Учення Президентів
Розділ 21: Цілеспрямовано просуватися в досконалість


Розділ 21

Цілеспрямовано просуватися в досконалість

Як ми можемо цілеспрямовано виконувати заповідь «Тож будьте досконалі»?

Вступ

Президент Гарольд Б. Лі навчав тому, як важливо слідувати прикладу Спасителя в наших намаганнях стати досконалими:

«Я переконаний, що Господар мав на увазі не лише щось відносне, коли говорив: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матвій 5:48).

Чи, може, ви припустили, що Спаситель поставив мету, якої неможливо було досягти, і таким чином висміяв нас у наших зусиллях жити так, щоб досягти тієї досконалості? Тут, у смертному житті, ми не можемо дійти до того стану досконалості, про який говорив Господар, але в цьому житті ми закладаємо фундамент, на якому будуватимемо у вічності; тому ми повинні слідкувати за тим, щоб наш фундамент закладався на істині, праведності й вірі. Для того, щоб досягти тієї мети, ми повинні дотримуватися заповідей Бога і бути вірними до кінця свого життя тут, а потім і після смерті розвиватися у праведності та знанні, доки не станемо як наш Батько на Небесах.

[Апостол Павло] вказував, яким шляхом приходить досконалість. Говорячи про Ісуса, він сказав: «І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння» (Євреям 5:8–9).

Отже, дня не мине, щоб ми не вивчали з великого підручника [Христового] життя Його шлях до досконалості та не йшли по ньому до нашої вічної мети».1

Вчення Гарольда Б. Лі

Як розуміння своїх недоліків допомагає нам ставати досконалими?

Є три основних елементи, необхідних, щоб надихнути людину вести життя, подібне до Христового – або, якщо бути ближче до мови Писань, щоб жити досконаліше, як жив Господар. Ось перший елемент (я називатиму їх за порядком важливості): необхідно, щоб у людини, яку будуть навчати і яка бажає жити досконаліше, прокинулося розуміння своїх потреб.

Багатий молодий управитель не потребував, щоб його навчали каяттю в убивстві або вбивчих намірах. Його не треба було навчати тому, як каятись у перелюбі, крадіжках, брехні, шахрайстві або нешануванні своєї матері. Усе це, як він сказав, він зберіг змалку; але його запитання було: «Чого ще мені бракує?» (див. Матвій 19:16–22).

Господь, зі Своєю гострою проникливістю й силою Великого Вчителя з досконалою точністю поставив діагноз юнакові: Його недоліком і тим, чого йому бракувало, була його любов до суєтного, його тендеція покладатися на багатство. А потім Ісус виписав ефективні ліки: «Коли хочеш бути досконалим, – піди продай добра свої та й убогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди за Мною» (Матвій 19:21).

Під час драматичного навернення апостола Павла, коли його було засліплено світлом на шляху до Дамаску, він почув голос, що сказав йому: «Савле, Савле, – чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:4). І з глибин впокореної Павлової душі прийшло питання, що його завжди задають ті, хто в чомусь відчуває потребу: «Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?» (Дії 9:6).

Енош, онук Легія, розповідає про боротьбу, яку він мав перед Богом, перш ніж одержав відпущення своїх гріхів. Нам не сказано, що то були за гріхи, але він, без сумніву, відверто сповідався в них. А потім він сказав: «І моя душа жадала» (Енош 1:4). Розумієте, усвідомлення й відчуття великої нестачі, що супроводжувалися самокритикою, привели його лицем до лиця до своїх недоліків і потреб.

Це вміння відчувати свої недоліки було виражено у великій Проповіді на Горі, коли Господар сказав: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Матвій 5:3). Убогі духом, звичайно, означає тих, хто має духовні потреби, хто відчуває себе настільки духовно збіднілим, що відчайдушно благає допомоги.

Кожен з нас, якщо ми бажаємо досягти досконалості, повинен одного дня запитати себе: «Чого ще мені бракує?», якщо бажаємо розпочати наше сходження на гору досконалості.

Як наше нове народження допомагає нам ставати досконалими?

