Розділ 9

Прислухатися до істинного посланця Ісуса Христа

Як ми можемо більш віддано слідувати за живим пророком?

Вступ

Гарольд Б. Лі став одинадцятим Президентом Церкви після смерті Президента Джозефа Філдінга Сміта в липні 1972 року. Незабаром після цього Президент Лі відвідав кімнату в храмі Солт-Лейк-Сіті, в якій висіли портрети десяти його попередників. «Там у молитовних роздумах, – пригадував Президент Лі, – я дивився на портрети цих Божих мужів, вірних, відданих чоловіків, Боже дворянство, які передували мені в цьому покликанні». Він обмислив характер та досягнення кожного пророка останнього розподілу і нарешті дійшов до останнього портрету. «Президент Джозеф Філдінг Сміт був зображений усміхненим. Мій улюблений пророк-лідер ніколи не йшов на компроміс з істиною. На якийсь момент мені здалося, що він ніби передає мені скіпетр праведності, кажучи: «Йди й чини так само».

«Я знаю за свідченням більш могутнім, ніж свідчення ока, що, за словами Господа, «ключі царства Божого ввірені чоловікові на землі [від пророка Джозефа Сміта через його продовжувачів аж до теперішнього часу], і звідти Євангелія розгорнеться до кінців землі» (УЗ 65:2).¹

Президент Церкви – це єдина людина на землі, уповноважена використовувати всі ключі священства. Пророк останніх днів навчав: «Коли Президент Церкви хворий або неспроможний виконувати всі свої обов’язки чину, два його Радники, які разом з ним складають Кворум Першого Президентства, продовжують роботу Президентства. Будь-які важливі питання, політика, програми або вчення молитовно розглядаються Радниками в Першому Президентстві і Кворумі Дванадцятьох Апостолів. Жодне рішення не виходить з Першого Президентства без повної одностайності присутніх. Слідуючи цьому натхненному принципу, Церква буде безперервно рухатися вперед».²

Як члени Господньої Церкви, ми можемо мати повне довір’я до керівництва живого пророка, якого Президент Лі назвав «істинним посланцем» Господа. Президент Лі навчав нас, що «коли діти Господа, включаючи всіх, хто є на землі, незалежно від національності, кольору шкіри або переконання, прислухатимуться до заклику істинного посланця євангелії Ісуса Христа, кожний зможе згодом побачити Господа й пізнати, що Він є».³

Слідуючи за Господнім пророком, ми можемо безпомилково досягти нашого остаточного пункту призначення – присутності нашого Небесного Батька.

Учення Гарольда Б. Лі

Яким чином Президент Церкви є хоронителем Господнього царства?

Майте на увазі, що Президент Церкви не є главою церкви. Главою цієї церкви є Господь і Господар, Ісус Христос, який царює й править. Серед усього безладдя світу ми справді можемо бути впевненими, що Він керує нами, якщо самі цього не забудемо.⁴

«[Ісус] – Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство» (Колосянам 1:18). Це правда, однак, у кожному розподілі, коли євангелія була на землі і Його Церква була встановлена, Господь призначав й наділяв владою в кожному такому розподілі тільки одного чоловіка, який носив звання президента Церкви або пророка, провидця і одкровителя Церкви. Таке звання або надання такої влади, не робить чоловіка «Главою Церкви», бо це звання належить Ісусу Христу. Однак, це звання робить чоловіка Божими вустами, а також Божим намісником, через якого Він звертається до Свого народу з повчаннями, щоб надавати, або скасовувати принципи та обряди, або застерігати про можливі засудження.

Президент Церкви є хоронителем Господнього Дому, або Царства. Йому ввірені всі ключі. За вказівкою Господа, він надає ключі повноваження іншим членам Церкви для хрищення, проповідування євангелії, рукопокладання хворих, керівництва і навчання на різних посадах. І тільки небагатьом він дає повноваження виконувати обряди храму або укладати шлюби, «щоб їм бути запечатаними на землі й на небесах».⁵

Пророк є натхенним та божественно призначеним одкровителем і тлумачем Божого задуму та волі. В нього є ключі від Царства Божого наших днів. Такі ключі були дані Петрові, як земному главі Церкви його часів.⁶

