Розділ 5
Ходити у світлі свідчення
Як може світло нашого свідчення перетворитись на «яскравість упевненості»?
Вступ
Більше 32 років Гарольд Б. Лі був особливим свідком Спасителя, Ісуса Христа. Він свідчив: «З усією урочистістю і з усією душею я приношу своє свідчення, бо я знаю, що Ісус живий, що він є Спасителем світу».1
Стосовно того, як здобути свідчення, він сказав:
«Одного разу мене відвідав молодий католицький священик, який прибув разом з місіонером колу з Колорадо. Я запитав його, чому він прийшов до мене, і він відповів: «Я прийшов побачити вас».
«Чому?» – запитав я.
«Знаєте, – сказав він, – я шукав певні концепції, які я досі не міг знайти. Але я гадаю, що знаходжу їх тепер у мормонському суспільстві».
В результаті ми проговорили півгодини. Я сказав йому: «Отче, коли ваше серце починає говорити вам про речі, яких не знає ваш розум, тоді ви й отримуєте Дух Господа».
На що він посміхнувся і відповів: «Гадаю, це вже відбувається зі мною».
«Тоді не вагайтеся надто довго», – сказав я.
Через кілька тижнів він зателефонував мені і сказав: «Наступної суботи я хрищуся і стану членом Церкви, бо моє серце розповіло мені про речі, яких не знав мій розум».
«Він навернувся. Він побачив те, що мав побачити. Він почув те, що мав почути. Він зрозумів те, що мав зрозуміти, і вчинок його був відповідним. Він отримав свідчення».2
Учення Гарольда Б. Лі
Що таке свідчення?
Свідчення може бути визначене просто як божественне одкровення віруючій людині. Автор псалмів підтверджував цю думку: «Господній Закон досконалий» (Псалми 19:8). Апостол Павло проголосив: «[Не] може сказати [або знати] ніхто: «Ісус – то Господь», як тільки Духом Святим» (1 Коринтянам 12:3). Пророки вчили також, що коли ви «питатимете з щирим серцем, з відвертим бажанням, маючи віру в Христа, він явить вам їхню істинність силою Святого Духа. І силою Святого Духа ви можете пізнати істинність усього» (Мороній 10:4–5).
Бог живий! Ісус є Спасителем цього світу! Євангелія Ісуса Христа, що в повноті міститься у стародавніх та сучасних Писаннях, є істинною! Я знаю це через свідчення Духа моєму духові.3
Дозвольте мені поділитися досвідом спілкування з одним з наших директорів. Жінка та діти цього чоловіка були членами Церкви, а він ні. І от він звернувся до мене: «Я не можу приєднатися до Церкви, доки не одержу свідчення». На що я відповів йому: «Наступного разу, коли ви будете в Солт-Лейк-Сіті, завітайте до мене». Через кілька тижнів після закінчення ділових зборів я говорив з цим чоловіком і сказав йому: «Я не знаю, чи одержали ви свідчення, чи ні; і чи знаєте ви, що таке свідчення». Йому захотілося дізнатися, що таке свідчення. І я розповів йому: «В той час, коли ваше серце розповідає вам про речі, яких не знає ваш розум, це Дух Господа наставляє вас». А потім додав: «Наскільки я знаю вас, у вашому серці ви вже пізнали істинність певних речей. Але ангел не прийде і не поплескає вас по плечах, говорячи, що це правда. Дух Господній такий, як сказав про нього Господь: «Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений» (Іоанн 3:8). Отже, я сказав своєму другові, директору: «І запам’ятайте, що поява свідчення не буде драматичною, але коли воно все-таки прийде, сльози радості зросять вашу подушку. Ви це розпізнаєте, мій улюблений друже, коли свідчення прийде».4
Я свідчу, що я знаю, що Спаситель живий, що наймогутніше ваше свідчення про те, що Він живий, приходить, коли сила Святого Духа приносить свідчення вашим душам, що Він дійсно живий. Могутнішим ніж спостереження, могутнішим ніж ходіння і бесіда з Ним, є те свідчення Духа, через яке ви будете засуджені, якщо повернете проти Нього. Але і ваша і моя відповідальність у тому, щоб зміцнити це свідчення. У нас постійно запитують, як саме людина отримує одкровення. Господь сказав у одкровенні до перших провідників нашої Церкви: «Я скажу тобі у твоєму розумі і у твоєму серці Святим Духом, який перебуватиме в твоєму серці. Це одкровення, яким Мойсей вів дітей Ізраїлевих сушею до Червоного моря і через нього» (див. УЗ 8:2–3). Коли цей Дух приніс свідчення нашому духу, це було одкровенням від Всемогутнього Бога.5
[Коли Лазар помер, Спаситель сказав Марті]: «Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, – повіки не вмре». Потім Він поглянув на Марту і сказав: «Чи ти віруєш в це?» І щось прокинулось в глибинах душі цієї смиренної жінки, і вона сказала так само впевнено, як колись сказав Петро: «Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ» (Іоанн 11:25–27).
