Розділ 22

Мир душі твоїй

Чому лихо є необхідним для здійснення вічних цілей Господа?

Вступ

«Ycix, хто живе на цій землі, необхідно випробувати вітрами лиха», – сказав Гарольд Б. Лі.¹ Гарольд Б. Лі знав, що таке лихо. Він втратив свою дружину, Ферн Теннер Лі, та свою дочку Морін Лі Уілкінз у 1960-х роках. Він також мав серйозні проблеми зі здоров’ям протягом усіх років служіння в якості Генерального Авторитета. На Генеральній конференції 1967 року він визнав: «Мені довелося перед Господом пройти крізь випробування, деякі з яких були суворими; вони, як мені здається, були для мене іспитами, в яких мені доводилося показувати, чи ладен я підкоритися, як мале дитя підкоряється своєму батькові, всьому, чому Господь вважає за доцільне піддати мене» (див. Мосія 3:19).²

Але тим, хто зустрічається зі стражданнями, Президент Лі пропонує заспокоєння: «Того, хто цілеспрямовано йде до своєї вічної винагороди за зусилля у смертному житті, завжди підтримують у його найскладніших випробуваннях. Коли він розчарований в коханні, то не вчиняє самогубства. Коли помирають ті, кого він любить, він не впадає в розпач; коли він програє бій, то не втрачає рішучості; коли війна та винищування розсіюють його види на майбутнє, він не занурюється в депресію. Така люда вища за свій світ, вона ніколи не втрачає з поля зору мету – своє спасіння».³

«Шлях до [піднесення] є важким і крутим. Багато хто спотикаються й падають, а через розчарування ніколи не роблять спроби почати знову. Сили зла вкутують цей шлях численними мрячними страхами, часто намагаючись звести нас на манівці. Але завжди в цій подорожі, – запевняв Президент Лі, – залишається заспокійлива впевненість: якщо ми вибиратимемо правильно, то успіх забезпечено, а його досягнення виліпить, сформує та створить з нас ту особистість, яка буде визнана гідною Божої присутності. Хіба може бути вищий успіх, ніж мати все, що має Бог?»⁴

Учення Гарольда Б. Лі

Як лихо допомагає нам уподібнюватися Богові?

Відбувається процес очищення через страждання, і я думаю, що цей процес відбувається тільки через страждання. Ми наближаємося до Того, Хто віддав Своє життя, щоб люди могли бути. Ми відчуваємо споріднення, якого не відчували ніколи раніше. Він відстраждав більше, ніж ми здатні уявити. Але глибина наших особистих страждань певним чином наближає нас до божественного, допомагає очищувати наші душі й позбуватися того, що є неугодним в очах Господа.⁵

Ісая сказав: «Тепер же, о Господи, Ти – наш Отець, ми глина, а Ти наш гончар, і ми всі – чин Твоєї руки!» (Ісая 64:8).

Я читав цей вірш багато разів, але повного розуміння не мав, доки не побував кілька років тому у Мексиці, в Телакапаці, де люди перетворюють глину в різноманітні гончарні вироби. Там я побачив, як вони беруть глину, яку було розмішано грубим, примітивним методом, коли гончар руками мне глину, щоб розмішати її належним чином. Потім її кладуть на гончарний круг, і гончар починає формувати хитромудрі гончарні вироби, які потім виставляє на продаж на ринку. Ми дивилися на це й інколи бачили, як через якийсь дефект у суміші, весь шмат глини розривали на шматки й повертали на заміс, і цей процес іноді повторювався кільки разів, перш ніж глину вдавалося належно розмішати.

Зіставивши побачене з тим уривком з Писань, я почав розуміти його значення. Так, і нас теж необхідно перевірити й випробувати бідністю й хворобами, смертю тих, кого ми любимо, а іноді й зрадою тих, кого вважав друзями, достатком і багатством, безтурботністю й пишнотою, облудними освітянськими ідеями та лестощами світу. Один батько, пояснюючи цей момент своєму сину, сказав:

«Але щоб виконати свої одвічні цілі щодо кінцевого стану людини, після того, як він створив наших перших прабатьків, і звірів польових, і птахів небесних, і в цілому – все, що створено, була необхідність у тому, щоб існувала протилежність; а саме заборонений плід у протилежність до дерева життя; одне є солодким, а друге – гірким» (2 Нефій 2:15).