Дозвольте мені прочитати дещо з того, що було написано [Президентом Дж. Рубеном Кларком мол.] з іншого приводу: «Ми повинні мати на увазі, що тільки Президент Церкви, Глава Первосвященства, має право на отримання одкровення для Церкви – чи то нові, чи додаткові, або надавати правомочні тлумачення Писань, які мають бути офіційними для Церкви. Він є єдиним глашатаєм на землі для Церкви Ісуса Христа Останніх днів, єдиної істинної Церкви. Тільки він може проголошувати народові Божому Його задум і волю. Жодний служитель будь-якої іншої Церкви не має такого високого права і такої величної прерогативи» (Church News, 31 July 1954, 10).⁷

Тільки Президент Церкви має повноваження доносити нові вчення, які, коли це станеться, будуть проголошені ним як Божі одкровення і які будуть стверджені в цій якості Радою Дванадцятьох і підтримані всіма членами Церкви.⁸

Як обирається Президент Церкви?

Правильною та простою відповіддю для тих, хто питає як обирається Президент Церкви, може бути процитоване п’яте Уложення віри: «Ми віримо, що чоловік має бути покликаний Богом через пророцтво і рукопокладання тими, хто має повноваження, щоб проповідувати Євангелію та виконувати її обряди».

Покликання бути Президентом Церкви для чоловіка в дійсності починається тоді, коли його покликано, призначено й висвячено як нового члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Таке покликання Господь надає через пророцтво, або іншими словами, через натхнення. Це натхнення дається провідникові, наділеному ключами президентства. Висвячення та призначення через рукопокладання виконуються після цього тим самим повноваженням і вводить кожного новопокликаного апостола до кворуму священства з дванадцятьох чоловік, що мають апостольство.

Кожний апостол, висвячений таким чином під руками Президента Церкви, людини, що утримує ключі від царства Божого у взаємодії з усіма іншими призначеними апостолами, отримує владу священства, необхідну для обіймання будь-якої посади в Церкві, навіть посади президентства над Церквою, якщо він буде покликаний верховною владою і обраний голосуванням повноважної асамблеї членів Церкви.

Одразу ж після смерті Президента наступний владний орган, Кворум Дванадцятьох Апостолів, отримує верховне повноваження, а Президент Дванадцятьох автоматично стає діючим Президентом Церкви, доки не буде офіційно висвячено й підтримано в його чині наступного Президента Церкви.

Усі члени Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох регулярно підтримуються як «пророки, провидці й одкровителі». Це означає, що будь-який апостол, обраний і підтриманий таким чином, можуть головувати над Церквою, якщо вони були «обрані повноважним органом [що означає «членами Кворуму Дванадцятьох»], призначені й посвячені в цей чин, та підтримані довірою, вірою та молитвами Церкви», як про це сказано в одкровенні, що стосується цього питання, і за однієї умови – він має бути найстаршим членом цього органу, тобто його президентом (див. УЗ 107:22).⁹

Я був наймолодшим членом Ради Дванадцятьох, коли мені було дозволено взяти участь у першій (за моєю участю) реорганізації після смерті Президента [Гебера Дж.] Гранта. Коли [новий] Президент визначив своїх радників, і вони зайняли відповідні місця в кімнаті, я відчув у собі свідчення, що саме цих чоловіків Господь хотів бачити в складі Президентства Церкви. Це свідчення прийшло до мене з такою впевненістю, наче істину сурмили в мої вуха.

Доки члени Церкви не переконані в тому, що вони йдуть вірним шляхом, і що ці Божі чоловіки натхнені й призначені належним чином – рукою Бога, вони не навернені повною мірою.¹⁰

[Господь] виявляє закон, обирає або призначає служителів і зберігає за собою право докоряти, поправляти або навіть зміщати з посади за Своїм бажанням. Тому необхідним є постійне [спілкування] через пряме одкровення між Ним та Його Церквою. Прецеденти сказаного раніше ми знайдемо в прикладах усіх часів, записаних у Писаннях. Такий порядок управління започаткувався в Едені. Бог призначив Адама керувати землею і дав йому закон. Це було продовжено в законному наслідуванні від Адама до Ноя, від Ноя до Мелхиседека, Авраама, Ісака, Якова, Йосипа, Мойсея, пророка Самуїла, Іоанна, Ісуса та Його Апостолів, всіх і кожного, кого було обрано Господом, а не людьми.