Другий важливий елемент вдосконалення, який я назву, знаходиться в розмові Господаря з Никодимом. Він зрозумів, коли Никодим прийшов до Нього, що той шукає відповідь на запитання, яке багато хто ставив Йому: «Що треба робити мені, щоб спастися?» І Господар відповів: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Тоді Никодим сказав: «Як може людина родитися, бувши старою?» Ісус відповів: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Іоанн 3:3–5).

Людина повинна бути «народженою знову», якщо прагне сягнути досконалості, щоб побачити Царство Боже, тобто ввійти в нього. А як людина народжується знову? Це саме те питання, яке ставив Енош. І ви пам’ятаєте просту відповідь: «Через твою віру в Христа, якого ти до того ніколи не чув і не бачив. І багато років пройде перед тим, як він явиться у плоті; отже, йди далі, твоя віра спасла тебе» (Енош 1:8).

Одного дня ми з братом Меріоном Дж. Ромні сиділи в офісі, коли до нас прийшов один молодий чоловік. Він збирався вирушити на місію, мав звичайну в таких випадках співбесіду і сповідався у деяких провинах своєї юності. Але він сказав нам: «Я не вдоволений лише тим, що сповідався. Як мені дізнатися, що я був прощений?» Інакше кажучи: «Як я могу знати, що я народився знову?» Він відчував, що не може їхати на місію у своєму нинішньому стані.

Ми розмовляли з ним, і брат Ромні сказав: «Синку, ти пам’ятаєш, що говорив цар Веніямин? Він проповідував тим, хто мучився серцями через те, що бачили «себе в своєму власному тілесному стані, навіть нижчими за прах землі. І вони всі заволали в один голос, кажучи: О змилуйся, і приклади спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів, і наші серця могли бути очищеними; бо ми віримо в Ісуса Христа, Сина Божого, який створив небеса і землю, і все інше; який зійде до дітей людських. І сталося, що після того як вони сказали ці слова, Дух Господа зійшов на них, і вони сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості, через надзвичайну віру, що її вони мали в Ісуса Христа» (Мосія 4:2–3).

Брат Ромні сказав йому: «Синку, чекай і молись доки не здобудеш мир совісті за свою віру в спокуту Ісуса Христа, і годі ти зможеше відчути, що твої гріхи прощено». Крім того, як пояснив Старійшина Ромні, усякий з нас злидарює і ми блукаємо в тумані, поки не переживемо це переродження.

Ви не можете вести життя, подібне до Христового, не народившись знову. Людина ніколи не буде щасливою в присутності Святого Ізраїлевого без цього очищення.

Як саме дотримання заповідей стає для нас додатковою допомогою на шляху в досконалість?

І нарешті третій елемент: допомогти тим, хто пізнає євангелію, робити все, живучи за евангелією. Духовній впевненості, яка є необхідною для спасіння, має передувати максимально можливі індивідуальні зусилля. Благодаті, або вільному дару спокутної сили Господа, має передувати особиста наполегливість. Згадаємо, що сказав Нефій: «Благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити» (2 Нефій 25:23).

Цей елемент є суттєвим для нас, якщо ми прагнемо вести досконале життя. Щоб дотримуватися заповідей, людина має набратися рішучості.

Господар відповів на запитання Юдеїв щодо того, як вони могли визначити напевно, чи Його місія була від Бога, чи Він просто людина. Він сказав: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я» (Іоанн 7:17).

Свідчення про істину ніколи не приходить до того, хто має нечисту скинію. Дух Господа і нечистота не можуть перебувати в людині одночасно. «Я, Господь, зв’язаний своїм обіцянням, коли ви робите те, що я кажу; але коли ви не робите того, що я кажу, ви не маєте обіцяння» (УЗ 82:10). «Якщо ви не залишатиметесь у моєму законі, ви не зможете сягнути цієї слави» (УЗ 132:21). Знову і знову ця істина повторюється в Писаннях.

