Розділ 18

Забезпечувати Господнім шляхом

Як нас мож ут ь скеровуват и й благословлят и принципи, відкрит і Господом для забезпечення мирського благополуччя його свят их?

Вступ

Cлужачи президентом колу в роки Великої Депресії, Гарольд Б. Лі координував у своєму колі зусилля, спрямовані на те, щоб полегшити тяжкі матеріальні обставини багатьох членів Церкви. Пізніше він згадував: «Ми боролися за вирішення проблеми благополуччя. Тоді було мало урядових робочих програм; фінансові можливості Церкви були невеликими. І ми мали 4800 з 7300 членів [колу], які були повністю або частково матеріально залежними. У нас залишався тільки один шлях – реалізація Господньої програми, викладеної в одкровеннях».

У 1935 році Президента Лі викликали в офіс Першого Президентства, де йому запропонували очолити зусилля на допомогу нужденним по всій Церкві, використовуючи досвід, накопичений їм у своєму колі. Ось що Президент Лі розповідав про цей досвід:

«Перше Президентство знало про наші скромні зусилля і про те, що ми маємо певний досвід, і одного ранку мені зателефонували, попросивши прийти до їхнього офісу. Вони хотіли, щоб я очолив програму благополуччя. Планувалося відмовитися від урядової прямої допомоги, а натомість допомогти Церкві досягти такого стану, за якого вона б сама могла попіклуватися про своїх нужденних.

Якось, коли вже почало рано світати, я поїхав у своєму автомобілі (весна ще тільки починалася) на верхівку каньйону Сіті-Крік, на те місце, яке тоді звалося Ротарі Парк. Там, залишившись насамоті, я підніс одну з найсмиренніших молитв у своєму житті.

Я стояв там, молодий чоловік, якому не було ще й сорока років. Мій досвід був обмежений. Я народився у невеличкому провінціальному містечку в Айдахо. Я майже не був за межами штатів Юта та Айдахо. А тепер я опинився у тому положенні, де я повинен був мати справу з усіма членами Церкви по цілому світі. Це було одним з найприголомшливіших усвідомлень, які я тільки міг уявити. Як я міг з цим впоратися з моїм обмеженим розумінням?

Стоячи на колінах, я молився: «Яку організацію слід заснувати, щоб виконати те, що призначено Президенством?» І тоді, цього славетного ранку, на мене зійшло одне з найнебесніших осмислень сили Божого священства. Мені немовби було сказано: «Не потрібно жодної нової організації для того, щоб опікуватися нуждами людськими. Все, що необхідно – поставити священство до роботи. Тобі не потрібно нічого замість священства».

Отже, з цим розумінням і завдяки простому застосуванню сили священства програма благополуччя з цього часу пішла вперед і вперед, долаючи перешкоди, які здавалися нездоланними, і нині вона стоїть, наче монумент силі священства, і подібного прояву його сили я можу пригадати тільки в ті дні, про які я згадував».¹

Учення Гарольда Б. Лі

Якими є основні принципи роботи у сфері благополуччя в Церкві?

У 104-му розділі Учення і Завітів ми маємо визначену в кількох словах Програму благополуччя. Її визначно з незрівнянною ясністю. Ось, послухайте, що сказав Господь:

«Я, Господь, розкинув небеса і заснував землю, моє справжнє рукоділля; і все, що на них, є моїм. І моя мета – забезпечувати моїх святих».

Ви чули, що сказав Господь?

«Це моя мета – забезпечити моїх святих, бо все належить мені. Але це необхідно зробити моїм власним чином».

«І ось, саме таким чином я, Господь, наказав забезпечувати моїх святих».

А тепер відчуйте значущість цього твердження:

«Так що бідних буде піднесено в тому, у чому багатих буде принижено».

Таким є план. Далі Господь продовжує:

«Бо земля є повною, на ній є досить і навіть більше; так, як підготував усе і дав дітям людським бути розпорядниками для самих себе. Отже, якщо якась людина візьме з рясноти, яку я створив, і не віддасть свою долю, згідно з законом моєї євангелії, бідним та нужденним, вона разом із злочестивими зведе очі свої в пеклі, терплячи муку» (УЗ 104:14–18).

Що ж означає ця Його фраза? Його шлях такий, «щоб бідні були піднесені в тому, у чому багатих буде принижено».

«Піднести» в тлумаченні словника і, я впевнений, у визначенні, яке намагається донести до нас Господь, означає: «Підняти гордістю й радістю до успіху». Саме так ми повинні піднімати бідних, «гордістю й радістю до успіху». Як же нам це робити? Через приниження багатих.

