Розділ 10

Любовне, вірне служіння священства

Як може любовне, вірне служіння священства благословити всіх членів Церкви?

Вступ

Президент Гарольд Б. Лі розповів таку історію про храм в Солт-Лейк-Сіті: «Коли проектувався храм в Солт-Лейк-Сіті, архітектору Трумену О. Ейнджеллу запропонували написати статтю, в якій би розповідалося про те, який вигляд матиме храм, коли буде закінчено його будівництво. Між іншим, у своїй статті архітектор звернув нашу увагу на західний край храму. Під центральним шпилем з західного боку, біля Скинії, ви знайдете сузір’я Великої Ведмедиці. Зверніть увагу, що зірки альфа і бета цього сузір’я наче дивляться вгору, в напрямі яскравої зірки, яку ми звичайно звемо Полярною зіркою. Коли Трумен О. Ейнджелл описував те, що там може знаходитися, він зазначив: «Це має означати, що через священство ті, хто загубився, можуть знайти свій шлях».

Президент Лі наголошував: «Через священство і тільки через нього ми, сини й дочки Бога, можемо знайти наш шлях додому».¹

Учення Гарольда Б. Лі

Що таке священство?

Є дві ідеї, які протягом років використовувалися для розкриття значення священства. Одна полягає в тому, що священство є владою, наданою нашим Небесним Батьком людині для уповноваження її виконувати все, що стосується спасіння людства на землі. Інша ідея виражена в багатозначній думці, що священство є силою, якою Бог діє через людину.²

Священство Бога тут. Воно було передано з початком відновлення Церкви через вісників, які були послані відновити цю владу, аби обряди спасіння виконувалися для всіх віруючих землі. Священство Бога утримує ключі спасіння.³

Господар сказав Петрові та іншим апостолам про владу, вищу за людську, яку Він назвав «ключами царства небесного,» і цією силою, як казав Він, «що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі» (Матвій 18:18). Ця сила і влада, якою здійснюються священні обряди, відома як святе священство і завжди має перебувати в Церкві Ісуса Христа в кожному розподілі євангелії на землі.⁴

[Священство] є повноваженням для виконання обрядів за зразком, що його відкрив [Господь]. Ця влада є правом, делегованим Господом людині для того, щоб діяти від Його імені для спасіння людських душ.

Однією з цілей вищого священства було виконання обрядів, щоб дати людству те пізнання Бога, що його Господь визнав необхідним і яке апостол Павло, говорячи про організацію Церкви, назвав необхідним для «пізнання Сина Божого, Мужа досконалого» (Ефесянам 4:13). Є також влада меншого священства для виконання інших обрядів, таких як причастя. Ці молоді чоловіки чудово освятили й рознесли причастя цього вечора. Господь назвав Ааронове священство таким, «яке має ключі служіння ангелів, і євангелії покаяння, і хрищення зануренням у воду для відпущення гріхів», (УЗ 13:1) і закону тілесних заповідей. Отже, священство [є] необхідним наданням влади саме тим, кого покликано виконувати обряди, які є необхідними для здобуття спасіння, спланованого Господом заради здійснення Своїх цілей».⁵

Господь царює серед своїх святих через своє священство, яке Він передає людині.⁶

Як має використовуватися священство?

У великому, наданому через натхнення Господнє пророкові Джозефу Сміту одкровенні, відомому нам як 121 розділ Учення і Завітів, Господь розповів деякі дуже визначні речі. Він сказав, що священство не може бути скерованим інакше, як на принципах праведності, і що коли ми намагаємося використовувати чин священства тільки для того, щоб «приховати наші гріхи, або задовольнити свою гордість, наші суєтні амбіції, або вдатися до контролю, влади або примусу, Дух Господній засмучений» (див. УЗ 121:37).

Покарання за неправедне використання священства полягає в тому, що небеса віддаляються від нас і Дух Господній засмучений. Коли ми втрачаємо Духа, ми позбавляємося влади нашого священства і залишаємося наодинці з собою і «йдемо проти рожна», роздратовані увіщуваннями й наставляннями наших провідників. Тоді ми починаємо переслідувати святих, тобто критикувати їх, а зрештою боротися з самим Богом, і сили темряви долають нас, якщо ми не каємося і не залишаємо цей диявольський шлях (див. УЗ 121:37–38).