Усі принципи та обряди євангелії є, по суті, запрошеннями пізнати євангелію через практичне застосування її вчень. Ніхто не пізнає принципу десятини, не сплачуючи десятину. Ніхто не пізнає принципу Слова мудрості, поки сам не буде дотримуватися Слова мудрості. Саме тому діти й дорослі не будуть навернені до десятини, Слова мудрості, дотримання святості Суботнього дня або до молитви тільки тому, що чули, як хтось говорив про ці принципи. Ми пізнаємо євангелію, живучи за нею.

Дозвольте мені підвести підсумок: ми ніколи не зможемо нічого насправді пізнати в ученнях євангелії, поки не відчуємо ті благословення, які приходять, як наслідок дотримання кожного принципу. Хтось сказав: «Моральні вчення самі по собі мають тільки поверхневий вплив на дух, поки їх не підтримано діями». Найважливішою з усіх заповідей в євангелії для вас і для мене є та особлива заповідь, дотримання якої на даний момент вимагає від кожного з нас найглибшої самокритики. Кожен з нас повинен проаналізувати свої недоліки й почати сьогодні ж долати їх, тому що тільки перемігши їх, ми здобудемо собі місце в царстві нашого Батька.2

Чому Заповіді Блаженства можна назвати «конституцією досконалого життя»?

Ви бажаєте дізнатися про ті «кроки», за допомогою яких людина може так привести своє життя до відповідності тій повноті, що робить його гідним громадянином або «святим» у Божому царстві. Найкращу відповідь можна знайти, вивчаючи життя Ісуса в Писаннях. Христос прийшов у світ не тільки для того, щоб здійснити спокуту за гріхи людства, але й для того, щоб установити для світу стандарт досконалості Божого закону та послушності Батькові. У своїй Проповіді на Горі Господар дав нам дещо з того, що розкриває Його власний досконалий характер, і в цьому Він дав нам план для нашого власного життя.

У тій неперевершеній Проповіді на Горі, Ісус дав нам вісім різних способів знаходження радості. Кожне з Його проголошень починається зі слова «Блаженні». Ці звертання Господаря в літературі християнського світу відомі як Заповіді Блаженства. Фактично вони втілюють у собі конституцію для досконалого життя.

Давайте трохи зупинимося на них. Чотири з них мають справу з нами самими, з нашим внутрішнім, особистим життям, і є умовою досягнення досконалості та блаженства тієї внутрішньої радості.

Блаженні вбогі духом.

Блаженні засмучені.

Блаженні голодні та спрагнені правди.

Блаженні чисті серцем (див. Матвій 5:3–4, 6, 8).

Бути вбогими духом

Бути вбогими духом означає почувати себе духовно нужденним, завжди залежним від Господа в одязі, їжі та повітрі, яким ми дихаємо, в здоров’ї, в самому житті, усвідомлюючи, що жодного дня не повинно пройти без палкої молитви вдячності за керівництво, прощення й силу, достатніх для потреб кожного дня. Якщо молода людина усвідомлює свою духовну нужденність, знаходячись в небезпечних місцях, коли саме її життя поставлене на кін, вона може наблизитися до джерела істини й отримати підказку Духа Господнього в годину свого найбільшого випробування. Це дійсно сумно, коли людина через багатство, високу освіту або положення в суспільстві вважає себе незалежною від цих духовних потреб. [Бути вбогими духом] є протилежністю гордині або зарозумілості. Якщо у смиренні ви відчуваєте свою духовну нужденність, ви готові до того, щоб бути усиновленим в «Церкві Першонародженого і стати обранцями Божими» (див. УЗ 76:54; 84:34).