Звідки вона це отримала? Це не прийшло через читання книжок. Це не прийшло через вивчення теології, науки або філософії. Вона, як і Петро, мала свідчення у своєму серці. Якби Господь мав відповідати, він сказав би так: «Блаженна ти, Марто, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець». Найціннішим з усього, що ви можете мати, є свідчення у вашому серці про те, що це є істинним.6
Мало хто зустрічався лицем до лиця зі Спасителем тут, у смертному житті, але немає жодного з нас, хто був благословенний даром Святого Духа після хрищення і не мав переконаності в реальності Його існування настільки повної, нібито сам бачив Його. Дійсно, якщо ми віримо в реальність Його існування, навіть не бачивши Його, то, як сказав Господь у своєму зверненні до Хоми, навіть ще більші благословення зійдуть на тих, які «не бачили й увірували» (Іоанн 20:29), бо ми «ходимо вірою, а не видінням» (2 Коринтянам 5:7). Хоч тепер не бачите, а ввірувавши, радієте невимовною й славною радістю, бо досягаєте мети вашої – спасіння душам (див. 1 Петра 1:8–9).7
Чи можемо ми, підсумувавши це, сказати, що той, хто вже має істинне свідчення, отримав одкровення від живого Бога, бо іншим шляхом він того свідчення б не отримав? Отже, кожен, хто має свідчення, отримав його через дар пророцтва, бо він мав дух одкровення. Це той дар, через який пророки можуть виголошувати те, що їм належить виголошувати, згідно з їхніми обов’язками.
Господь допомагає всім нам у наших зусиллях здобути те найважливіше для початку пізнання свідчення. Коли ми нарешті відкриємо ту божественну думку, що Джозеф Сміт був і є пророком і що Євангелія істинна, всі інші уявні труднощі розтануть, наче сильна заморозь перед ранковим сонцем.8
Як ми готуємося до отримання свідчення?
[Спаситель] сказав (і Його цитують), що «Божеє Царство всередині вас!» (Лука 17:21). Більш точний переклад, можливо, був би таким: «Боже царство посеред вас або у вашому середовищі», але коли я думаю про те, інше проголошення: «Боже царство в вас», я пригадую один випадок з групою студентів з Університету Бригама Янга. Це було в Лайон-Хаузі. Їх було шістнадцять, і вони представляли шістнадцять різних країн. Їх попросили підвестися й розповісти, як вони дізналися про євангелію та прийняли її, а також скласти свої свідчення. Це був напрочуд цікавий вечір. Ми слухали молодих людей з Мексики, Аргентини, Бразилії, Скандинавських країн, з Франції та Англії. Історія щоразу повторювалась. Усі починали розповідь про знаходження євангелії, згадуючи, як вони жадали істини. Вони шукали світла. Вони не знаходили задоволення, і серед їхніх пошуків хтось приходив до них з істиною євангелії. Вони молилися про неї й шукали Господа ретельно, свідомо, від усього свого серця, – і сягали небесного свідчення про те, що це є євангелія Ісуса Христа. Отже, в серці кожного, хто чесно шукає істину, якщо він бажає знати й досліджує з дійсним наміром та вірою в Господа Ісуса Христа, – в такій людині справді може бути царство Боже, або, інакше кажучи, вона має в собі силу сприйняти царство.9
Корінням свідчення кожної людини має бути праведне, чисте життя, інакше Дух не зможе свідчити про божественність місії Господа або про цю роботу в наші дні.10
Найперша важлива умова отримання свідчення – переконатися, що особисте духовне «домоводство» людини добре впорядковано. Її розум і тіло мають бути чистими, якщо вона бажає мати в собі дар Святого Духа, завдяки якому людина може пізнавати певність духовних матерій.11
Навернутися означає набагато більше, ніж бути просто «носієм членської картки», членом Церкви, в якого є квитанція про сплату десятини, храмова рекомендація тощо. Це означає здолати схильність до критицизму та постійно намагатися здолати внутрішні слабкості, а не тільки поліпшувати зовнішній образ.12
І коли наші місіонери вирушають на служіння, ми звертаємося до тих людей, серед яких вони будуть працювати: «Ми просимо вас приєднатися до Церкви не для того, щоб внести свої імена в реєстри. Не про це ми піклуємося. Ми приходимо до вас, пропонуючи найвеличніший дар, який тільки може мати світ – дар Царства Божого. Він у нас є для вас, якщо ви тільки сприймете його та увіруєте». Це наш виклик світові: «Ми можемо навчити вас ученням Церкви Ісуса Христа та засвідчити божественність цієї роботи, але свідчення про істину, якій ми навчаємо, має стати плодом ваших власних пошуків».