Якості прийнятного провідництва священства також детально визначаються в цьому одкровенні. Слід головувати в Церкві з терпінням і довготерпінням, з м’якосердям і лагідністю, з любов’ю непідробною. Якщо іноді потрібно докоряти й різко дорікати, це треба робити за натхненням Святого Духа, а після цього виявляти ще більше любові до того, кому дорікав, щоб він не сприймав тебе як ворога (див. УЗ 121:41–43). В усіх покликаннях священства ми завжди повинні пам’ятати, що завдання церкви і царства Божого полягає у спасінні душ, і що всі, над ким ми головуємо, є дітьми нашого Батька, і Він допоможе нам в наших намаганнях спасти кожного.

Є класичний приклад того, що чекає від нас Господь в служінні тим, хто потребує нашої допомоги. Коли Петро та Іоанн, як про це записано в книзі «Дії святих апостолів», наблизилися до чоловіка, який не міг ходити від народження, і якого садовили щоденно біля воріт храму просити подаяння, апостол Петро, як ви пам’ятаєте, сказав йому: «Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина – устань та й ходи!» (Дії 3:6).

Далі в описанні цього випадку йде визначний момент. Петро взяв цього чоловіка за правицю й підняв (див. Дії 3:7). Запам’ятайте, що недостатньо було одного Петрового наказу, аби той чоловік почав ходити; апостол узяв його за руку й підняв.

Також і ми, маючи справу з нашими недосконалими святими, маємо бути не тільки тими носіями священства, які критикують, дорікають та засуджують. Як і апостол Петро, ми повинні брати їх за руку, підтримувати й давати відчуття захищеності та поваги до самих себе, доки вони не здолають свої труднощі і стануть на ноги.

Саме таким чином Боже священство може приносити спасіння й братерську підтримку слабким, щоб вони могли стати сильними.⁷

Наш успіх має бути виміряний, зокрема, нашою здатністю любити тих, ким ми намагаємось керувати й кому служити. Коли ми дійсно любимо інших, наша любов зможе усунути погані мотивації, що часто є домінуючими в людських стосунках. Коли ми дійсно любимо інших, ми будемо діяти в їхніх вічних інтересах, а не намагатися задовольнити свої власні егоїстичні потреби.⁸

Як можуть носії священства «бути в тому, що належить [їхньому] Отцеві»?

Дванадцятирічним хлопчиком Ісус після того, як його знайшли у храмі Йосип та Марія, відповів дуже значним запитанням на їхні розпити: «Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» (Лука 2:49). Що саме він мав на увазі?

В іншому одкровенні Господь розтлумачив, що саме мав на увазі той молодий хлопець, ставлячи це запитання. У зверненні до старійшин Церкви, зібраних у Кертленді, штат Огайо, Він наголосив на їхню велику відповідальність – відповідальність носіїв священства, носіїв священного чину Старійшини. «Отже, – сказав Він, – оскільки ви є розпорядниками, ви дієте за дорученням Господнім; і все, що ви робите у відповідності з волею Господа, є ділом Господнім» (УЗ 64:29).

Коли чоловік стає носієм священства, він стає розпорядником Господа. Він має розцінювати своє покликання, як виконання Господнього доручення. Це те, що означає «звеличувати священство». Подумайте про Господаря, що запитує кожного з вас, як молодий хлопець запитував у Йосипа та Марії: «Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Все, що ви робите у відповідності з волею Господа, є Господньою справою.⁹

Коли ми діємо в ім’я Господа як носії священства, то робимо це в ім’я і ради нашого Небесного Батька. Священство є владою, якою Господь діє через людей.