Бути засмученим

Для того, щоб бути засмученим в тому розумінні, як це викладено в цьому уроці Господаря, людина має явити той «смуток для Бога, [що] чинить каяття» і здобуває для того, хто кається, прощення гріхів, а також перешкоджає поверненню до тих дій, через які людина засмучена (див. 2 Коринтянам 7:10). Бути засмученим означає бачити, як бачив апостол Павло, «[похвалу] в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію» (Римлянам 5:3–4). Ви повинні мати бажання «нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими». Ви повинні мати бажання сумувати з тими, хто сумує; так, і втішати тих, хто потребує втіхи (Мосія 18:8–9). Коли мати сумує у своїй самітності, жадаючи повернення своєї норовливої дочки, ви повинні мати співчуття, ми не можемо дозволити собі «кинути перший камінь». Ваш плач з людиною похилого віку, вдовою та сиротою підкаже вам, як надати поміч, якої вони потребують. Одним словом, ви повинні бути такими, як той митник, а не як той фарисей. «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Див. Лука 18:10–13). Вашою нагородою за це буде блаженство втіхи вашої душі, яке прийде завдяки прощенню ваших гріхів.

Відчувати голод та спрагу

Чи відчували ви колись голод або спрагу настільки серйозні, що вони мучили вас і вам хотілося полегшити ці страждання, коли скоринка засохлого хліба або ковток теплуватої води, здавалися найдорогоціннішими з усіх земних скарбів? Якщо так, то ви зможете вловити початки розуміння того, що Господар мав на увазі, сказавши, що ми повинні відчувати голод і спрагу праведності. Це ті голод і спрага, що змушують людей у від’їзді шукати товариства святих на причасних богослужіннях і спонукає до поклоніння в День Господній, де б ми не були. Це те, що викликає палку молитву, спрямовує наші кроки до святих храмів і змушує нас бути там благоговійними. Того, хто зберігає святість Суботнього дня, буде наповнено постійною радістю, більш бажаною, ніж ті скороминущі задоволення, які приносять дії, вчинені всупереч заповіді Божій. Якщо ви спитаєте з «щирим сердцем, з відвертим бажанням, маючи віру в Христа, він явить вам їхню істинність силою Святого Духа» і цією силою ви «можете пізнати істинність усього» (Мороній 10:4–5).

Бути чистими серцем

Якщо ви прагнете побачити Бога, то мусите бути чистими. Дехто з тих, хто знав Ісуса, бачили в Ньому лише сина Йосипа – сина теслі. Інші, почувши, що Він говорить, вважали, Його нетверезим або п’яницею. А ще деякі думали, що Він був одержимим дияволами. Тільки праведні бачили в Ньому Сина Божого. Тільки з чистим серцем ви побачите Бога, а такожі у меншому ступені ви будете здатні узріти Бога або щось добре в людині та любити її за побачене в ній добро. Добре придивіться до тієї особи, яка критикує і обмовляє людину Божу або провідників – помазаників Господніх у Його Церкві. Така людина говорить від нечистого серця.

Але для того, щоб увійти до Царства Небесного, ми повинні не просто бути добрими, але й робити добро, й уміти щось. Тому, якщо ви бажаєте щоденно просуватися вперед, до мети, до досконалості та повноти життя, ви повинні вивчити інші чотири «статті» з Господаревої Конституції досконалого життя. Ці блаженства стосуються спілкування людини з людиною:

Блаженні лагідні.

Блаженні милостиві.

Блаженні миротворці.

Блаженні вигнані (див. Матвій 5:5, 7, 9–10).

Бути лагідними

Людину лагідного характеру описано як таку особистість, яку не легко спровокувати або розсердити; вона стійко зносить образи або обурення. Лагідність не є синонімом слабкості. Лагідна людина сильна й могутня, вона повністю керує собою. Вона сміливо відстоює свої моральні переконання, всупереч тиску натовпу або соціального оточення. Серед протиріч її судження є судом останньої інстанції, а її твереза порада вгамовує нерозважливість юрби. Вона смиренна думкою, не вихваляється. «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву» (Приповісті 16:32). Така людина є лідером за природою, її обирають провідниками в армії, на флоті, у бізнесі та в церкві, щоб вести, в той час як інші залишаються веденими. Вона є «сіллю» землі. Вона успадкує її.

