Розділ 2

Хто я?

Як знання того, хто ми, допомагає нам отримати вічне життя?

Вступ

«Одного дня до мене прийшла вчителька Недільної школи з дуже цікавим запитанням, яке вона почула у своєму класі минулої неділі», – розповідав Президент Гарольд Б. Лі на зборах святих. «Вона пояснила, що в класі йшла мова про минуле й нинішнє життя, а також про життя, що настане. Один учень запитав: «Минуле життя завершилося, коли ми народилися в смертному житті; це життя приходить до кінця, коли ми вмираємо фізично; яким має бути кінець того життя, що настане? Чи це буде забуттям?» Вчителька сказала, що в неї немає відповіді на це запитання.

Думаючи про це, я відмітив, що ми досить легковажно використовуємо слова в розмові про «життя минуле, нинішнє життя й життя, що настане», начебто в нас, немов у казкового кота, дев’ять життів, коли в дійсності ми маємо лише одне. Нинішнє життя почалося не з смертного народження. І воно не закінчується фізичною смертю. Є дещо, що не було створено або зроблено. В Писаннях воно зветься «розумом», який на визначеному ступені в передбутті був організований у «дух». Після цього дух зростав до певного стану, і тоді всемудрий Батько надав йому можливість перейти на інший ступінь духовного розвитку. Це стало продовженням першого буття, і після того, як дух прожив цей доданий період і досягнув мети у смертному житті, настав час для ще однієї зміни. Фактично, ми йдемо не в інше життя, а до іншого стану цього життя. Є те, що не було створено або зроблено, що не вмирає і буде жити вічно.»¹

В цьому розділі йдеться про нашу довічну особистість і про те, як наше знання цієї особистості впливає на наше життя.

Учення Гарольда Б. Лі

Як благословляє нас знання того, що ми є духовними синами й дочками Небесного Батька?

Хто ми? Проголошуючи, що всі ті, хто живуть на землі й мають батьків, які створили їхні тіла, мали також батька їхніх духів, Апостол Павло писав: «А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, – і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?» (Євреям 12:9). Мойсеєві й Ааронові Господь сказав: «Відділіться від цієї громади, – Я винищу їх умить!» Його гнів піднявся на цих неправедних людей, але Мойсей та Аарон попадали на обличчя своє та й сказали: «Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?» (Числа 16:21–22). Ви помітили, як вони звернулись до нього? Як до Бога духів і кожного тіла.

Одні з найдавніших Писань, що ми маємо, прийшли до нас дивовижним шляхом – ми звемо їх Дорогоцінною Перлиною. Одна з книг цих безцінних Писань відома як книга Авраама. В ній ми знаходимо:

«І Господь показав мені, Авраамові, розуми, організовані ще до закладин світу; і серед усіх цих було багато шляхетних і великих;

«І Бог побачив ці душі і те, що вони були добрі, і Він стояв серед них, і Він сказав: Цих Я зроблю Моїми правителями; бо Він стояв серед тих, хто були духами, і Він бачив, що вони були добрі; і Він сказав мені: Аврааме, ти є один з них; ти був обраний ще до того, як ти народився.

І там серед них стояв один подібний до Бога; і Він сказав тим, хто були з Ним: Ми зійдемо донизу, бо там є простір, і ми візьмемо від цієї матерії, і ми створимо Землю, на якій ці могли б жити;

І ми випробуємо їх, щоб побачити, чи будуть вони виконувати все, що Господь Бог їхній накаже їм;

І ті, хто додержується законів свого першого буття, тим буде додано, а ті, хто не додержується законів свого першого буття, ті не матимуть слави в одному Царстві з тими, хто додержується законів свого першого буття; і ті, хто додержується законів свого другого буття, на голови тих буде додана слава на віки вічні» (Авраам 3:22–26).

А зараз про деякі дорогоцінні істини з цього Писання. Поперше, ми маємо тільки натяк, тільки здогадку про те, яким є дух. Дух, як ви чули зі слів Авраама, був організованим розумом. Це є початком у нашому розумінні того, чим є дух. Це організований розум, який жив як дух ще до закладин цього світу. Отже, на що схожий дух? Як саме ви його уявляєте собі? Господь надав через пророка Джозефа Сміта натхненну відповідь, частина якої наводиться нижче: «Те, що є духовним, є подобою того, що є земним; а те, що є земним, є подобою того, що є духовним». Чуєте, «дух людини є подобою його тіла, і так само дух звіра і будь-якої іншої істоти, що створив Бог» (УЗ 77:2).

Добре, зараз ви тут бачите мене як фізично зрілу людину. Але є частина мене, яку ви не можете побачити очима – ця духовна частина визирає назовні крізь мої очі й дає мені силу рухатися, і дає мені певну міру інтелекту й розуму.

