Зцілити світ
Біль та відмінності можна згладити та навіть зцілити, якщо ми шануватимемо Бога, нашого спільного Батька, і Ісуса Христа, Його Сина.
Брати і сестри, у цю славетну Великодню пору ми благословенні нагодою зібратися й отримати поради та настанови від Божих слуг.
Священний провід та вчення від Небесного Батька допомагають нам робити правильний вибір у ці небезпечні часи. Як було пророковано, “пожежі, і бурі”, “війни, чутки воєнні і землетруси в різних місцях”, “великі осквернення”1, “пошесть”2, “голод і мор”3 вражають сім’ї, громади і навіть цілі народи.
Є ще один бич, що вражає всю землю: це атаки на вашу і мою свободу віросповідання. Ці настрої, що невпинно поширюються, мають на меті усунення релігії та віри в Бога з публічних просторів, навчальних закладів, суспільних норм та громадського дискурсу. Опоненти свободи віросповідання хочуть обмежити вияви глибинних переконань. Вони навіть критикують та висміюють релігійні традиції.
Таке ставлення маргіналізує людей, знецінює особисті принципи та ідеї справедливості, поваги, духовності та миру совісті.
Що таке свобода віросповідання?
Це свобода поклонятися Богу у всіх сенсах та аспектах: свобода збиратися, свобода слова, свобода діяти згідно з особистими переконаннями та дозволяти це робити іншим. Свобода віросповідання дозволяє кожному з нас вирішувати, у що нам вірити, як жити і як діяти згідно з приписами своєї релігії і того, чого чекає від нас Бог.
Спроби обмежити таку релігійну свободу не є новими. Протягом усієї світової історії віряни сильно страждали від рук інших людей. Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—не виняток.
З самого початку багатьох людей, які шукали Бога, ця Церква приваблювала своїми Божественними вченнями, до яких входять віра в Ісуса Христа та Його Спокуту, покаяння, план щастя та Друге пришестя нашого Господа.
Протистояння, гоніння та насильство отруювали життя Джозефу Сміту, нашому першому пророку останніх днів, та його послідовникам.
Посеред сум’яття 1842 року Джозеф опублікував 13 фундаментальних принципів зростаючої Церкви, у тому числі й цей: “Ми залишаємо за собою право поклонятися Всемогутньому Богові так, як нам каже власна совість, і визнаємо за всіма людьми те саме право: нехай вони поклоняються як, де і чому вони хочуть”4.
Його твердження охоплює всіх людей, воно пронизане духом свободи та поваги. У цьому є вся суть свободи віросповідання.
Пророк Джозеф Сміт також сказав:
“Я можу сміливо заявити перед Небесами, що я так само готовий померти, захищаючи права пресвітеріанина, баптиста або хорошої людини будь-якої іншої деномінації; бо той самий принцип, який може порушувати права святих останніх днів, може порушувати права католиків або представників будь-якої іншої деномінації, які можуть бути непопулярними і надто слабкими, щоби захищати себе.
Любов до свободи—ось що надихає мою душу—до світської та релігійної свободи для всього роду людського”5.
Все одно на перших членів Церкви нападали, їх змусили пройти тисячі кілометрів від Нью-Йорка до Огайо та від Огайо до Міссурі, в якому губернатор видав указ про те, що до членів Церкви “треба ставитися як до ворогів, і вони повинні бути винищені чи вигнані зі штату”6. Вони втекли до Іллінойсу, але муки тривали. Розлючений натовп вбив пророка Джозефа, думаючи, що, вбивши його, вони знищать Церкву і розсіють віруючих. Але вірні трималися непохитно. Наступник Джозефа, Бригам Янг, повів тисячі людей, здійснивши вимушений перехід на захід, протяжністю близько 2100 кілометрів, туди, де зараз знаходиться сучасний штат Юта7. Мої власні предки були серед цих перших переселенців-піонерів.
З тих часів жорстоких гонінь Церква Господа постійно зростала і зараз нараховує майже 17 мільйонів членів, більшість з яких живе за межами Сполучених Штатів8.
У квітні 2020 року Церква відсвяткувала 200-річчя відновлення євангелії, видавши нове Проголошення для світу, підготовлене нашим Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів. Воно починається так: “Ми урочисто проголошуємо, що Бог любить Своїх дітей у кожній країні світу”9.
Наш улюблений пророк, Рассел М. Нельсон, продовжив цю тему:
“Ми віримо у свободу, доброту і справедливість для всіх Божих дітей.
Ми всі—брати і сестри, кожен є дитиною люблячого Небесного Батька. Його Син, Господь Ісус Христос, запрошує всіх прийти до Нього, “чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої” (2 Нефій 26:33)”10.
Подумайте разом зі мною про чотири факти того, яку користь приносить свобода віросповідання суспільству та окремим людям.
По-перше. Свобода віросповідання вшановує першу й другу великі заповіді, ставлячи Бога в центр нашого життя. У Євангелії від Матвія ми читаємо:
“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”11.
“А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”12.
І неважливо де—у каплиці, синагозі, мечеті або в халупі, учні Христа, так само як і всі їхні віруючі однодумці, можуть висловлювати свою відданість Богу, поклоняючись Йому і прагнучи служити Його дітям.
Ісус Христос є досконалим взірцем такої любові та служіння. Під час Свого земного служіння Він дбав про бідних13, зцілював хворих14 і сліпих15. Він годував голодних16, розкривав Свої обійми для маленьких дітей17 і прощав тих, хто чинив Йому зло і навіть розіп’яв Його18.