Люди дійсно мають голос в управлінні Божим царством, але не вони перші надають повноваження і не вони його забирають. Наприклад: не люди обрали дванадцятьох апостолів Ісуса Христа; вони не могли й відректи їх від апостольства. Яким було стародавнє управління царством, таким воно й було відновлено зараз. Не люди обрали великого сучасного пророка й апостола Джозефа Сміта; Бог сам обрав його, як Він обирав і всіх попередніх, а саме відкритим видінням та Своїм голосом з небес.¹¹

Я усвідомлюю, думаючи про цю відповідальність [пророка] і стоячи поруч з Братами протягом багатьох років, що людина на цій посаді перебуває під постійним наглядом Того, кому ми служимо. Він ніколи не дозволяв людині в цьому чині зводити Церкву на манівці. Ви можете бути в цьому впевненими. Коли я думаю про те, як чоловік приходить до чільних посад у Церкві, я пригадую мій особистий, більш ніж тридцятиоднорічний з половиною досвід і всі обставини мого особистого життя – яка це величезна виховна програма! Зміни в Першому Президентстві я порівнював з тим, як політичні партії виборюють посаду Президента Сполучених Штатів, або з тим, як проходять на престол царі, – і я бачив, як, згідно з Господнім планом, без ворожості та суперечок проходять зміни в керівництві Церкви. План визначений, і Господь не помиляється, як Він і сказав нам.¹²

Чому ми повинні слідувати за пророком?

Може саме сьогодні нам треба глибоко замислитись, пригадати те, що Господь казав нам. Сьогодні Його пророк ходить по землі, і якщо ви бажаєте пізнати останнє одкровення, яке дійшло до народу, зверніть увагу на звіт останньої конференції і з особливою ретельністю прочитайте слова Першого Президентства. Ви отримаєте найкраще й найостанніше слово, надане нашим Небесним Батьком. Ми не повинні залежати тільки від того, що міститься в Головних трудах. Крім того, що сказано в Писаннях, ми маємо ще слова пророків, з якими вони звертаються до нас сьогодні. Все, що говориться – говориться для нас, якщо ми бажаємо бути спасенними на горі Сіон, коли прийде небезпека. Говориться для того, щоб ми почули й підкорилися.¹³

Дуже часто сьогодні, в той час як наші брати роблять повноважні висловлення, хтось підіймається й закидає: «Де в Писаннях я зможу знайти цитату, що підтверджує сказане?» Нам хочеться відповісти: «Зверніться до промови нинішнього глави Церкви щодо цього питання і ви матимете всі Писання, яких ви шукали, бо це буде по-Господньому. Його пророк ходить по землі, і тепер Його одкровення є настільки ж необхідним і настільки ж доказовим, як це було в часи будь-якого іншого розподілу євангелії на землі».¹⁴

Наша безпека як членів цієї Церкви полягає лише в тому, щоб ми точно виконували те, що Господь сказав Церкві в той день, коли її було організовано. Ми маємо навчитися прислухатися до слів і заповідей, які Господь даватиме через свого пророка, «як він буде отримувати їх, ходячи переді Мною в усій святості, наче з моїх власних уст, з усім терпінням та вірою» (УЗ 21:4–5). Дещо з цього потребуватиме терпіння та віри. Вам може не сподобатися те, що кажуть церковні провідники. Це може протирічити вашим політичним уподобанням. Це може протирічити вашим поглядам на суспільство. Це може перешкоджати деяким аспектам вашого громадського життя. Але якщо ви сприйматимете ці слова так, немовби вони вийшли безпосередньо з вуст Господа, з терпінням і вірою, то матимете обіцяння, що «ворота пекла не подолають вас; так і Господь Бог розсіє сили темряви перед вами і зробить так, що небеса здригнуться вам на благо і заради слави його імені» (УЗ 21:6).¹⁵

Вам, святі останніх днів, де б ви не знаходилися, належить це обіцяння [в УЗ 21:4–6], якщо ви будете слідувати за провідництвом, що його Господь поставив у цій Церкві, якщо будете прислухатися до їхніх порад з терпінням і вірою.¹⁶

Звертайтеся до Президента Церкви, щоб він навчав вас. У будь-якій конфліктній ситуації не зводіть очей з Президента, якщо ви бажаєте ходити в світлі.¹⁷

Якщо наш народ бажає бути безпомилково спрямованим у цей [неспокійний] час обману та облудних чуток, він повинен слідувати за своїми провідниками й шукати керівництва Духа Господнього, щоб не стати легкою здобиччю хитрих маніпуляторів з їхньою підступною софістикою, які бажають привернути до себе увагу й мати послідовників, щоб вони слугували їхнім забобонам, а нерідко – й нечистим мотивам.¹⁸