Говорячи про цей очищувальний процес, пророк Джозеф Сміт порівнював себе з величезним, необтесаним каменем, що котиться з гори, і його обробка відбувається лише тоді, коли якийсь виступаючий кут з чимось зустрічається, коли відколюється кут то там, то тут. Але він сказав: «Таким чином я стану гладкою стрілою в сагайдаці Всемогутнього» (History of the Church, 5:401).

Отже, ми повинні бути очищеними; нас необхідно випробувати, щоб перевірити нашу міць і силу.⁶

Керуючись вірою, якій ми навчилися через слово Боже, ми розглядаємо життя, як процесе тренування душі. Під невсипущим оком люблячого Батька ми навчаємося «з того, що вистраждали», ми знаходимо силу, долаючи перешкоди, підкоряємо страх тріумфальною перемогою там, де нас вичікують небезпеки (див. Євреям 5:8). Через віру, як навчає слово Бога, ми розуміємо, що нам на благо йдуть будь-які жертви, що їх ми приносимо в цьому житті заради відповідності високому Ісусовому стандарту – «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матвій 5:48) – на благо земне й вічне, навіть якщо у тім формуванні нас досягне суворе покарання всемудрого Бога, «Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає!» (Євреям 12:6).

Навчених у такий спосіб і загартованих для боротьби з силами темряви га духовної злочестивості, нас можуть «у всьому… [тиснути], та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені» (2 Коринтянам 4:8–9).⁷

Той, хто має свідчення про мету життя, сприймає перешкоди та випробування життя як можливості для отримання досвіду, необхідного ДЛЯ ДІЯНЬ вічності.

Навіть віч-на-віч зі смертю така людина не буде боятися, якщо її ноги «[взуті] в готовість Євангелії миру» (Ефесянам 6:15), а ті, хто втрачає своїх коханих, матимуть віру полководця Моронія, який проголошував: «Бо Господь допускає, щоб праведних було вбито, щоб його правосуддя і вироки зійшли на злочестивих; отже, вам не треба гадати, що праведних загублено, через те, що їх убито; але знайте, вони входять до покою Господа Бога свого» (Алма 60:13).⁸

Прислухайтесь до Господаревого уроку насадження й вирощування людей – «Усяку галузку…, що плід родить, обчищає її [або підрізає], щоб рясніше родила» (див. Іоанн 15:2).

Рідко (якщо взагалі це можливо) можна знайти насправді велику душу, якщо її не було перевірено та випробувано сльозами й нещастями – якщо її не було акуратно підрізано рукою господаря-садівника. Ножем і секатором вітці придається форма та відповідність всемогутньому задуму Бога, щоб її родючість було реалізовано повною мірою.

Кожен з вас має витримати випробування й труднощі, біль серця та розчарування. У сумі й розпачі ви будете утішені, якщо згадаєте цей урок, що його вам доведеться завчасно засвоїти: «Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає!» (Євреям 12:6) – і знову: «Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем, бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!» (Приповісті 3:11–12).⁹

Пророк Джозеф [Сміт] був у занепокоєнні, коли грабували святих. Як ви пам’ятаєте, оточений цими тривогами, він заволав: «О Боже, як довго око твоє буде дивитися…, а твоє вухо… буде пронизувати… волання [святих]?… Помcтись за наші образи» (див. УЗ 121:1–6). І було так, немов Господар узяв перелякане дитя на руки й сказав:

«Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;

І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту; ти святкуватимеш перемогу над усіма своїми ворогами» (УЗ 121:7, 8).

Потім Він сказав приголомшливу річ:

«… Знай, сину мій, що все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо» (УЗ 122:7)

Після цього Господар сказав:

«Син Людини спустився нижче всього цього. Хіба ти більший за нього?

Отже, тримайся свого шляху. Не бійся того, що може зробити людина, бо Бог буде з тобою на віки вічні» (УЗ 122:8–9).

