Розділ 13

Навчати євангелії вдома

Як можуть батьки зробити свій дім святилищем і місцем підготовки до вічного життя?

Вступ

Ось, що сказав Президент Гарольд Б. Лі про важливість вивчення євангелїї вдома:

«Читаючи писання ранніх пророків, ми знаходимо те, що, здається, було фундаментальним злом, плодами якого стала злочестивість, що змусила Бога, творця людства, плакати. В одкровенні до свого вірного пророка Еноха, Бог стверджував, що залишок його дітей став нелюбовним, вони навіть ненавиділи свою власну кров, тобто, безсумнівно, своїх власних дітей.

На питання Еноха, чому Бог плакав, Він відповів, що «серед усіх витворів моїх рук не було такої великої злочестивості, як серед твоїх братів».

І тоді він додав: «Але ось, їхні гріхи будуть на головах їхніх батьків» (Мойсей 7:36–37). Очевидно батьки того покоління скоїли великий гріх, бо не виконували повеління, даного всім батькам від часів Адама до наших днів. Вони не навчали своїх дітей ученням спасіння.

«Еосподь застеріг нас, що як це було в часи Ноя, так само це буде і під час Пришестя Сина Людини. Дай Боже, щоб цей народ прислухався до заклику наших пророків-провідників і навчав своїх дітей, як це заповідав Еосподь, і не підпав під караючу руку Всемогутнього Бога».¹

У цьому розділі буде обговорюватись велика відповідальність, яку несуть батьки – відповідальність за навчання своїх дітей та їх підготовку до праведного життя.

Учення Гарольда Б. Лі

Чому дім є найважливішим місцем для навчання євангелії?

Наші домівки повинні бути не тільки святилищами, але й місцем підготовки, звідки наша молодь може впевнено йти далі, назустріч цьому бурхливому світові, щоб бути в ньому лідерами. Ми всі знаємо, що те, чому вчаться в домі, має дивовижну стійкість; що все, чому вчаться в домі, в майбутньому буде або допомагати, або переслідувати наших молодих людей. Наші домівки могли б бути зразками для всього людства, але нам необхідно серйозніше ставитися до порад церковних провідників щодо цього питання, ніж ми робили це раніше. Це завжди було особливою проблемою, а тепер ситуація ускладнилася через загальний занепад дому в наш час. Діти можуть у домі «відчути і побачити» євангелію в дії. Вони можуть побачити її правильність і силу «з перших рук»; вони можуть побачити, як вона задовольняє потреби людини.²

Знову і знову повторююється твердження, що дім є основою праведного життя. Як одкровення Господні, так і вчення людські говорять нам, наскільки критично важливим є дім у формуванні всього подальшого життя людини.³

Стає ще яснішим те, що дім і сім’я є ключовими факторами майбутнього Церкви. Нелюба дитина, дитина, яка ніколи не знала, що таке дисципліна, робота або відповідальність, часто буде прибігати до сатанинських сурогатів щастя – наркотиків, сексуальних експериментів і, нарешті, бунту з боку інтелекту чи поведінки.

Немає місця кращого, ніж дім, для викладання і пізнання таких предметів, як шлюб, любов і секс, належно поєднаних в освяченому храмовому шлюбі. Немає місця кращого, щоб розібратися у сумнівах нашої молоді, ніж те, де є любов – це дім. Любов спонукає молодь прислухатися до тих, кому вони можуть довіряти. Вони знають це і роблять це за власним бажанням.

Чи може дитина навчитися любити свого ближнього, якщо сама не знала любові? Чи може молода людина, якій ніколи не довіряли, навчитися довіряти? Чи може хлопчик, який ніколи не знав, що таке робота або відповідальність, побачити, наскільки необхідними є ці важливі аспекти життя для збереження цілісності нашого суспільства? Чи зможе дівчина, яка не брала участі в чесному та щирому обговоренні євангельських принципів у своєму домі, протистояти критичному ставленню світу та інтелектуальним атакам на її релігію? Якщо не пізнавати принципів євангелії в дії, набагато важче буде вірити в них.