Ми звертаємося до наших людей, яких навчаємо: «Спитайте у Господа. Вивчайте, працюйте й моліться». Це той шлях, яким люди приводяться до Церкви, і саме таким шляхом, що був від початку, чесні серцем по цілому світі приводилися до Церкви.13
Підвівши очі в молитві «Прийшла, Отче, година» (див. Іоанн 17:1), Ісус висловив одну глибоку істину, що повинна мати велику значущість для кожної душі: «Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Іоанн 17:3). Хоч ці слова мають більш глибоке значення, ніж я міг би тут про це говорити, я хотів би торкнутися однієї думки, що її вони несуть. Як ви можете пізнати Батька і Сина? Це знання починає приходити до нас через вивчення. Спаситель радив нам: «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!» (Іоанн 5:39). В них ми знайдемо історію Божих справ з людством у кожному розподілі, а також труди й слова пророків і самого Спасителя, «Богом [натхнені], – як сказав Апостол Павло, – і [корисні] до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16–17). Молодь не повинна проводити й дня без читання цих священних книг.
Але недостатньо пізнавати Його життя та діяння тільки через вивчення. Сам Господар відповів на запитання, як може людина пізнати Його самого та Його вчення: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку» (Іоанн 7:17). Як ви вважаєте, чи можна бути авторитетом у науці й жодного разу не ставити експериментів у лабораторії? Чи звернули б ви увагу на коментарі музичного критика, обділенного пізнанням музики, або художнього критика, який ніколи не малював? Так само і така людина, як ви, яка бажає «пізнати Бога», має чинити Його волю й виконувати Його заповіді, практикуючи чесноти, які практикував Ісус.14
Отримання знання через віру – це нелегкий шлях до пізнання. Він вимагає напружених зусиль і постійного прагнення, що грунтується на вірі.
Коротше кажучи, пізнання через віру – це не для ледащої людини. Хтось сказав, що цей процес, по суті, вимагає, щоб уся душа прогиналася, щоб з глибин людського розуму йшов поклик до Бога, – щоб був справжній зв’язок з Ним. Тільки тоді прийде «знання через віру».15
Що ми можемо зробити для зміцнення наших свідчень?
[Господар сказав Петрові]: «Сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!» (Лука 22:31–32). Зверніть-но увагу на те, що Він сказав це найголовнішому з Дванадцятьох. Я молюся за вас; отже, йдіть і наверніться, а навернувшись, зміцніть свого брата. Це означає, що [ми можемо] як навернутися, так і втратити своє навернення. Свідчення – це те, що ви маєте сьогодні, але воно може й не бути з вами завжди.16
Свідчення невловиме, наче місячний промінь; воно тендітне, наче орхідея; вам потрібно знову здобувати його кожного ранку вашого життя. Ви маєте утримувати його через вивчення, через віру, через молитву. Якщо ви дозволяєте собі гніватися, бувати у сумнівній компанії, слухати брудні історії, то ви вивчаєте невірну науку, ви залучені до гріховної практики, і немає нічого більш вбивчого для вас, ніж поступове віддалення Господнього Духа, що закінчується тим, що можна порівняти з виходом у темряву з дому, з освітленої кімнати.17
Сьогоднішнє свідчення може покинути вас завтра, якщо ви не будете робити щось для того, щоб цього не сталося. Ваше свідчення може або зростати, або зменшуватися. Це залежить від вас. Чи будете ви пам’ятати про свою відповідальність? Господь сказав: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу» (Іоанн 7:17).18
Жодний істинно навернений святий останніх днів не може бути аморальним. Жодний істинно навернений святий останніх днів не може бути безчесним, брехати, красти. Це означає, що людина може мати сьогодні свідчення, але якщо вона схильна до дій, які суперечать Божим законам, то вона втрачає своє свідчення і їй треба боротися за те, щоб одержати його знову. Ви не можете одержати свідчення раз і назавжди. В залежності від ваших дій, свідчення або зростає і зростає до яскравої впевненості, або зменшується до самого зникнення. Я кажу, що свідчення, яке ви щодня повертаєте собі, зберігає вас від пасток ворога.19
Як свідчення може бути якорем для душі?