Я мав такі часи у житті, коли мав застосовувати це до себе. Син Людини пройшов крізь усе це.¹⁰

Мету нашого перебування на землі з ясністю сформульовано в Господньому одкровенні до Мойсея. Він сказав: «Це моя робота і моя слава – здійснювати безсмертя і вічне життя людини» (Мойсей 1:39). «Вічне життя людини» означає її повернення до присутності Бога Батька і Його Сина для вічного життя з Ними. Отже, Він не говорив, що Його метою було те, щоб усі Його діти могли жити тут, на землі, у розкоші, в багатстві й безтурботності, що вони не відчуватимуть біль та сум. Він цього не казав. Бо іноді, як казав Ісая, з тернини може вирости чудове миртове дерево (див. Ісая 55:13). Те, що на цю мить може здаватися трагедією, може (коли по мудрості Божій ми побачимо всю картину від початку до кінця), виявитися одним з великих благословень, а зовсім не трагічним кінцем, як нам видавалося.¹¹

Як ми можемо знайти внутрішню силу і спокій в неспокійні часи?

Кожну душу, що ходить по землі, вас і мене, нас усіх – багатих і бідних, добрих і поганих, молодих і старих – кожного з нас буде перевірено й випробувано бурями лиха, вітрами, проти яких ми повинні будемо захищатися. І єдиними, хто не зазнає невдачі, будуть ті, чиї дома збудовано на камені. І що це за камінь? Це, як навчав Господар, є камінь послушності принципам та вченням євангелії Iсуса Христа.¹²

Я не вибачаюся, коли прошу вас цього ранку увірувати разом зі мною у фундаментальні концепції істинної религії – віру в Бога та Його Сина Iсуса Христа, Спасителя світу; увірувати в те, що в Його ім’я чудеса творилися й творяться тепер, і що тількі через повне прийняття цих істин ми з вами зможемо надійно закріпити свій якір на надійному стояку, коли шторми життя шаленітимуть навколо нас.

Отже, я запрошую вас смиритися і зі сповненими молитвою серцями наважитися увірувати в усе, чого святі пророки навчали нас про євангелію зі Святих Писань від початку.¹³

Отже, справді важливим у житті є не те, що відбувається з вами, а те, як ви це сприймаєте. Важливе це. Згадайте, як на закінчення Проповіді на Горі Господар навів притчу. Він сказав:

«Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені:

І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований» (Матвій 7:24–25).

Яку думку Він намагався підкреслити? Він намагався сказати, що вітри лиха, повені нещасть, труднощі вдарять по кожному дому на цій землі; і єдині, хто не впаде – коли банк банкрутує, коли ви втрачаєте тих, кого любите, коли ви опиняєтеся в будь-якому іншому нещасті – єдина річ, що втримає нас під час усіх цих бур та ударів життя, це те, що ми збудовані на камені, тобто ми дотримуємося заповідей Бога.

Терпляче чекайте на Господа в годину переслідувань та великого лиха. Господь сказав:

«Істинно я кажу вам, мої друзі, не бійтеся, нехай серця ваші заспокояться; так, завжди радійте і в усьому складайте дяку;

Терпляче чекаючи Господа, бо ваші молитви досягли вух Господа Саваота, і їх записано з цією печаткою та завітом – Господь поклявся і постановив, що їх буде вдовільнено» (УЗ 98:1–2).¹⁴

Що ми можемо сказати тим, хто тужить за внутрішнім миром, який би вгамував їхні побоювання, полегшив біль серця, приніс розуміння, щоб умиротворено подивитися скрізь важкі випробування сьогодення й побачити здійснення надій та мрій в іншому світі, по той бік смертного життя?

Господар у розмові зі своїми учнями вказав на джерело, з якого прийде найглибший спокій: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Іоанн 14:27)¹⁵

«Дотримуйтесь заповідей Божих», бо в цьому – єдиний шлях, який приносить той внутрішній спокій, про який говорив Господар, коли прощався зі своїми учнями: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!» (Іоанн 16:33). Отже, нехай кожен з вас знайде серед навколишнього безладдя небесне запевнення Господаря, який любить усіх нас і змушує всі страхи відступити, коли й ви, як Господар, переможете мирське.¹⁶

Де знайти безпеку в сьогоденному світі? Безпеку неможливо завоювати танками, гарматами, літаками та атомними бомбами. Є тільки одне безпечне місце, і воно знаходиться у царстві сили Всемогутнього Бога, яку він дає тим, хто дотримується його заповідей і слухається його голосу, коли Він говорить через ті канали, які було присвячено для цієї мети.

