розділ 24

Нарешті вдома

Чи твердо ми стоїмо на шляху до нашого вічного дому та життя в присутності Батька?

Вступ

У своєму служінні Гарольд Б. Лі завжди підкреслював це положення вчення: «Чого ми прагнемо? Зберігати себе і своє життя такими, щоб одного дня повернутися додому, до того Бога, який дав нам життя – повернутися в присутність вічного Небесного Батька».¹

Він згадував: «Деякий час тому я читав статтю, написану одним відомим газетним репортером, який розповідав, як він влаштовував і проводив цікаві бесіди з тими людьми, які зацікавили його як співрозмовники. Він задавав їм приблизно таке запитання: «Не могли б ви розповісти, який напис ви хотіли б бачити на своєму надгробку?» Багато хто відповідав: «Не нудьгуйте», «Пішов на наступні збори» і так далі. Потім репортера спитали, що він сам хотів би побачити на своєму надгробку. Він відповів тихо і щиро: «Нарешті вдома».

Коли повне значення цього вислову відкриється нам, ми, мабуть, спитаємо в себе: «Все-таки, для чого все це життя, і на що нам сподіватися поза цим життям, якщо ми віримо (а ми віримо) в життя після смерті?» Майже кожний, незалежно від того, якими можуть бути його релігійні переконання, очікує існування, яке можна описати по-різному. Якщо моє припущення вірне, тоді ми всі хочемо, щоб на наших надгробках було написано таку епітафію труду всього нашого життя: «Нарешті вдома»².

Учення Гарольда Б. Лі

Якою є ціль нашого смертного життя?

Якою є ціль життя? Єдину відповідь можна знайти в одному уривку з Писань, який відкриває мету Бога в наданні життя всім і всьому, і цю мету було роз’яснено в одкровенні пророкові Мойсею: «Це моя робота і моя слава – здійснювати безсмертя і вічне життя людини» (Мойсей 1:39). Якщо людина з’явиться, щоб вдихнути в себе лише хвильку смертного життя, а потім її буде забрано, або ж вона доживе до віку дерева – мету нашого Батька буде здійснено в тому, що стосується безсмертя. А ця річ, названа вічним життям, означає наступне: прожити так, щоб вас було визнано гідним вічного життя в присутності Бога Батька і Сина.³

Людина в духовному світі була нащадком Божества. Землю було створено й організовано, як місце перебування в смертних тілах народжених на небі духів, щоб «випробувати їх у цьому, щоб побачити, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній заповідає їм» (див. Авраам 3:25). Роблячи це, Бог мав на меті «[здійснення] безсмертя та вічного життя», або, інакше кажучи, на підставі гідного смертного життя приведення всіх душ у присутність «того Бога, який дав їм життя», щоб там, отримавши воскрешене тіло, непідвладне смерті, і завдяки цьому сягнувши досконалості, вони жили вічно в присутності Господа – нашого Господаря і Батька нас усіх.⁴

[Президент Джордж Ф. Річардс] розповів історію одного молодого чоловіка, який дуже бажав отримати освіту. Його батьки були нездатні послати його до коледжу, отже, він сам пішов до міста, де був коледж, і після старанних розпитів знайшов місце, де він зміг би оплачувати харчування й проживання. Пізніше один з професорів коледжу запропонував йому роботу – рубати дрова, щоб він зміг платити за своє навчання. Інші, прознавши про те, як вправно він це вміє робити, найняли його рубати дрова і для себе. Невдовзі він побачив, що в нього бракує часу ходити в коледж, і що він почав знаходити задоволення у своїх успіхах на ниві дровозаготівлі.

Ця історія представляє ті умови, в яких опиняються багато хто з нас. Ми прийшли на землю заради здійснення особливої мети – здійснення нашого особистого спасіння, або, інакше кажучи, підготовки до життя прийдешнього, вічного. Деякі з нас, здається, випустили з поля зору цю мету і стали знаходити задоволення в пошуках багатства і слави, які пропонує життя, або, іншими словами, стали задовольнятися «рубанням дров».⁵

Усі ми, хто має свідчення [Ісусове], заволаймо від глибин серця до нашого Батька: «Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?» (Дії 9:6).