І не помиліться стосовно слова «багатий». Воно не завжди означає чоловіка, в якого багато грошей. У нього може бути мало грошей, але він може бути багатим на майстерність. Може бути багатим на розсудливість. Він може бути багатим на хороший приклад. Він може бути багатим на чудовий оптимізм і ще на багато інших необхідних якостей. І коли члени кворуму священства об’єднуються, ми звичайно знаходимо всі ті рідкісні якості, які є необхідними для піднесення нужденних і тих, що бідують, через гордість і радість в досягненні успіху. Не може бути кращого здійснення Господнього плану, ніж таке здійснення.

I пам’ятайте ще про одну річ, що її Господь згадує знову і знову – що мета усього, що Він робить, є духовною. Чи пам’ятаєте ви, що Він сказав у 29 розділі Учення і Завітів?

«Отже, істинно я кажу вам, що все для мене духовне, і ні в який час не давав я вам закон, який був би фізичним; жодній людині, ані дітям людським; ані Адаму, вашому батькові, якого я створив» (УЗ 29:34).

Чи піклуєтеся ви про те, щоб робити все з оком, єдиноспрямованим до слави цієї людини, до остаточного тріумфу в ньому духовного над фізичним? Повнота Божої мети в житті полягає в тому, щоб так допомогти нам і так спрямувати нас, щоб наприкінці життя ми були готові до целестіальної спадщини. Сказано вичерпно, чи не так? Чи можете ви віддавати кожний кошик продуктів, чи можете ви виконувати кожне служіння, пам’ятаючи про цю велику мету? Чи я роблю це таким чином, щоб допомогти своєму братові або сестрі ефективніше просуватися до своєї целестіальної спадщини та міцніше за неї триматися? Цю мету встановив Господь.²

Програма благополуччя має велике значення в Господній роботі. Ми повинні піклуватися про [людські] матеріальні потреби. Ми маємо дати людям відчути смак того виду спасіння, для сприйняття якого не потрібно помирати, не дочекавшись, поки ми піднесемо їхнє мислення на вищий щабель. У цьому й полягає задум Господньої програми благополуччя, яка існувала в Його Церкві в кожному розподілі від самого початку. Це почалось не в 1936 році. Це почалось тоді, коли Господь почав піклуватися про свій народ на цій землі.³

Коли дім розвалено через нестачу продуктів, через відсутність притулку, одягу, палива, перше, що ми маємо зробити, це дати відчуття безпеки, відчуття матеріального добробуту, перед тим, як ми зможемо починати піднесення сім’ї до того рівня, де ми зможемо вселяти в них віру. Це є початком, але якщо ми не поставимо за мету своєї роботи виховання віри, то надання самої лише матеріальної допомоги зазнає невдачі. І ми повинні зрозуміти, що коли ми просто намагаємося виховувати віру, не вгамувавши спочатку голоду, не переконавшись, що люди належно вдягнені, що мають підходящий дім, що їм тепло, то ми дійсно не зможемо виховати в них віру.⁴

Ми часто повторюємо слова Президента [Гебера Дж.] Гранта, сказані у дні започаткування Програми благополуччя. Ось його слова:

«Нашою найпершою метою було докласти максимально можливих зусиль для встановлення системи, в якій прокляття ледарства буде знищено, зло подачок по безробіттю ліквідовано, а незалежність, працьовитість, ощадливість і самоповага знову з’являться в середовищі нашого народу. Мета Церкви – допомагати людям в тому, щоб вони допомагали собі. Працю слід повернути на її престол як керівний принцип життя членів нашої Церкви» (In Conference Report, Oct. 1936, 3).

Маючи доручення Першого Президентства, ми зі старійшиною Мелвіном Дж. Баллардом подорожували по всій Церкві у перші дні існування програми благополуччя, щоб обговорити з місцевими провідниками Церкви деталі, життєво необхідні для початку її запровадження. У тій поїздці старійшина Баллард часто цитував три улюблені уривки з Писань. Ось одне з тих тверджень, яке він часто повторював: «Ми маємо піклуватися про свій власний народ, бо Господь сказав, що все це робиться, аби «Церква могла стояти незалежною над усіма іншими створіннями, нижчими целестіального світу» (УЗ 78:14).

[Він також цитував] уривок із сто п’ятнадцятого розділу Учення і Завітів: «Істинно я кажу вам усім: Підніміться і сяйте навкруги, щоб ваше світло могло бути прапором для народів». [І він навчав, що] цей день є днем демонстрації сили Господа ради свого народу (УЗ 115:5). А потім він знову цитував сто четвертий розділ:

«Отже, якщо якась людина візьме з рясноти, яку я створив, і не віддасть свою долю, згідно з законом моєї євангелії, бідним та нужденним, вона разом з злочестивими, зведе очі свої в пеклі, терплячи муку» (УЗ 104:18).