Отже, це перша істина, яку ми пізнаємо, – що був організований розум, названий духом. Господь [Єгова], який був великим і славетним духом, подібним до Бога [Батька], прийшов до утворених розумів, названих духами, і сказав їм: «Ми створимо землю, на якій ви могли б жити як духи, й ті з вас, хто житиме гідно тут, в цьому духовному світі, зможуть зійти на землю і їм буде додано». Маю сказати, що тим духам, які трималися своєї віри, тобто жили гідно, було дозволено прийти на землю, де до їхнього духовного тіла було додано ще й фізичне тіло. Дійсно, те, що ви і я присутні на цій землі й маємо фізичні тіла, є підтвердженням того, що ми були серед тих, хто зберіг свій перший стан; ми пройшли випробування, і нам було дозволено прийти на землю. Якщо б ми не пройшли випробування, нас би тут не було; ми були б із Сатаною, намагаючись спокусити тих, хто має тіло.

Чому ми маємо бути вірними, щоб виконати на землі наші місії, визначені ще до народження?

Встановивши свою доземну особистість і пізнавши, хто ми є – сини й дочки Бога ще до буття цього світу; хто є Батьком духів усіх людей, які жили у плоті на землі – тоді ми будемо готові відповісти на наступне запитання. У 23 вірші книги Авраама, який я прочитав вам, йдеться про те, що Авраамові було сказано, що він був висвячений, або обраний ще до того, як народився. Цікаво, чи ви замислювалися над цим. Мойсеєві було сказано те саме.

«І прикликаючи ім’я Боже, [Мойсей] знову побачив Його славу, бо вона була на ньому, і він почув голос, що говорив: Благословенний ти, Мойсею, бо Я, Всемогутній, обрав тебе, і ти станеш сильнішим за великі води; бо вони будуть підкорятися тобі, неначе ти є Бог» (Мойсей 1:25). Такою була його місія – бути великим і могутнім правителем. Схожі речі Господь сказав і Єремії: «Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам» (Єремія 1:5). Джозеф Сміт, пояснюючи це, сказав нам: «Кожного чоловіка, який отримав покликання священнослужити жителям цього світу, було висвячено саме заради цього ще на Великій нараді на небесах, до того, як було створено цей світ». І додав: «Я думаю, що мене було висвячено саме в цей чин на цій Великій нараді» (History of the Church, 6:364).

Тут ми маємо пророче застереження. Покликання покликанням, але Господь вклав у свідомість пророка Джозефа Сміта ще й наступне, і той записав, «Бо багато покликаних, – та вибраних мало». Іншими словами, через те, що ми маємо тут свободу вибору, є багато тих, кого було заздалегідь висвячено на роботу величнішу за ту, до виконання якої вони готували себе. А далі Господь запитує: «І чому вони не обрані?» І у відповідь називає дві причини, через які людина нездатна виконати своє призначення. По-перше, «тому, що серця їхні настільки зосереджені на речах цього світу,» і по-друге, тому, що «вони настільки жадають людських величань, що не засвоїли вони цього єдиного уроку – що права священства нероздільно пов’язані з силами небесними» (УЗ 121:34–36).²

Зрозумійте вірно: це покликання й завчасне висвячення не визначають, що саме ви мусите робити. Стосовно цього з ясністю висловлювався пророк на цьому західному континенті: «Будучи покликаними і підготовленими від заснування світу відповідно до передбачення Бога, через їхню надзвичайну віру і добрі діяння; насамперед їх було поставлено перед вибором добра чи зла» (Алма 13:3). Бог може покликати й обирати людину в духовному світі або в її першому стані для виконання певної роботи, але чи зможуть прийняти вони це покликання й звеличити його відданим служінням та добрими справами у смертному житті – це те, що стосується їхнього права й привілею здійснювати вільний вибір між добром і злом.³

Як знання того, хто ми є, впливає на те, як ми використовуємо свою свободу вибору?

Що ще нам казали про те, хто ми є? Ми є незалежними вільними розпорядниками, і деякі люди думають, що ми можемо чинити, як нам заманеться, але це не зовсім вірно. Так, ми маємо свободу вибору, але дозвольте мені зараз дещо зачитати вам стосовно цього. Помітьте для себе вірші 15-16 з другого розділу другої книги Нефія. Хочу вам сказати, що, на мійпогляд, наш Батько дуже ризикував, коли відправляв нас на землю, надаючи нам привілей робити вільний вибір. Для того, щоб нам зробити свій вибір і таким чином заробити свої вічні винагороди, щось повинно було статися з нами. Зверніть увагу – в подальшій цитаті батько пояснює це своєму синові: «Але щоб виконати свої одвічні цілі щодо кінцевого стану людини, після того, як він створив наших перших прабатьків, і звірів польових, і птахів небесних, і в цілому – все, що створено, була необхідність у тому, щоб існувала протилежність; … одне є солодким, а друге – гірким» (2 Нефій 2:15).