І якщо ми молимося в істинній щирості та вірі, з Писань прийде до нас відповідь на цей молитовний запит. Вона часто приходить у новому й новому повторенні того, що все, що ми робимо, слід робити «з оком, єдиноспрямованим до слави Божої» (УЗ 82:19). Що таке слава Бога? Ось що сказав Господь Мойсею:

«Це моя робота і моя слава – здійснити безсмертя і вічне життя людини» (Дорогоцінна Перлина, Книга Мойсея 1:39).

Якби ми завжди бачили перед собою цю мету, розглядаючи кожну дію в житті, кожне рішення, яке приймаємо, як внесок у досягення того способу життя, який дозволив би нам увійти до присутності Господа, нашого Небесного Батька, щоб отримати те, що є вічним життям, наскількі більше мудрості ми знаходили б в багатьох аспектах життя.⁶

З Писань, з послань натхнених провідників Церкви та з того, що про нього кажуть у світі, вічне життя можна визначити як життя у присутності тих вічних Істот – Бога Батька та Його Сина Ісуса Христа. Щоб скоротити це визначення можна сказати, що вічне життя – це життя Бога.

Увінчати своє життя цим целестіальним пануванням – ось що має бути предметом невпинного пошуку для всіх смертних істот.⁷

Чи готові ми постати перед судним престолом Бога?

Кожен з вас повинен буде стати «перед судом Святого Ізраїля; а потім … їх повинні судити за святим правосуддям Бога» (2 Нефій 9:15). Як було показано у видінні Іоанну: «І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Одкровення 20:12). «Книги», про які йдеться, це «описання ваших діянь, яке ведеться на землі. Книга життя – це записи, які ведуться на небесах» (УЗ 128:7) Ті з вас, хто прожив праведне життя і помер, не ставши слугою гріха, або ті, хто істинно покаявся у своїх гріхах, увійдуть до «покою Господнього», який «є повнотою слави Господа» (див. УЗ 84:24).⁸

Нам сказано у натхнених Писаннях, що «наші слова викриватимуть (або піднесуть) нас; так, усі наші діяння викриватимуть (або піднесуть) нас» (див. Алма 12:14), коли нас буде приведено лицем до лиця до Великого Судді всіх нас, сподіваємося, для того, щоб почути схвалення Господаря: «Гаразд, рабе добрий і вірний» (Матвій 25:21). На відміну від поширеної концепції [християнських] проповідників, що, мовляв, апостол Петро є хоронителем брами, за якою починається посмертне життя, нам сказано, що «охоронець воріт є Святий Ізраїля; і він не наймає ніякого слуги для того» (2 Нефій 9:41).⁹

Найгіршим пеклом, у якому може опинитися людина, є муки її совісті. Писання говорять, що думки викриватимуть людину, й вона матиме яскравий спомин про все своє життя (див. Алма 12:14; 11:43). Згадайте: у Писаннях говориться про Агнцеву книгу життя, яка є записом життя людини, що його ведуть на небесах. Людей буде суджено згідно з описанням їхнього життя (див. УЗ 128:6–7). Отже, коли ми втратимо нагоду досягти найвищого ступеня слави й усвідомимо, що саме ми втратили, то, я думаю, що вогонь совісті буде боліснішим за будь-який, навіть найнестерпніший фізичний біль.¹⁰

Коли ми пройдемо крізь портали смерті, Він скаже нам: «Отже, ти взяв на себе Моє ім’я. Що ти зробив з моїм ім’ям? Чи не ганьбив ти, член моєї Церкви, ім’я Господа Ісуса Христа?» Уявіть собі його похмурий погляд, уявіть, як він хитає головою, повертається та йде геть. Але уявіть собі, що ми зустрічаємося з Ним, і усмішка сяє на Його обличчі. Він, запрошуючи, простягає Свої руки до нас і говорить: «Сину Мій, доню Моя, ви були вірними на землі. Ви зберегли віру. Ви завершили свою роботу. І тепер вінець приготовлений для таких, як ви, у Моєму Царстві» (див. 2 Тимофію 4:7–8). Я не можу уявити собі, що в цілому світі можна знайти радість, яка могла б перевершити радіть входження в присутність Всемогутнього у тому, прийдешньому світі.¹¹

Як ми готуємося до зустрічі з Господом?