Під час служіння [Христа] був випадок, коли Його головний апостол Петро палко виголосив свою віру й свідчення про божественність Господньої місії: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» На що Господь відповів йому: «Не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець», додавши, що на «скелі», – або іншими словами, на заснованому на одкровенні свідченні Святого Духа, на одкровенні Ісуса Христа, – заснована Його Церква, і «сили адові не переможуть її» (Матвій 16:16–18).20
Настає час, і він уже настав для вас, коли ви не зможете вгамувати бурі, які налітять на вас, намагаючись розірвати ваші швартові канати, якщо у вас не буде цього впевненого свідчення про ці речі [євангелію, Церкву тощо]. Але якщо ви всією душею знаєте, що ці речі істинні, ви знатимете, хто такий Ісус, ваш Спаситель, і хто такий Бог, ваш Батько. Ви знатимете, що таке вплив Святого Духа. Якщо ви пізнаєте це, ви будете, наче якір, протистояти бурям, що налітатимуть на ваш дім, як про це записано в Господаревій притчі. Той, хто чує Його слова й виконує Його заповіді, буде наче дім, зведений на скелі, і ні бурі, ні потопи, ні вітри не завадять тому дому, бо він зведений на скелі. «А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, – подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, – і він упав. І велика була та руїна його!» (Матвій 7:26–27).
Сказане Господом я повторюю вам сьогодні: дощі лиха і труднощів, повені й вітри суворих випробувань вдарять у дім кожного з вас. І буде спокуса згрішити, будуть негоди, будуть труднощі в вашому житті. І тільки той залишиться на ногах, коли прийде час випробувань, чий дім був заснований на скелі свідчення. Ви маєте знати: що б не сталося, ви не зможете вистояти у позиченому світлі. Ви можете вистояти тільки у світлі, яке ви одержали через свідчення Духа, право на отримання якого має кожний з вас.21
Для нас, святих останніх днів, недостатньо тільки слідувати за нашими провідниками й виконувати їхні поради. Ми маємо ще більш важливий обов’язок – отримати для себе непохитне свідчення про небесне призначення цих людей, свідчення про те, що їхні слова, звернені до нас, є волею нашого Небесного Батька.22
Я прийшов сьогодні до вас як особливий свідок, маючи обов’язок насамперед нести це свідчення. Були в моєму житті обставини дуже особові, коли я знав напевне. Коли мені був необхідний дух для підготовки промови на тему Великодня, Господнього воскресіння, я усамітнився й прочитав чотири євангелії, особливо ті сторінки, на яких ішлося про Розп’яття, Воскресіння, і зі мною щось трапилося. Прочитане ожило для мене не як історія, а як дійсна подія. І тоді я приніс моє послання і свідчив, що тепер, як один з найменших з моєї братті, я також мав особисте свідчення про смерть і воскресіння нашого Господа й Господаря. Чому? Тому що в моїй душі щось запалало і я міг говорити з упевненістю, в якій не було місця сумнівам. І ви це можете. Найбільш радісним в усьому світі, найкращим якорем для вашої душі в часи тривог, часи спокуси, хвороби, невпевненості, в часи боротьби й роботи [є те], що ви можете знати напевно й безсумнівно, що Бог живе.23
Поради для вивчення та обговорення
-
Чому найсильнішим з усіх свідчень, яке ми тільки можемо здобути, є одкровення Святого Духа, що Спаситель живе?
-
Яку пораду дав Президент Лі щодо того, як отримати свідчення євангелії? Що допомогло вам отримати ваше свідчення?
-
Як ми можемо сягнути пізнання Небесного Отця та Ісуса Христа?
-
Що, на вашу думку, мав на увазі Президент Лі, коли казав: «Свідчення невловиме, наче місячний промінь; вам потрібно повертати його кожного ранку свого життя»?
-
Що може бути причиною для зменшення або смерті нашого свідчення? Що ми повинні робити для того, щоб світло свідчення могло «зростати до яскравої впевненості»?
-
Як ми можемо, здобувши своє свідчення, допомогти іншим у зміцненні їхніх свідчень?
-
Як знання того, що Бог живий, стає якорем для наших душ у важкі часи? Коли свідчення Спасителя було для вас джерелом зміцнення?