Я прочитав вам сьогодні ці цитати для того, щоб нагадати про фундаментальні камені, на яких було збудовано програму благополуччя Церкви.⁵

Які ресурси мають бути використаними для вирішення проблем особистого благополуччя людини?

Які ресури (або назвіть це активами) має Церква для вирішення проблеми особистого благополуччя людини? З чого ви починаєте її вирішення? Припустимо, я поставлю вам зараз ось таке запитання. Припустимо, що ввечері на роботі у глави однієї сім’ї задзвонив телефон і він почув тривожне повідомлення про те, що його маленького сина було збито машиною і його відвезено до лікарні у критичному стані. У цієї сім’ї дуже низький прибуток, достатній лише для того, щоб ледве забезпечити сім’ю продуктами та предметами найпершої потреби. Тепер, коли перед сім’єю одразу постає необхідність сплати рахунків за послуги лікаря та лікарні – ну як же вам впоратися з цим?

Боюся, що якби поставив вам це запитання, більшість з присутніх тут дадуть таку відповідь: «Що ж, ми звернемося до фонду пожертвувань від посту». Але не з цього починається Програма благополуччя, і тут ми робимо помилку. По-перше, ми починаємо з самої людини, що потребує допомоги. Ми не зійдемо з цієї точки, доки не допоможемо людині зробити все, щоб вона сама допомогла собі у вирішенні власних проблем. Розумію, наші почуття та емоційне співчуття можуть підштовхнути нас до інших рішень, але спочатку має йти саме це, а після цього ми звернемося до найближчих родичів цієї сім’ї. Ми втрачаємо сімейну солідарність, ми втрачаємо силу, що приходить від сімейної єдності, коли ми не даємо можливості й способу, через які найближчі родичі цієї сім’ї, що зіткнулася з лихом, могли самі прийти на допомогу.

Потім ми переходимо до наступного пункту – ми звертаємося до єпископальної комори за предметами першої потреби. На прикладі дому, щойно мною описаного, я хочу показати вам переваги надання цій сім’ї необхідних одягу, продуктів, спальної білизни й палива протягом кількох місяців, аби вивільнити готівку, – яку б вони в іншому випадку витратили на все це, – щоб сплатити по рахунках за термінову медичну допомогу в лікарні. Це краще, ніж просто взяти гроші з фонду пожертвувань від посту й передати їм готівку.

Крім того, що ви можете взяти з комори, наступна річ, звичайно, – рекомендувати єпископові скористатися з фонду пожертвувань від посту, а найперше, як його навчали, брати те, що було складено його власними зусиллями та зусиллями його провідників. Пам’ятаючи про це, ми мусимо завжди вважати збирання пожертвувань від посту і збільшення таких пожертвувань, а також викладання закону пощення однією з найголовніших частин Плану благополуччя.

А тепер перейдемо до наступного етапу – до реабілітаційних аспектів наших проблем. Тут Товариство допомоги і кворуми священства відіграють головну роль. Якою ж є роль Товариства допомоги в реабілітаційній програмі? Перше, що ви маєте зробити – відвідати дом сім’ї, що зустрілася з бідою, і як цього вимагає єпископ, оцінити становище, в якому опинилася сім’я.

Ви йдете туди, щоб оцінити ситуацію, проаналізувати умови життя і заповнити запит, якщо це необхідно, а потім поінформувати вашого єпископа стосовно потреб сім’ї, щоб він затвердив запит та оформив узяття всього необхідного з фонду комори, або з інших фондів, які є в його розпорядженні. Наступний ваш крок – переконатися, що проблеми управління в цьому домі досліджені і ведеться робота по подоланню існуючих недоліків. Ви маєте бути готові зустріти нештатні ситуації в домах, хвороби, смерть та інші подібні речі, які викликають сестринське співчуття, і воно має бути вираженим Товариством допомоги. Потім ви також маєте завжди бути вихователями моралі у цій частині програми. Ви маєте стати рукою опори, ви маєте врівноважити сімейну ситуацію в годину лиха.⁶

Настав час для носіїв священства познайомитися з усіма членами свого кворуму. У кожному кворумі повинні знати своїх членів та їхні потреби, а також визначати тих, хто серйозно заборгував, і з делікатністю радити, як саме їм сплатити борг. Ніколи людина так не потребує друга, як тоді, коли вона підкошена подібними тяжкими обставинами. Настав час дати їм змогу побачити перспективу й силу, щоб іти вперед. Ми повинні навчати людей не тільки позбавлятися боргів, але й уникати боргів.⁷

Ми сподіваємося, що людина робитиме все можливе, аби допомогти собі, чи то в становищі, критичному для окремої сім’ї, чи то для всього суспільства, що родичі робитимуть усе можливе, щоб допомогти. Тоді підключиться й Церква з товарами з комори, з пожертвуваннями від посту для вдоволеня тих потреб, яких не вирішити з допомогою товарів з комори, і, нарешті, Товариство допомоги та кворуми священства допоможуть у процесі реабілітації.⁸

Як ми можемо зробити наші домівки більш самодостатніми?

