до Спасителя та рішучості виконувати Його заповіді26.
Ісус навчав нас виходити з кола гніву і суперечок. В одному випадку, після того, як фарисеї зустрілися з Ісусом і радилися, як їм знищити Його, у Писаннях сказано, що Ісус відійшов від них27, і відбулися чудеса, коли “багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх”28.
Благословляти життя інших
Ми також можемо відійти від суперечок і благословляти життя інших29, не ізолюючись у своєму куті.
У місті Мбужи-Майі, у Демократичній Республіці Конго, спочатку дехто критикував Церкву, не розуміючи наших вірувань і не знаючи наших членів Церкви.
Колись ми з Кеті відвідали дуже особливе богослужіння Церкви у Мбужи-Майі. Діти були вдягнені бездоганно. У них сяяли очі і вони широко усміхалися. Я сподівався поговорити з ними про їхню освіту, але дізнався, що багато хто з них не ходив до школи. Наші провідники, маючи дуже невеликий фонд витрат на гуманітарні цілі, знайшли спосіб допомогти30. Тепер понад 400 учнів—хлопчиків і дівчаток, як членів нашої Церкви так і інших вірувань—були прийняті і навчені 16 вчителями, членами Церкви Ісуса Христа.
Чотирнадцятилітня Каланга Муя сказала: “[Не маючи достатньо коштів,] я протягом чотирьох років не ходила до школи. … Я дуже вдячна за те, що зробила Церква. … Тепер я можу читати, писати і розмовляти французькою”31. Говорячи про цю ініціативу, мер міста Мбужи-Майі сказав: “Мене надихає Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, оскільки у той час, як [інші] церкви розділені між собою і кожна займається своїми справами … [ви працюєте] з [іншими], щоб допомогти нужденній громаді”32.
Любіть один одного
Щоразу, коли я читаю Іван, розділ 13, це нагадує мені про досконалий приклад Спасителя як миротворця. Ісус Христос з любов’ю омив ноги апостолам. Потім ми читаємо, що Він “затривожився духом”33, коли подумав, що один з тих, кого Він любив, готувався зрадити Його. Я намагався уявити думки і почуття Спасителя, коли Юда пішов. Цікаво, що у цей складний момент Ісус більше не говорив про Свої “тривожні” почуття або зраду. Натомість Він промовляв до Своїх апостолів з любов’ю, і Його слова досі лунають протягом століть:
“Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив. …
По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”34.
Давайте любити Його і одне одного. Давайте будемо миротворцями, щоб нас можна було назвати “дітьми Бога”. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.