І не буде вже смерти

Старійшина Пол В. Джонсон

Сімдесятник

Для всіх тих, хто був засмучений через смерть когось, кого любив, воскресіння є джерелом великої надії.

Тиждень тому був Великдень і наші думки знову були зосереджені на спокутній жертві та воскресінні Господа Ісуса Христа. В минулому році я думав та розмірковував про воскресіння більше ніж звичайно.

Майже рік тому наша донька Аліса померла. Вона боролася з раком майже вісім років і мала декілька операцій, багато різних лікувальних методик, захоплюючих чудес та гірких розчарувань. Ми бачили, як погіршився її фізичний стан, коли вона наблизилася до кінця свого смертного життя. Було нестерпно бачити, що сталося з нашою дорогоцінною донькою—тією ясноокою маленькою дитинкою, яка виросла і стала талановитою, чудовою жінкою, дружиною і матір’ю. Я думав, що моє серце розірветься.

Минулого року під час Великодня, майже за місяць до її смерті, Аліса написала: “Великдень—це нагадування всього, що я сподіваюся для себе. Що одного дня мене буде зцілено і я буду неушкодженою. Одного дня в мені не буде ні металу, ні пластику. Одного дня моє серце звільниться від страху, а мій розум—від тривог. Я не молюсь, щоб це сталося швидко, але я так рада, що дійсно вірю в чудове життя після смерті”¹.

Воскресіння Ісуса Христа гарантує саме те, на що сподівалася Аліса і вселяє в кожного з нас “надію, що в [н]ас”². Президент Гордон Б. Хінклі називав воскресіння “найвеличнішою з усіх подій в історії людства”³.

Воскресіння приходить через Спокуту Ісуса Христа і є важливою частиною великого плану спасіння⁴. Ми—духовні діти небесних батьків⁵. Коли ми приходимо в це земне життя, наш дух з’єднується з нашим тілом. Ми відчуваємо всі радості та труднощі, пов’язані зі смертним життям. Коли людина помирає, її дух відділяється від її тіла. Воскресіння уможливлює возз’єднання знову духа людини та її тіла, проте цього разу це тіло буде безсмертним та досконалим—не буде підлеглим болю, хворобам чи іншим проблемам⁶.

Після воскресіння дух ніколи не розділиться з тілом, тому що воскресіння Спасителя повністю подолало смерть. Щоб сягнути нашої вічної долі, нам необхідно мати цю безсмертну душу—дух і тіло—возз’єднаними назавжди. З нерозривно з’єднаними духом та безсмертним тілом ми можемо отримати повноту радості⁷. Насправді, без воскресіння ми б ніколи не змогли отримати повноту радості, а були б нещасними назавжди⁸. Навіть вірні, праведні люди сприймають роз’єднання їхніх тіл і їхніх духів як полон. Нас звільнено від цього полону завдяки воскресінню, яке є викупленням від пут чи ланцюгів смерті⁹. Спасіння не прийде без нашого тіла і нашого духа.

У кожного з нас є фізичні, розумові та емоційні обмеження і слабкості. Ці труднощі, деякі з яких здаються неподатливими зараз, в кінці кінців будуть вирішені. Жодна з цих проблем не впливатиме на нас після нашого воскресіння. Аліса дослідила показники виживання серед людей з таким самим видом раку як і у неї, проте статистика не вселяла оптимізму. Вона написала: “Але ліки є, тому я не боюся. Ісус вже зцілив мій рак, і ваш також. … Я одужаю. Я рада, що я знаю це”¹⁰.

Ми можемо замінити слово рак будь-якою іншою фізичною, розумовою чи емоційною недугою, з якою ми можемо зіткнутися. Завдяки воскресінню їх також вже було зцілено. Чудо воскресіння—найкращі ліки—знаходиться за межами можливостей сучасної медицини. Але воно не за межами можливостей Бога. Ми знаємо, що це можливо, бо Спаситель воскрес і здійснить воскресіння кожного з нас також¹¹.

Воскресіння Спасителя доводить, що Він—Син Бога, і те, чого Він навчав—дійсне. “Воскрес, як сказав”¹². Не може бути сильнішого доказу Його божественності, ніж те, що Він вийшов з могили, маючи безсмертне тіло.

Ми знаємо свідків воскресіння в часи Нового Завіту. Крім жінок та чоловіків, про яких ми читаємо в євангеліях, Новий Завіт запевняє нас, що насправді сотні людей бачили воскреслого Господа¹³. А Книга Мормона говорить про ще більше сотень людей: “Безліч людей підійшло і вклало руки свої в Його бік, … і доки [вони] не побачили на свої власні очі і не торкнулися своїми власними руками, і доки не дізналися напевно і не пересвідчилися, що це був Він, про Кого було написано пророками, що Він має прийти”¹⁴.

До тих давніх свідків додані свідки в ці останні дні. Дійсно, на початку цього розподілу Джозеф Сміт бачив воскреслого Спасителя з Батьком¹⁵. Сучасні пророки і апостоли свідчили про реальність воскреслого, живого Христа¹⁶. Отже ми можемо сказати: “Тож і ми, ма[ємо] навколо себе велику таку хмару свідків”¹⁷. І кожний з нас може бути частиною хмари свідків, які знають силою Духа Святого, що те, що ми святкуємо на Великдень справді відбулося—що воскресіння реальне.

Реальність воскресіння Спасителя наповнює наші розбиті горем серця надією, тому що з ним приходить запевнення того, що всі інші обіцяння євангелії такі ж реальні—обіцяння не менш дивовижні ніж воскресіння. Ми знаємо, що у Нього є сила очистити нас від усіх наших гріхів. Ми знаємо, що Він взяв на Себе усі наші недуги, болі та несправедливості, які ми перестраждали¹⁸. Ми знаємо, що Він “вста[в] з мертвих, з спасінням на крилах Своїх”¹⁹. Ми знаємо, що Він може зробити нас цілими, незважаючи на те, що саме в нас зламано. Ми знаємо, що Він “кожну сльозу з очей [наших] зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”²⁰. Ми знаємо, що ми можемо бути “досконалими через Ісуса, … Хто виконав цю досконалу спокуту”²¹, якщо ми тільки будемо мати віру і слідуватимемо за Ним.

В кінці своєї натхненної ораторії Месія Гендель поклав на прекрасну музику слова апостола Петра, який радіє воскресінню.

“Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!…

Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

… Тоді збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою!”

Де твоє, смерте, жало? Де, смерте, твоя перемога? …

А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав”²².

Я дуже вдячний за благословення, які є нашими завдяки Спокуті та воскресінню Господа Ісуса Христа. Для всіх, хто поклав дитину в могилу або плакав над гробом чоловіка чи дружини, або був засмучений через смерть батька чи матері або когось, кого любив, воскресіння є джерелом великої надії. Яким потужним відчуттям буде побачити їх знову—не просто як духів, а в воскреслих тілах.

Я палко бажаю побачити свою матір знову і відчути її ніжний дотик та подивитися в її люблячі очі. Я хочу побачити посмішку свого батька і почути його сміх та побачити його як воскреслу, досконалу особу. З оком віри я уявляю Алісу повністю за межами досяжності будь-яких земних турбот або жала смерті—воскресла, вдосконалена Аліса переможна і з повнотою радості.

Кілька Великоднів тому вона просто написала: “Життя через Його ім’я. Стільки надії. Завжди. В усьому. Я люблю, що Великдень нагадує мені”²³.

Я свідчу про реальність воскресіння. Ісус Христос живе і завдяки Йому ми всі будемо жити знову. В ім’я Ісуса Христа, амінь.