Для того, щоб окрема людина або громада були самодостатніми, необхідно зробити наступні п’ять кроків:

По-перше: У Церкві немає місця ледарству.

По-друге: Ми повинні вчитися самопожертвуванню.

По-третє: Ми повинні оволодіти мистецтвом спільного життя й праці.

Четверте: Ми повинні по-братерському ставитися один до одного в кворумах священства.

П’яте: Ми маємо набратися сміливості, щоб вирішувати щоденні проблеми завдяки власній ініціативі, використовуючи всі особисті та місцеві ресурси, а вже потім просити інших допомогти нам у їх вирішенні.⁹

Пам’ятайте, що Церковна програма благополуччя має починатися з вас особисто та індивідуально. Вона має починатися з кожного члена Церкви. Ми мусимо бути економними і передбачливими. Ви повинні зробити все можливе для себе самі, а вже потім нехай програма благополуччя розгортається у вашому домі.

Йдіть цим шляхом, щоб стежити за тим, щоб у ваших домах були продукти; радьте вашим сусідам та друзям чинити так само, тому що хтось мав бачення і пізнав, що це зробиться необхідним, і це буде необхідним у майбутньому, і це рятувало наш народ у минулому.

І не будемо нерозумними, вважаючи, що якщо сьогодні світить сонце, то завтра не буде хмарно. Господь сказав нам через одкровення про деякі майбутні події, і ми живемо в той час, коли здійснення цих пророцтв вже поруч. Ми здивовані, але сьогодні не відбувається нічого, крім того, що передбачили пророки.

Нехай Бог допоможе нам тримати наші власні домівки в порядку, а наші очі – спрямованими на тих, хто головує у цій Церкві, щоб ми слідували їхнім вказівкам, щоб нас не звели на манівці.¹⁰

Покажіть мені народ, налаштований працювати, щоб триматися поза неволею заборгованості і працювати разом заради досягнення великої мети, і я скажу: «Ось, перед вами народ, який досяг найвищої можливої безпеки у світі людей і матеріальних цінностей».¹¹

Лихо трапляється повсюдно. Одним з найстрашніших для нас лих був землетрус, який стався в долині Сан-Фернандо [Каліфорнія]. Ми непокоїлися протягом кількох днів, коли в нас не було зв’язку через пошкодження телефонної лінії і не було можливості отримати повідомлення про те, в якому становищі знаходяться там наші люди; отже, ми зв’язалися з одним нашим [провідником священства] у тій місцевості, що безпосередньо межувала з зоною лиха, і попросили його розвідати, як там ідуть справи. І ось яке повідомлення прийшло: «З нами все добре. Ми дістали ті продукти, які були в нас припасені. У нас є запас води». Звичайна вода була заражена, люди були в розпачі та в небезпеці через це; але ті люди, які послухалися, мали собі запас води, продуктів та інших речей, щоб пережити все це. І хоч не у всіх були припасені продукти та вода, ті, хто слухав і підготувався, – вони не боялися, і прекрасним чином об’єдналися, щоб допомагати один одному.¹²

Поради для вивчення та обговорення

Яким, за словами Президента Лі, є шлях Господа у забезпеченні бідних та нужденних? (Див. УЗ 104:14–18).
Чим саме ми могли б поділитися з нужденними?
Чому наші зусилля служити бідним та нужденним мають бути спрямованими на те, щоб допомогти їм приготуватися до вічного життя? Як саме ми можемо це робити?
Чому окремим людям та сім’ям слід самим робити все можливе, аби допомогти собі? Які благословення приходять до сімей, які допомагають своїм родичам у годину потреби? Яку роль відіграють кворуми священства й Товариство допомоги в допомозі нужденним?
Що означає бути самодостатнім? Які кроки слід зробити, щоб стати більш самодостатніми?
Чому здатність і готовність працювати мають фундаментальне значення в становленні самодостатності? Як слід навчати своїх дітей трудитися?
Які благословення приходять до нас, коли ми прислухаємося до поради наших провідників стосовно сплати боргів та ощадливості у витратах?