У Писаннях сказано, що Ісус “ходив…, добро чинячи”19. Так повинні чинити й ми.
По-друге. Свобода віросповідання сприяє прояву віри, надії та миру.
Ми, як Церква, об’єднуємо зусилля з іншими релігіями, захищаючи людей усіх віросповідань та поглядів та їхнє право говорити про свої переконання. Це не означає, що ми приймаємо їхні переконання або що вони приймають наші,—просто у нас із ними більше спільного, ніж із тими, хто хоче змусити нас замовкнути.
Нещодавно я представляв нашу Церкву на щорічному міжконфесійному форумі Великої двадцятки в Італії. Зустрічаючись із урядовими та релігійними лідерами з усього світу, я відчував натхнення і підтримку. Я усвідомив, що наші відмінності можна згладити та навіть усунути, якщо ми шануватимемо Бога, нашого спільного Батька, і Ісуса Христа, Його Сина. Великий Цілитель усіх нас—це наш Господь і Спаситель, Ісус Христос.
У мене був один цікавий момент, коли я закінчував свій виступ. Сім попередніх ораторів не закінчували своїх виступів у традиціях своєї віри чи в ім’я Бога. Виступаючи, я подумав: “Чи варто в кінці просто сказати “дякую” і сісти, або ж закінчити словами “в ім’я Ісуса Христа?” Я пам’ятав, хто я, і знав, що Господь хоче, аби я вимовив Його ім’я у завершенні свого виступу. Я так і зробив. Згадуючи це, я розумію, що це була моя можливість висловити свої переконання; і свобода віросповідання дозволила мені принести своє свідчення у Його святе ім’я.
По-третє. Релігія надихає людей допомагати іншим.
Коли свобода релігії нічим не обмежується, віруючі повсюди здійснюють прості, а іноді й героїчні акти служіння. Стародавня єврейська фраза “тіккун олам”, що означає “полагодити або зцілити світ”, втілюється сьогодні у справах дуже багатьох людей. Ми співпрацюємо з Католицькою благодійною службою, відомою під назвою “Caritas Internationalis”, з організацією “Ісламська допомога” та з багатьма організаціями іудеїв, індуїстів, буддистів, сикхів та християн, такими як “Армія спасіння” та “Національний християнський фонд”. Разом ми служимо мільйонам нужденних—останнім часом ми надавали біженцям війни намети, спальники та продукти20, проводили вакцинацію, у тому числі від поліомієліту21 і вірусу COVID22. Перелік того, що було зроблено, дуже довгий. Але й потреб багато.
Безсумнівно, коли віруючі люди працюють разом, вони можуть втілити масштабні проєкти. Водночас, служіння, яке здійснюється окремими людьми на особистому рівні, хоч і не набуває широкого розголосу, проте воно непомітно змінює життя.
Я думаю про приклад з Євангелії від Луки, коли Ісус Христос допоміг вдові з Наїна. Ісус, йдучи у супроводі групи учнів, побачив похорон єдиного сина вдови. Без нього вона була приречена на емоційний, духовний та навіть фінансовий крах. Ісус, бачачи, як вона обливається сльозами, промовив: “Не плач”23. Потім він торкнувся мар, на яких несли тіло, і процесія зупинилася.
“Юначе,—повелів Він,—кажу тобі: встань!
І мертвий устав, і почав говорити. І [Ісус] віддав його матері”24.
Повернення до життя мертвих—це диво, проте кожна добра справа і кожен вияв турботи про когось, хто бореться з труднощами—це шлях завітів, яким кожен з нас також може“[іти], добро чинячи”, знаючи, “Бог з [нами]”25.
І по-четверте. Свобода віросповідання служить об’єднуючою та рушійною силою, що формує цінності та мораль.
У Новому Завіті ми читаємо про те, як багато людей відвернулися від Ісуса Христа, ремствуючи про Його вчення: “Жорстока це мова! Хто слухати може її?”26
Ці крики чутні і сьогодні від тих, хто прагне прибрати релігію із суспільства та усунути її вплив. Якщо не стане релігії—релігії, яка формує характер і допомагає пройти важкі часи,—хто тоді це робитиме? Хто навчатиме чесності, подяки, прощення та терпіння? Хто демонструватиме милосердя, співчуття і доброту до знедолених та пригноблених? Хто прийме тих, хто відрізняється від більшості і при цьому заслуговує на любов, як її заслуговують усі Божі діти? Хто розкриє свої обійми нужденним і не буде вимагати нічого взамін? Хто стверджуватиме мир і послух закону, більш піднесеному, ніж тренди сучасності? Хто відгукнеться на прохання Спасителя: “Іди, і роби так і ти”27?
Ми! Так, брати і сестри, ми.
Я запрошую вас виступити на захист свободи віросповідання. Це виявлення даного Богом принципу свободи волі.
Свобода віросповідання урівноважує філософські концепції, які змагаються за право на існування. Добро, яке несе релігія, допомога, яку вона надає, та щоденні справи любові, на які надихає релігія, лише множаться, коли ми захищаємо свободу висловлюватися та діяти згідно з основними віруваннями.
Я свідчу, що Рассел М. Нельсон є живим пророком Бога. Я свідчу, що Ісус Христос веде та спрямовує цю Церкву. Він спокутував наші гріхи, був розіп’ятий на хресті та воскрес на третій день28. Завдяки Йому ми можемо жити знову всю вічність; і ті, хто цього бажають, зможуть перебувати з нашим Небесним Батьком. Цю істину я проголошую всьому світові. Я вдячний за свободу це робити. В ім’я Ісуса Христа, амінь.