Безліч людей в часи Господаря не вважали Його Сином Бога. Були ті, хто говорив: «О, Він просто син Йосипа, тесляра». Інші казали: «Він Князь Вельзевула», тобто син диявола. Коли ж Він творив чудеса, вони казали: «Він п’яниця», маючи на увазі, що він напився міцного вина. І було зовсім небагато тих, хто міг сказати: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (Матвій 16:16). Чому не всі могли побачити в Ньому Сина Божого?

Ми співаємо: «Я хотів би бути з Ним тоді, коли Він брав малих дітей на руки» (див. «І Think When I Read That Sweet Story,» Children’s Songbook, 56). Багато хто з наших людей сприйняли б Спасителя не в більшій мірі, ніж вони сприймають учення, що їх викладають учителі праведності, натхнені Ним Самим. Якщо ми не можемо сприйняти тих, хто представляє Його на землі, то для нас не буде легшим сприйняти Його особисто, якщо Він явиться нам.

Під час моєї місії ми одного разу пішли з групою місіонерів та президентом місії до в’язниці в Картеджі. Вражені атмосферою того місця, де пророк і його брат Гайрум прийняли свою мученицьку смерть, ми попросили президента розповісти про обставини, що призвели до їхньої загибелі. Я був глибоко вражений його словами: «Коли пророк Джозеф Сміт вмер, було багато тих, хто вмер разом з ним духовно. Так було кожного разу, коли змінювалося керівництво в царстві Божому. Коли помер Бригам Янг, багато людей померло з ним духовно. Так було і у випадку з Джоном Тейлором, і з кожним Президентом Церкви».

Іноді ми вмираємо духовно, відсікаємо себе від чистого духовного світла, забуваючи, що сьогодні, тут і зараз, у нас є пророк.¹⁹

Місце цих дарованих небом посланців, які представляють Господа в кожному розподілі євангелії на землі, може бути проілюстровано випадком, який стався з одним чоловіком, що мандрував північною Європою. Корабель з нашим мандрівником виходив зі Стокгольму і брав курс на відкрите Балтийське море. Для того, щоб досягти мети, корабель мав пройти повз тисячі островів. Стоячи на палубі, мандрівник відчув себе дуже роздратованим, бо йому здавалося, що судно йде неправильним курсом. Чому б не обрати курс, що пролягав би ближче до цього або іншого острова; це було б цікавішим за той шлях, що його обрав лоцман? Він роздратовано спитав себе: «Що сталося зі старим лоцманом? Чи він втратив своє відчуття напряму?» Раптом він побачив вішки вздовж нанесеного на карту курсу, які мали у воді вигляд ручок від мітел. Хтось ретельно дослідив місцеві канали й позначив курс для кораблів. Так воно є і з життєвим курсом на шляху до безсмертя та вічного життя: «Божі інженери», слідуючи небесному планові, позначили курс для найбезпечнішого й найщасливішого мандрування й застерегли нас від небезпечних місць.²⁰

Господь надихатиме Своїх слуг вести Церкву правильним курсом. Його пророки отримуватимуть Господнє натхнення, щоб казати членам Церкви: «Це та дорога, – простуйте ви нею!» (Ісая 30:21). Навіть в часи криз, які приходять у наші дні, як це і було описано в сучасному одкровенні, Господь бажав би бачити нас стійкими і згуртованими. Пам’ятаєте, що Він сказав Своїм учням: «Але мої учні стоятимуть на святих місцях і не будуть зрушені» (УЗ 45:32).²¹

Поради для вивчення та обговорення

Хто є істинним Главою Церкви? Через кого Господь дає вказівки та повчання Своїй Церкві?
Як нові вчення приходять у Церкву?
Як Президентів Церкви готують до цієї великої відповідальності? Як Господь скеровує обрання Президентів Своєї Церкви?
Яка порада, надана живим пророком, особливо благословила ваше життя?
Чому, на вашу думку, деякі люди вшановують пророків минулого, але неспроможні вшановувати живих пророків? Якими є наслідки неуважності до слів живого пророка або сумнівів щодо правомочності його повноваження?
Які обіцяння дано тим, хто прислухається до слів та повелінь живого пророка?