Часто це звучить так, що заборонені речі є найбільш бажаними, а речі правильні для нас іноді є, як ми кажемо, вельми гіркими пілюлями. Для того, щоб дати людині можливість вибору, «Господь Бог дозволив людині діяти самостійно. Отже, людина не могла б діяти самостійно, якби її не принаджувало одне чи друге» (2 Нефій 2:16). Щоб бути незалежними мислячими особистостями, нам було необхідно мати не тільки добро, але й зло, щоб ми могли зробити вибір між ними. Замисліться над цим на мить. Якби в світі було лише добро і не було зла, чи ви змогли б вибирати щось, крім добра? А якби у світі було одне тільки зло і зовсім не було добра, чи ви змогли б вибирати щось, крім зла? Коли ви поміркуєте над цим лише мить, ви зрозумієте, що є тільки один шлях до свободи вибору для тих особистостей, які живуть на землі. Цей шлях – мати і добро, і зло, щоб у кожного з нас була можливість вибирати для себе одне з двох. Розумієте, вільний вибір використовує цю можливість. Господь з готовністю ризикнув для того, щоб ми могли ходити вірою, і, як вільні, незалежні розпорядники, вибирати правильне.⁴

Який вічний потенціал маємо ми як діти Бога?

Метою життя було здійснення безсмертя й вічного життя. Безсмертя означає здобуття з часом такого тіла, яке більше не відчуватиме болю смертного життя, яке більше не буде підвладним ще одній фізичній смерті, яке більше не буде втрачено – всі ці речі залишаються в минулому. Здобуття вічного життя означає отримання права жити в присутності Вічного, самого Бога, нашого Небесного Батька та Його Сина, Ісуса Христа. Це і є ті дві мети, заради яких нас поміщено на цю землю.⁵

Ми сьогодні готуємося тут до безсмертя, «нескінченного протягу часу, яке є істинним життям людини». Усі ми є великими душами, тому що ми походимо зі шляхетного родоводу. Ми маємо право стати царями й правителями через ті ролі, які ми відігравали в духовному світі перед тим, як прийти сюди. Ми були обрані, щоб прийти в цей день і час, і ми визначені для безсмертя, як і вся молодь цієї Церкви. Ми також повинні «вважати все, що не є вічним, занадто коротким, а все, що не є безкінечним, – занадто малим, щоб зупиняти на ньому свою увагу».⁶

Зараз я хотів би зачитати уривок з розділу 132 Учення і Завітів. «І знов істинно говорю Я тобі: Якщо чоловік бере собі дружину за словом Моїм, яке і є мій закон, і за новим і вічним завітом, і якщо цей шлюб запечатаний на них Святим Духом обіцяння», (тут я випускаю декілька слів для кращого розуміння), «їм буде дано все, що поклав на них слуга Мій на час і на всю вічність; і це буде в повній силі, коли вони будуть поза цим світом. І вони пройдуть повз ангелів і богів, які поставлені там, до свого піднесення й слави». Послухайте це: «… і будуть мати продовження сімені на віки вічні» (УЗ 132:19).

Пророк Джозеф Сміт сказав, що це означає наступне: ті, хто взяли шлюб за новим і вічним завітом і були вірними своїм завітам, після воскресіння зможуть жити разом як чоловіки й дружини й мати те, що він називає тут «продовженням сімені». Що це означає? Дозвольте мені зачитати вам цитату з іншого Писання:

«У целестіальній славі є три неба, або ступеня;

«І для того, щоб здобути найвище з них, чоловік має ввійти у цей чин священства [мається на увазі новий і вічний завіт шлюбу];

«І якщо він цього не зробить, він не зможе досягти його.

«Він зможе увійти в інше, але це буде кінець його царства»; будьте уважні, «він не зможе мати продовження» (УЗ 131:1–4).

Продовження чого? Продовження потомства. Іншими словами, через послушність Його небесним законам, ми, як людські істоти, наділені владою співпрацювати з Богом у створенні людської душі на землі, а потім, за гробом, мати вічне продовження у сімейних стосунках після того, як ця земля виповнить свою роботу.

А зараз стосовно тих воскреслих істот, які трималися завіту святого шлюбу й були запечатані Святим Духом обіцяння: «Тоді вони будуть богами, тому що їм нема кінця; отже, вони будуть від віку й до віку, тому що вони перебувають; тоді вони будуть вище за все, тому що все підкоряється їм. Тоді вони будуть богами, тому що вони мають всю силу, і ангели підкоряються їм» (УЗ 132:20).

Тож живімо так, щоб усі, хто поруч з нами, могли бачити не нас, але те духовне, що прийшло від Бога, і в цьому баченні того, хто ми є і ким можемо стати, отримаймо силу і піднімаймося вище й вище, вперед до тієї великої мети – вічного життя. Я смиренно молюся за це в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.⁷

Поради для вивчення та обговорення

Що саме підсилило ваше свідчення, що Бог є вашим Батьком?
Чому люди іноді не виконують на землі ту роботу, яку було визначено для них до їхнього народження?
Що таке свобода вибору? Чому для існування свободи вибору необхідною є наявність протилежності?
Як знання нашого вічного потенціалу впливає на нашу щоденну поведінку?
Що додає вам сили, коли ви прагнете «піднятися вище й вище, вперед до тієї великої мети – вічного життя»?