Мир нехай буде з вами – не той мир, який приносять законодавчі акти, ухвалені в палатах конгресу, але той, що приходить так, як казав Господар, через перемогу над усім мирським. Нехай Бог допомагає нам це зрозуміти, і знайте, що я знаю з упевненістю, не підвладною жодним сумнівам, що це Його робота, що Він керує нами і направляє нас сьогодні, як Він робив це в кожному розподілі євангелії.¹⁷

Сьогодні, як і пророкувалося, весь світ, здається, перебуває в сум’ятті і сердця людські завмирають. Від нас справді очікується, що ми житимемо з тим внутрішнім миром, який народжується через застосування євангелії Ісуса Христа в світі занепокоєнь та нещасть. Завмирання серця з’являється у людей частково через розпач і це явище значно пошириться, коли любов людська охолоне. Слід прикликати ту силу священства, що закладено в нас сьогодні; ми повинні навіть любити тих, хто жорстоко ставиться до нас, та зберігати тверезість розуму, як радив апостол Павло Тимофієві (див. 2 Тимофію 1:7). Якщо ми цього не зробимо, то втратимо дієздатність. Ми відчуватимемо неадекватну впевненість. Тоді ворогові вже буде не потрібно підштовхувати нас до порушення заповідей або до відступництва. Ми і так розбазаримо свою силу.¹⁸

Один бізнесмен з Атланти, штат Джорджія, з яким я спілкувався, намагався утішити мене в годину величезної втрати; він відвів мене вбік і сказав мені: «Послухайте, я хочу щось сказати вам. Я набагато старший за вас. Тридцять чотири роки тому в банк, де я був президентом, зателефонували і сказали, що мою дружину було серйозно поранено в автомобільній аварії. Тієї ж миті я мовив: «О, Бог не дозволить, щоб сталося щось з моєю коханою – вона така прекрасна, така мила, така красива». Але через годину прийшло ще одне повідомлення: вона померла. І тоді моє серце заволало: «Я хочу померти; я не хочу жити; я хочу почути її голос». Але я не помер, і я не почув її голос. І тоді я сів і почав міркувати. Який сенс у такій самотності й таких трагедіях, що всім нам зненацька перетинають шлях? І до мене прийшла думка, що це випробування є найтяжчим, з яким вам доведеться зіткнутися в житті. І якщо ви зможете пройти його, то не залишиться жодної іншої перевірки, яку б ви не змогли пройти».

Якимось чином, коли того вечора я летів додому, я відчув спокій і вперше почав виходити з депресії. Я згадав, що сказав апостол Павло про Господаря: «I хоч Сином Він був», – тобто Сином Бога, – «проте навчився послуху з того, що вистраждав був; А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння» (Євреям 5:8–9). Отже, подумайте про те, що через цей очищувальний процес розлуки, самотності та спустошення, приходить, як мені здається, щось таке, що має статися перше, ніж ми будемо готові зустрітися з деякими іншими випробуваннями життя.¹⁹

Нас було покликано виконувати важкі завдання у важкі часи, але це може бути для кожного з нас часом високої відваги, великого навчання, великого внутрішнього задоволення. Бо зібрані до купи проблеми, поставлені війною, урбанізацією, підміною елементів доктрини та занепадом сімейного укладу, дійсно стають для нас сучасним еквівалентом перетинання рівнин, необхідності терпіти непорозуміння, зусиль по встановленню царства по усьому світу у ворожому оточенні. Я молюся, щоб ми змогли виконати свою частину в цій подорожі, і були разом з караваном Церкви, і вели його, коли він увійде в останній і вибраний пункт призначення – Його присутність.²⁰

Поради для вивчення та обговорення

Назвіть наші джерела безпеки й миру в часи лиха. Що підсилювало вас і додавало вам спокою в часи випробувань?
Чому всіх – як праведних, так і злочестивих – піддають випробуванням та нещастям?
Яким чином нещастя перетворюються на благословення в нашому житті? Як саме випробування допоможуть нам стати сильнішими і краще здатними служити Господу?
Чому нам слід довіряти «всемогутньому задуму» нашого Небесного Батька? Що означає «бути глиною в руках Господа»?
Що це означає «терпляче чекати Господа в часи випробувань»? Чого ви навчилися, роблячи це?
Як саме Бог дарує нам мир, щоб підтримати нас у лихі часи?