Я боюся, що дехто з наших Старійшин не розуміє цього – що коли вони діють як Старійшини Церкви або як первосвященики, виконуючи обряд, Господь через них діє для тих, кому вони священнослужать. Мені часто спадало на думку, що однією з причин того, що ми не звеличуємо наше священство є те, що ми не розуміємо, що Він діє через нас, як через носіїв священства, силою цього святого священства, і я бажав би, щоб ми всі мали це відчуття і вчили нашу молодь тому, що означає мати священство та звеличувати його.¹⁰

Що означає покладання рук на вашу голову? Дозвольте мені відіслати вас до тридцять шостого розділу Учення і Завітів і зачитати вам вірш, з яким ви, можливо, поверхово ознайомились і не розпізнали його значущість. Це одкровення, надане через пророка Джозефа Сміта Едварду Партріджу, першому Верховному Єпископу. Ось що сказав Господь: «І Я покладу на тебе [Едварда Партріджа] мою руку рукою мого слуги Сідні Рігдона, і ти отримаєш мого Духа, Святого Духа, так, самого Втішителя, який навчатиме тебе мирним ділам царства» (УЗ 36:2).

Зверніть увагу на те, що Він говорить – коли б ви не здійснювали служіння владою свого священства, це наче сам Господь через вас покладає руку на людину, щоб благословити її життя, здоров’я, священство тощо. І кожного разу, коли ми використовуємо наше священство, ми робимо це так, начебто Господь присутній у нашому середовищі й діє через нас, допомагаючи нам виконувати цей обряд.¹¹

Зараз я звертаюсь до чоловічої частини Церкви: ви маєте право на утримання того, що зветься священством Бога. Дехто з вас пройшов через рукопокладання, щоб отримати цю силу і владу, але насправді ніколи не отримував її. Чому ж вони не можуть отримати цю владу? Господь назвав дві причини: поперше, тому, що серця їхні настільки зосереджені на речах цього світу, і по-друге, вони настільки домагаються величань людських (див. УЗ 121:35). Зверніться в думках до ваших знайомих, і ви побачите, чому дехто з них упав на узбіччі, в духовному розумінні. Ви знайдете відповідь в одній з двох, названих Господом причин. Або серця ваших знайомих надто сильно зосереджені на мирських речах, – на грошах? на соціальному стані? на гонитві за освітою? – або вони настільки сильно домагаються людських величань, що не можуть дозволити, аби їх непокоїли Церковними справами. Так, якщо ви хочете бути лідерами в Церкві і мати ці привілеї, ви маєте сплачувати за це ціну.¹²

Брати, у ваших руках – священна довіра не тільки для того, щоб мати повноваження діяти в ім’я Господа, але й для того, щоб приготувати себе як чистий посуд, аби сила Всемогутнього Бога могла виявитися через вас під час виконання вами святих обрядів священства. Ніколи не йдіть зі своїм священством у такі місця, де вам було б соромно зустрітися з Президентом Церкви.¹³

Ми повинні сказати: «Через те, що я є носієм священства живого Бога, я є представником нашого Небесного Батька і маю священство, яким Він може діяти через мене; я не схильний робити те, що, можливо, зробив би, якби не мав священства Божого».

Брати, ми маємо надію на вас, носіїв прапору святого священства Божого. Нехай наші очі будуть спрямовані на вічну цінність речей, нехай вони будуть єдиноспрямовані до слави Божої, нехай кожен скаже собі, що «віднині з Божою допомогою я не буду робити нічого з того, що не допомагає мені просуватися до мети – до вічного життя, до кінцевого повернення в присутність мого Небесного Батька».¹⁴

Брати у священстві, коли ви покликані до чину, як батьки у своїх домівках, ви маєте право на благословення священства, а також право на одкровення Духа, щоб вести вас і скерувати, якщо ви живете так, щоб Господь міг відкрити для вас отвори небесні й направити вас у тому особливому покликанні, на яке вас поставлено. Брати, щоб отримати це, ми маємо жити відповідно. Ви маєте відповідати цьому.¹⁵

Пам’ятайте про чудові обіцяння Господа, обумовлені повнотою вашого милосердя до всіх людей. «І нехай доброчесність прикрашає твої думки невпинно; тоді впевненість твоя посилиться у присутності Божій; і вчення священства проллється в твою душу, наче роса з небес.

Святий Дух буде твоїм постійним супутником, і скіпетр твій буде незмінним скіпетром праведності та істини; і панування твоє буде вічним пануванням і без усякого примусу буде виливатися на тебе віковічно» (УЗ 121:45–46).