Час іде, і Господь дарував нам ще кілька днів або ще кілька тижнів або ще кілька років, – не важливо, скільки саме, – бо у вимірі Всемогутнього кожен день підготовки є дорогоцінним. Один пророк так сформулював це: «Це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом; так, ось цей день цього життя є днем для людей чинити діяння свої. Бо знайте, якщо ви відклали день вашого покаяння аж до самої смерті,…знайте,…диявол… накладає свою печать на вас» (Алма 34:32, 35).¹²

Нам слід пам’ятати, що не має великого значення, чи ми помремо на початку життя, чи в зрілих літах. Найважливішим є не те, коли саме ми вмираємо, а наскільки ми є підготовленими до смерті. Цей сьоднішній день є для людини днем підготовки до зустрічі зі своїм Богом. Наскільки великим і милостивим Він був, надавши нам період випробувань, під час якого людина повинна вдосконалюватися!¹³

Сьогоднішній день є для нас днем початку дослідження наших душ. Чи визначили ви, яка з заповідей є для вас сьогодні найважливішою? Чи почнете ви працювати над нею вже сьогодні? Або ви будете чекати, доки не стане надто пізно? Маленький хлопчик каже: «Коли я підросту, тоді зроблю те й те». І що? Він підріс і каже: «Коли я оженюся, то зроблю те й те». А потім, після весілля, все змінюється, і він каже: «Добре, коли я вийду на пенсію …» А потім, після його виходу на пенсію, холодний вітер налітає на нього, і він раптом усвідомлює, що вже надто пізно і він втратив усе. Надто пізно. Але ніколи в житті ніхто не віднімав у нього його часу. Він просто не скористався своїм часом. Отже, сьогоднішній день є тим днем, коли нам слід розпочати робити з цим щось, поки ще не пізно.¹⁴

[Я згадав] історію, яку мені розповіли минулим літом на Гавайських островах. Це історія маленької дівчинки, яка приводила до свого дому подругу. Вони гралися, а тим часом старенька бабуся майже завжди читала Біблію. Кожного разу, коли маленька сусідська дівчинка приходила до них, бабуся читала Біблію; і нарешті маленька гостя звернулася до своєї подруги: «Чому твоя бабуся так багато читає Біблію?» І маленька внучка відповіла: «О, бабуся зазубрює матеріал перед останнім іспитом».

ї вона не дуже помилилась. І я думаю, що було б добре, якби ми всі були трохи частіше згадували про важливість зазубрювання матеріалу перед останнім іспитом.¹⁵

Як довго ви відкладаєте день каяття у своїх помилках? Суд, перед яким ми станемо, буде відбуватися перед Праведним Суддею, який буде враховувати наші здібності та обмеження, наші можливості та неспроможності. Той, хто грішить, кається, і після цього наповнює своє життя змістовними зусиллями не втратить у той день праведного суду стільки, скільки той, хто хоч і не вчиняє серйозних гріхів, але зазнає гіркої невдачі, не роблячи того, що міг би зробити, маючи для цього і здібності, і можливості.¹⁶

Поки ми сидимо тут, роздумуючи над своїм життям, припустіть, що щось повинно статися, коли ми залишимо ці збори, і біг нашого життя буде зупинено. Чи є у вас якісь незавершені справи, які необхідно зробити до того, як прийде ваш час? Чи є у вас якісь помилки, які слід виправити до того, як той час прийде? Чи є по той бік життя люди, які чекають на вас, з якими ви би з гордістю зустрілися, якби довели до кінця деякі особливі справи, що їх ви маєте виконати сьогодні? Чи готові ви зустріти цих людей там, виконавши все можливе задля щастя їх майбутнього? Чи є у вас якісь гріхи, в яких треба розкаятися до того, як ви вирушите додому, до Того, хто дав вам життя?¹⁷