У часи, які, як нам сказано, будуть схожими на дні Ноя, ми повинні допомогти нашій молоді навчитись робити правильний вибір, зростати у виправданому відчутті власної гідності, особливо, коли молодь може бути під безпосереднім впливом дому, де сімейна любов може зробити покаяння можливим і глибоким. Оточення нашої молоді поза домом і Церквою часто-густо буде порожнім, тобто позбавленим цінностей, або насиченим ідеями, що заперечують принципи євангелії.⁴

На батьках в домі і на Церкві лежить велика відповідальність – так навчати істинам євангелії, щоб якір спасіння був у кожної душі. Без такого якоря людина буде подібна до «морської хвилі, яку жене й кидає вітер» та захоплює кожний вітер учення непевного походження, який внесе плутанину в її розум стосовно того, що в Божих очах є неправильним (див. Ефесянам 4:14; Яків 1:6). Ми маємо бути найосвіченішими людьми на лиці землі, якщо ми уважно прислухаємося до повелінь Господа.

Якщо наша молодь буде таким чином зміцнена, вона не буде збита з пантелику у питаннях віри, коли стикнеться з облудними освітянськими ідеями, що протирічать істинам євангелії. Вони будуть захищені від отруйних стріл наклепів і ліцемірства.

Якщо молоді чоловіки будуть керуватися в своєму мисленні істиною твердою, наче скеля, то в мить небезпечної слабкості вони не піддадуться тій спокусі, що може залишитися в їхньому житті довічним моральним каліцтвом.

Молоді закохані, яких ведуть до шлюбу думки, навіяні євангельскою істиною, будуть освячувати себе дотриманням закону целестіального шлюбу, щоб здобути вічне щастя.⁵

Господь сказав, що Сатані не дано влади спокушати малих дітей, «поки вони не стануть підзвітними переді мною» (УЗ 29:47). Далі йде дуже важливе твердження: «Щоб велике могло вимагатися від рук їхніх батьків» (УЗ 29:48). Це означає від рук батьків і матерів. Чому саме Господь не дозволив Сатані спокушати малих дітей, доки вони не досягнуть віку підзвітності? Для того, щоб дати батькам їхній золотий шанс – посадити в серцях малих дітей ті життєво важливі речі, бо може статися так, що коли діти доростуть до віку підзвітності, виявиться, що батьки надто довго барилися.⁶

Перед нами, батьками, вчителями, матерями стоїть велике завдання побудови людських душ. Дійсно, Сатана не може спокусити дитину, доки вона не досягне віку відповідальності; але Сатана вкладає і свою лепту, намагаючись зробити тих з нас, кому ввірено їхню опіку і навчання, байдужими й недбалими, дозволяючи дітям розвивати ті маленькі схильності, які зведуть їх на манівці і зроблять непридатними виконувати великі обов’язки перед лицем спротиву Сатани, і вони не зодягнуться в броню [Божу], коли доростуть до віку підзвітності.⁷

Ми мусимо закласти в свідомість кожного батька розуміння того, що він буде нести відповідальність за вічне благополуччя своєї сім’ї: це означає відвідування Церкви з сім’єю; це означає відвідування причасних зборів з сім’єю; це означає проведення домашніх сімейних вечорів для збереження цілісності сім’ї; це означає проведення підготовки для того, щоб привести сім’ю в храм, аби там були зроблені кроки, які сприятимуть створенню вічного сімейного дому.⁸

О ви, матері й батьки, я благаю вас, поверніть собі відчуття повної відповідальності за ці безцінні душі. Хто крім вас підготує їх до цього дня, що наближається? Чи готуєте ви їх до того, щоб вистояти в Його присутності того дня, коли прийде [Господь], наче злодій в ночі? Коли вони опиняться на полі битви, коли зустрінуться лицем до лиця з небезпекою, зі спокусою, чи зможе ваша материнська любов простертися на тисячі миль і підтримати сина або дочку в їхній непохитності?⁹

Яким принципам євангелії ми маємо навчати своїх дітей?

Пророк Енош писав про те, як навчав його батько. Він казав: «Я, Енош, знаючи про мого батька, що він був справедливою людиною – бо він навчав мене своїй мові, а також повчанням і застереженням Господа – і благословенне буде ім’я мого Бога за це» (Енош 1:1). Я замислився над цими словами: «мій батько навчав мене повчанням». Що це означає? Повчання означає процес морального виховання та виховання дисциплінованості. Тобто «мій батько навчав мене і виховував дисциплінованість, прищеплюючи моральність». А що означає «застереженням»? Це означає м’який або дружній докір, попередження або нагадування. Благословенним будь ім’я Боже за батьків і матерів, які навчають своїх дітей повчанням і застереженням Господнім!¹⁰

Сам Господь з ясністю говорить про цю підготовку до захисту молодих людей від небезпечних пасток, які можуть знищити їх. Він поклав серйозну відповідальність на домівки цієї країни. Ось його слова:

«І знову, якщо батьки мають дітей у Сіоні або в будь-якому з його колів, які організовано, і не вчать їх розуміти вчення про покаяння, віру в Христа, Сина живого Бога, і хрищення, й дар Святого Духа рукопокладанням у віці восьми років, гріх буде на головах батьків.