Ці натхненні слова від Господа я повторюю як нагадування для кожного з вас – нагадування про ваші обов’язки як носіїв священства і про ті благословення, які будуть вашими, якщо ви звеличуватимете свої покликання слуг Бога Всевишнього.¹⁶

Яким чином усі члени Церкви отримують благословення, коли носії священства служать у праведності?

Носії священства насправді є вартовими на баштах Сіону. Ви ті, кого поставлено керувати будь-якою вітою в структурі Церкви й бути пильними до небезпек, що оточують світ – зримих і незримих. Небагато вас, носіїв священства, пастирів отар, – отар членів Церкви в усіх місцях. Але обов’язків у вас багато. Ви маєте бути браттями для нових членів, які приходять до Церкви; ви маєте розшукувати щиросердих шукачів істини і знайомити їх з місіонерами; ви маєте постійно пам’ятати про потреби сиріт і вдів. А особливо – ви маєте робити це й залишатися незаплямованими світом, бо як сказав апостол Яків, це є «чиста й непорочна побожність» (Якова 1:27). Ви повинні дивитися, щоб беззаконня не поширювалося і щоб усіх членів Церкви увіщували стати активними в Церкві. Ви повинні навчати правильним принципам для того, щоб члени Церкви, провідники та вчителі знали, як керувати собою.

Здійснюючи керівництво, ви несете відповідальність за отару, тобто за філію, округ, приход або кіл, якими ви керуєте. Ви маєте бути батьками для батьків, ретельно й безперервно навчаючими їх відповідальності за їхні сім’ї та за інші речі, пов’язані з їхніми Церковними покликаннями, навчаючи їх бути захисниками віри.¹⁷

Справжня сила цієї Церкви полягає у владі та повноваженні святого священства, які дав нам у ці останні дні наш Небесний Батько. Якщо ми належним чином використовуємо цю владу та звеличуємо наші покликання у священстві, ми піклуватимемося, щоб місіонерська робота просувалася, щоб десятини сплачувалися, щоб план благополуччя успішно втілювався, щоб наші домівки були безпечними, щоб моральність серед молоді Ізраїля була під охороною.¹⁸

Кілька років тому я був на конференції колу, яка проходила в південній частині штату Юта, неподалік храму в Ментай. Це було ввечері; було темно; мела хуртовина. Коли всі наші збори закінчилися, вже прямуючи до дому президента колу, ми зупинилися біля храму, що стояв на верхівці пагорба, і подивилися на нього. Ми сиділи в машині, вражені виглядом цього чудово освітленого храму, що сяяв у темряві крізь хуртовину, і президент колу сказав мені дещо дуже значуще. «Цей храм, освітлений, як ви тепер його бачите, ніколи не буває таким прекрасним, як у бурю або в густому тумані». Щоб зрозуміти важливість сказаного президентом, дозвольте мені сказати, що ніколи євангелія Ісуса Христа не є настільки важливою для вас, як під час бурі або в дуже важкі для вас часи. Ніколи влада священства, якою ви наділені, не буде такою прекрасною, як під час кризи у вашому домі, тяжкої хвороби, прийняття якогось важливого рішення, серйозної загрози потопу, пожежі, голоду. Наділені владою священства, яка є владою Всемогутнього Бога, ви можете робити чудеса, якщо Господь побажає цього. Але ми повинні бути гідними для того, щоб використовувати це священство. Нерозуміння цього принципу робить неможливим отримання цього благословення – володіння цим великим священством.¹⁹

Поради для вивчення та обговорення

Як священство допомагає нам «знайти зворотню дорогу додому», до нашого Небесного Батька?
Чому носіям священства важливо пам’ятати, що священство слід використовувати для спасіння душ і служіння нужденним? Який приклад праведного використання сили священства дали Петро та Іоанн в книзі Дії 3:1–9?
Що ми можемо пізнати з Учення і Завітів 121:41–44 про те, як саме носії священства мають його використовувати?
Чому носії священства мають бути праведними для того, щоб вірно виконувати служіння? Яким, за словами Президента Лі, є покарання за неправедне використання священства?
Як знання того, що ви виконуєте доручення Господа, допомагає вам, як носію священства, звеличити свої покликання у священстві?
Як можуть сестри допомагати носіям священства звеличити їхні покликання у священстві?
Яким чином ваше життя було особливо благословенне завдяки силі священства?