Тепер і тут, у смертному житті, кожен з нас має можливість обрати ті закони, яким ми вирішили коритися. Тепер ми виконуємо целестіальні закони й дотримуємося їх, і це робить нас кандидатами на отримання целестіальної слави; або ж ми живемо за террестріальними законами, і це робить нас кандидатами на отримання террестріальної слави. Або ж ми живемо за телестіальним законом. Місце, що дістанеться нам у вічних світах, буде залежати від нашої послушності законам цих різних царств під час смертного життя на землі.¹⁸

Як ви готуєтесь до зустрічі з Господом? Господь сказав: «Отже, освятіть себе, щоб ваш розум став єдиноспрямованим до Бога, і прийдуть дні, коли ви побачите його; і це буде у його належний час, і його належним шляхом, і згідно з його власною волею (УЗ 88:68). Ось формула, що її надано нам в одкровенні: «Істинно, так каже Господь: Станеться, що кожна душа, яка полишить свої гріхи і прийде до мене, і прикличе моє ім’я, і слухатиметься мого голосу, і дотримуватиметься моїх заповідей, побачить моє обличчя і знатиме, що Я є» (УЗ 93:1).¹⁹

Якою є нагорода для того, хто живе «достойно свідчення, що Бог живе й що Ісус є Христос»?

Небеса, як ми звичайно сприймаємо їх, є місцем перебування праведних після того, як вони залишають це земне життя, а також місце, де перебувають Бог і Христос. Про цей щасливий стан апостол Павло сказав: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Коринтянам 2:9).²⁰

Люди дають різні визначення такій категорії, як успіх, але для кожної дитини Бога остаточний успіх означає успадкування Його присутності і втіха в ній.²¹

З точки зору роботи нашого Батька, є тільки одна мета, і ця мета полягає в тому, щоб наприкінці життя, коли ми скінчимо свою роботу тут на землі, – тривалу чи коротку, – ми теж виявилися переможцями світу й заслужили право на те місце, що зветься Целестіальним царством.²²

Той, хто живе достойно свідчення, що Бог живе і що Ісус є Христос, хто прагне звертатися до нього постійно, аби пересвідчуватися, що його шлях схвалено, – той живе повнокровним життям тут; він готується до целестіального світу, тобто до вічного життя зі своїм Небесним Батьком.²³

Дозвольте мені нагадати вам це дивовижне обіцяння Господа всім вірним. Замисліться над ним:

«І якщо ваше око буде єдиноспрямованим до моєї слави, ваші тіла буде цілковито сповнено світлом, і не буде темряви в вас; а тіло, сповнене світлом, осягає все» (УЗ 88:67).

Я смиренно молюся, щоб кожний, хто палко прагне цього, міг знайти для себе те непохитне свідчення, яке твердо поставить його ноги на шлях безпомилково славетної мети – безсмертя й вічного життя.²⁴

Поради для вивчення та обговорення

У чому саме ми іноді стаємо схожими на того молодого чоловіка, який рубав дрова?
Що саме допоможе нам щоденно бути зосередженими на нашій меті – безпечному поверненні до нашого Небесного Батька?
Як саме вже тепер ви обираєте своє місце перебування у вічних світах? Якими є наслідки того, що ви відкладаєте свою підготовку до того, щоб гідно стати перед судним престолом Бога?
Що ми можемо робити з іще одним днем від Бога?
Що означає «жити з оком, єдиноспрямованим до слави Бога?» (див. УЗ 88:67–68).
Що означає для вас «брати на себе ім’я Господа Ісуса Христа?» Як саме ми можемо вшановувати Його ім’я?
Що саме в ученнях Президента Гарольда Б. Лі є повчального стосовно безпечного повернення додому, до Бога?