І вони також мають навчати своїх дітей молитися й ходити чесно перед Господом» (УЗ 68:25, 28).¹¹

Нашою наймогутнішею зброєю проти зла сучасного світу, яким би воно не було, є непохитне свідчення про Господа і Спасителя, Тсуса Христа. Навчайте ваших малих дітей, поки вони біля ваших колін, і вони виростуть стійкими. Вони можуть заблукати, але ваша любов і віра повернуть їх.¹²

Батьки мусять не забувати працювати з усією сумлінністю, дивлячись за тим, щоб не було ледарів, щоб діти не зростали в злочестивості, але щоб їх було навчено старанно шукати багатств вічності, що їхні очі не сповнювалися жадібністю (див. УЗ 68:30–31). І саме в цьому полягає відповідальність батька й матері. Господь поклав першочергову відповідальність за навчання сімей на батьків.¹³

Кожну дитину треба навчити тому, що вона є паростком небесних батьків і тому, що кожна дитина має навчитися чинити як син або дочка Бога, щоб у часи потреби вона могла помолитися і мати право на отримання благословень, які правомочно належать відданій дитині.

Кожну дитину слід навчити, що її тіло є Божим храмом, і як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог (див. 1 Коринтянам 3:16–17).

Кожна дитина мусить пізнати, що віру, достатню для досконалості, можна виробити жертвуванням. Якщо вона не навчиться жертвувати своїми апетитами та тілесними бажаннями, слухаючись законів Євангелії, вона не може бути освяченою і стати святою перед Господом.

Кожну дитину треба навчити бути благоговійною до священного; треба навчити її бути шанобливою до влади в домі, в Церкві та в суспільстві.

Кожну дитину слід належним чином навчити працювати руками й головою. Треба, щоб вона зрозуміла, що всі пристрасті походять від Бога і служать Божим цілям, якщо знаходяться під контролем.

Кожну дитину треба навчити з користю проводити свій вільний час, бо гра – це не самоціль. Це тільки репетиція тієї ролі, яку дитина гратиме в дорослому житті.

Кожній дитині слід надати достатній практичний досвід, щоб вона зрозуміла, що безкорисливе служіння приносить радість і що праця, за яку не платять, є джерелом найвищого щастя.¹⁴

Наші діти повинні почути у тісному сімейному колі свідчення своїх батьків. Наскільки мудрим є батько або дідусь, який не втрачає нагоди особисто свідчити кожному зі своїх дітей!¹⁵

Як домашні сімейні вечори допомагають батькам виконати свої обов’язки в навчанні євангелії?

Більший наголос на домашньому навчанні дітей батьками було зроблено в так званій програмі домашніх сімейних вечорів. Це не щось нове. В останньому посланні, написаному Церкві Президентом Бригамом Янгом і його радниками, батьків закликали часто збирати вдома своїх дітей і навчати їх євангелії. Отже, заклик проводити домашні сімейні вечори лунає від часів установлення Церкви в цьому розподілі.¹⁶

Якщо ми нехтуємо нашими сім’ями, не проводячи домашніх сімейних вечорів, якщо ми не виконуємо своїх обов’язків тут, то як небеса поставляться до нас, якщо ми через свою недбалість втратимо когось із дітей? Небеса не будуть небесами, доки ми не зробимо все, щоб самим спасти тих, кого Господь послав у нашу родину. Отже, ваші серця, батьки й матері, мають навернутися до своїх дітей негайно, якщо ви маєте істинний Дух Іллі, і не думайте, що це стосується тільки тих, хто пішов з життя. Наверніть ваші серця до своїх дітей і навчайте їх; але вам треба це робити тоді, коли вони ще достатньо малі, щоб їх можна було навчити. І якщо ви нехтуєте домашніми сімейними вечорами, ви нехтуєте початком місії Іллі так само, якби ви нехтували дослідженням своєї генеалогії.¹⁷