Бути милостивими

Наше спасіння спирається на ту милість, яку ми вчиняємо іншим. Недобрі та жорстокі слова, безвідповідальні вчинки по відношенню до чоловіка або тварини, навіть коли вони здаються відплатою, позбавляють порушника його права на милість, коли він потребуватиме милості в судний день перед земним або небесним судом. Чи знайдеться людина, яку ніколи не ранило лихослів’я того, кого вона вважала своїм другом? Чи ви пам’ятаєте, як вам доводилося стримуватися, щоб не відплатити за це? Блажені ви всі, хто є милостивим, бо ви знайдете милість!

Бути миротворцем

Миротворців буде названо дітьми Божими. Порушник спокою, той, хто повстає проти закону й порядку, ватажок черні, порушник закону – усі вони діють, змотивовані злом, і якщо вони не зупиняться, то будуть відомі, скоріше, як діти Сатани, а не як діти Бога. Відстороніться того, хто вносить тривожні сумніви, легковажно поводячись зі святинями, бо він шукає не миру, а поширення плутанини. Той, хто є сварливим і любить сперечатися, той, чиї аргументи служать не встановленню істини, але іншій меті, порушує фундаментальний принцип, який було встановлено Господарем, як невід’ємну частину побудови повнокровного життя. «На землі мир, у людях добра воля!», – так співали ангели, проголошуючи народження Князя Миру (див. Лука 2:14).

Витримати переслідування заради праведності

Богоподібним є витримувати переслідування заради праведності у великій справі, коли істину, чесноту й честь поставлено на кін. У кожної великої справи були свої мученики. Та велика шкода, що її завдають переслідування, полягає не в самих переслідуваннях, а в можливих наслідках, якщо переслідувані втрачають відданість праведності своєї справи. Більшість цих переслідувань є наслідком нестачі розуміння, бо люди схильні протистояти тому, чого не розуміють. Іноді переслідування йдуть від зловмисних людей. Але, якою б не була причина, переслідування тих, хто робить праведну справу, видаються настільки повсюдними, що Господар попереджає нас: «Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!» (Лука 6:26).

Пам’ятайте це попередження, коли вас освистують і висміюють, тому що ви відмовляєтесь піти на компроміс зі своїми нормами тверезості, чесності та моральності, не розмінюючись на схвалення натовпу. Якщо ви непохитно стоїте на правді, то, незважаючи на знущання і навіть фізичне насильство, вас буде увінчано блаженством вічної радості. Хто знає, може і в наші дні знову деяким святим або навіть апостолам, як і в минулому, доведеться віддати своє життя заради захисту істини? Якщо цей час настане, благослови їх Боже, щоб вони не похитнулися!

Поступово, у процесі молитовного осмислення цих учень, ми зробимо разюче для деяких людей відкриття: зрештою, Бог вимірює нашу гідність у своєму царстві не тими високими посадами, що їх ми обіймали серед людей або в його Церкві, не вшануваннями, що їх ми вислуховували, але, скоріше, тим життям, яке ми вели, добром, яке ми робили, згідно з тією «Конституцією досконалого життя», явленою в житті Сина Божого.

Зробіть же Заповіді Блаженства Конституцією свого життя і отримайте таким чином благословення, обіцяні в ній.3

Поради для вивчення та обговорення

  • Як ми можемо щодня навчатися з «великого підручника» Христового життя?

  • Чому, намагаючись стати подібними до Христа, ми маємо часто запитувати себе, чого саме нам бракує?

  • Який досвід допоміг вам зрозуміти, що ми пізнаємо учення євангелії, живучи за ними?

  • Як змінюється наш світогляд та поведінка, коли ми усвідомлюємо, що є залежними від Господа в отриманні всіх благословень нашого життя?

  • Наведіть кілька тлумачень вислову «Блаженні засмучені».

  • Як любов до суєтного може притупити наш голод і спрагу до духовного?

  • Як саме чистота нашого серця допомагає нам бачити добро в інших?

  • Як лагідність допомагає нам бути сильними?

  • Як саме ми можемо щоденно виявляти милість до інших?

Примітки

  1. Decisions for Successful Living (1973), 40–41, 44.

  2. Stand Ye in Holy Places (1974), 208–216.

  3. Decisions for Successful Living, 55–62.