Чи постійно ми працюємо в своєму домашньому колі з дітьми та онуками? Чи шукаємо своїх овець, які потрапили в небезпеку, відходячи від пастиря або від пастви? Чи вчимо ми наші сім’ї під час домашніх сімейних вечорів? Чи ми самі проводимо домашні вечори, чи кажемо: «Ну, ці уроки не для нас, а ми з дружиною живемо самі, а це тільки для тих, у кого малі діти»?¹⁸

Тепер дозвольте мені запитати вас. Якби ви знали, що маєте невиліковну хворобу, і жити на землі вам залишилося небагато, і у вас у сім’ї маленькі діти, що залежать від ваших порад, керування, провідництва, що б ви робили, аби приготувати їх до вашої смерті? Ви хоч раз зупинилися, щоб поставити собі це серйозне запитання?

Дозвольте мені зачитати фрагмент листа [однієї матері]: «Коли я тільки прийшла до Церкви, я стала думати про те, яким має бути ідеальний дім, мати який я мріяла. У своїх думках я бачила те, що здавалося мені найпрекраснішою, найприємнішою домівкою, яку я тільки могла уявити. Ми з чоловіком втілюємо в життя цю уявну картину, коли збираємо наших дітей і навчаємо їх євангелії. Одна річ і здивувала, і обрадувала нас: усі без винятку діти навчилися любити наші домашні сімейні вечори. Я почала все більше й більше усвідомлювати, як швидко зростають наші діти і як мало часу відведено нам, батькам, для їхнього виховання.

Минулої осені я серйозно захворіла. Я сподіваюсь, це не прозвучить банальністю, але вперше я усвідомила, наскільки важливою була для своїх дітей. Коли я лежала, не маючи змоги попіклуватися про жодну з їхніх потреб, знаючи, що без втручання мого Небесного Батька мій вплив на дітей закінчиться в цьому житті, наскільки ж ті години в тижнях, місяцях та роках майбутнього здавалися мені бажаними та дорогоцінними.

Тоді я багато думала про те, як використати цей час, якби мені дозволили це. Я б зробила невеличку частинку небес на землі, я б проводила з дітьми час щовечора, читаючи та розмовляючи з ними. Окрім інших речей, що цікавили їх, я прочитала б їм більшу частину їхньої дитячої Книги Мормона. Я не маю сумнівів, що для них це має значення, коли я чую, як мої сини восьми і п’яти років висловлюють у молитві свою вдячність – перший за пророків, які вели літописи, а другий за те, що Нефію вдалося втекти в пустиню разом з вірними, коли Ламан і Лемуїл прагнули вбити його. Ми знаємо з власного досвіду, що завжди, коли ми маємо нагоду допомогти нашим дітям збільшити їхню любов до євангелії та Небесного Батька, який створив їх, а також розуміння євангелії та Його особистості, наша любов один до одного також збільшується, і це найглибше впливає на нашу сімейну єдність. З цієї причини щотижневі домашні сімейні вечори мають для нас величезну значущість».¹⁹

У ваших домах, я благаю вас, говоріть словами Єгошуї: «А я та дім мій будемо служити Господеві» (Ісус Навин 24:15). Навчайте ваші сім’ї на домашніх сімейних вечорах; навчайте їх дотримуватися заповідей Божих, бо тільки в цьому наша безпека в ці дні. Якщо вони робитимуть це, сили Всемогутнього проллються на них, наче роси з небес і Святий Дух буде їхнім.²⁰

Поради для вивчення і обговорення

Чому дім є ключовим у формуванні всього подальшого життя наших дітей? Чому батьки повинні надати найвищий пріоритет навчанню своїх дітей євангелії з малих літ?
Як ми можемо зробити наші домівки святилищами, що захищають від неправедності та неспокою світу?
Як батьки можуть пояснити своїм дітям принципи, вміщені в Ученні і Завітах 68:25–28? Як можуть батьки допомогти дітям пізнати, що безкорисливе служіння приносить радість?
Чому для дітей важливо почути свідчення про євангельські принципи від своїх батьків?
Яким чином місія Іллі пов’язана з вихованням дітей і стосується батьків?
Чому важливо проводити домашні сімейні вечори постійно? Поділіться досвідом успішного проведення домашніх сімейних вечорів.