Покладайте довіру свою на Того Духа, Який веде чинити добре
Ми наближаємося до Спасителя, коли з чистою любов’ю служимо іншим заради Нього.
Я вдячний за можливість бути з вами на цьому вечорі поклоніння, роздумів і відданості. Ми молилися разом. Наш люблячий Небесний Батько почув нас. Ми згадували нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа, і були зворушені гімнами хвали Йому. Нас було натхнено робити більше, щоб допомогти нашому Вчителю у Його роботі—підбадьорювати дітей Небесного Батька і допомагати їм.
Наша вдячність за те, що Спаситель зробив для нас, збільшила наше прагнення служити іншим. Ось чому наші серця переповнюються почуттями, коли ми чуємо слова гімну: “Мене любов’ю Ти з Небес благословив, я нею щиро поділюсь, як Ти звелів”1. Цар Веніямин у своїй великій проповіді, записаній у Книзі Мормона, обіцяв, що почуття вдячності прийде (див. Мосія 2:17–19).
Коли наша віра в Ісуса Христа спонукає нас стати гідними радості Його прощення, ми відчуваємо прагнення служити іншим заради Нього. Цар Веніямин навчав, що прощення не досягається в одну мить.
Він сказав про це так: “І от, заради того, що я вам сказав—тобто заради збереження прощення ваших гріхів день у день, щоб ви могли пройти безвинними перед Богом—я б хотів, щоб ви передали від вашого майна бідним, кожна людина згідно з тим, що вона має, тобто нагодувати голодних, одягти роздягнених, відвідати хворих і надати їм допомогу, духовну і матеріальну, згідно з їхніми потребами” (Мосія 4:26).
Чудовий напарник Алми, Амулек, також навчав тій істині, що ми повинні продовжувати наше служіння заради Нього, щоб зберегти прощення: “А тепер дивіться, мої улюблені брати, я кажу вам, не вважайте, що це все; бо після того як ви зробите все це, якщо ви відвернете нужденного і роздягненого, і не навідаєтеся до хворого і стражденного, і не поділитеся вашим майном, якщо воно у вас є, з тими, хто знаходиться в нужді—я кажу вам, якщо ви не зробите чогось з цього, знайте, ваша молитва марна і нічого не дасть вам, і ви як ті лицеміри, які заперечують віру” (Алма 34:28).
Цього вечора я думав про жінок у моєму житті. У нашій сім’ї кількість жінок і дівчат дорівнює 31, починаючи з моєї дружини і так далі аж до наших трьох наймолодших правнучок. Дехто з них з нами цього вечора. П’ятьом менше 12 років. Можливо це їхні перші збори у Конференц-центрі з їхніми сестрами у Церкві Спасителя. У кожної будуть різні спогади і кожна піде з цього вечора зі своїми власними зобов’язаннями.
Є три спогади і три зобов’язання, про які я молюся, щоб вони залишалися з ними усе їхнє життя і навіть далі. Спогади стосуються почуттів. А зобов’язання стосуються того, що слід робити.
Найважливішим почуттям є любов. Ви відчули любов, з якою промовляли ці чудові сестри-провідники. І ви відчули Духом, що вони люблять вас, навіть не будучи знайомими з вами, оскільки вони відчули любов Небесного Батька і Спасителя до вас. Ось чому вони так сильно прагнуть служити вам і хочуть, щоб ви отримали благословення, яких Бог прагне для вас.
Цього вечора ви відчули любов до інших—друзів, однокласників, сусідів та навіть когось, хто лише щойно з’явився у вашому житті, до якогось незнайомця. Це почуття любові є даром від Бога. У Писаннях його називають “милосердям” та “чистою любов’ю Христа” (Мороній 7:47). Ви відчули цю любов цього вечора і можете часто відчувати, якщо будете її прагнути.
Другим почуттям, яке ви мали цього вечора, був вплив Святого Духа. Сьогодні сестри пообіцяли вам, що Святий Дух спрямує вас знайти те служіння, яке Господь хоче, аби ви здійснили для інших заради Нього. Ви відчули Духом, що їхнє обіцяння було від Господа і що воно істинне.
Господь сказав: “І ось, істинно, істинно, Я кажу тобі, поклади довіру свою на Того Духа, Який веде чинити добре—так, чинити справедливо, ходити покірно, судити праведно; і це є Мій Дух” (УЗ 11:12).
Можливо ви отримали це благословення цього вечора. Наприклад, протягом цих зборів вам могло спасти на думку ім’я або обличчя когось, хто в нужді. Це могла бути лише скороминуща думка, але, завдяки тому, що ви почули сьогодні, ви будете молитися про це, вірячи, що Бог скерує вас робити добро, якого Він прагне для них. Коли такі молитви стануть звичними у вашому житті, ви та інші змінитеся на краще.
Третє почуття, яке було у вас сьогодні,—це ваше прагнення бути ближчими до Спасителя. Навіть наймолодша з присутніх тут дівчат безперечно відчула реальність запрошення у словах гімну: “За Мною йдіть”,—Спаситель вчив. Робімо ж так, як Він звелів”2.
Тож, маючи такі почуття, перше, що вам слід зобов’язатися робити,—це йти і служити, знаючи, що ви йдете не самі. Коли ви йдете, щоб втішити когось і служити комусь заради Спасителя, Він готує вам шлях. Тож, як вам скажуть присутні тут зараз колишні місіонери, це не означає, що кожна людина за кожними дверима готова привітати вас або що кожна людина, якій ви намагаєтеся служити, подякує вам. Але Господь йтиме перед вашим лицем, щоб підготувати шлях.
Президент Томас С. Монсон знов і знов говорив, що він знає реальність Господнього обіцяння: “І кожний, хто приймає вас, там і Я буду також, бо Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).
Один зі способів, у які Він йде перед вашим лицем,—це підготовка серця людини, якій Він попросив вас служити. Він також підготує і ваше серце.
Ви також дізнаєтеся, що Господь поставить помічників біля вас—праворуч і ліворуч, і навколо вас. Ви не йдете на самоті служити іншим заради Нього.
Він зробив це для мене цього вечора. Господь зібрав цілу “хмару свідків” (Євреям 12:1), щоб як словами, так і співом поєднати та примножити силу того, що Він хотів би аби я сказав. Мені лише треба було пересвідчитися, що я зможу вписати мою частину в Його композицію. Я маю надію на те, що ви відчуєте вдячність і радість, коли Господь об’єднає вас разом з іншими для служіння заради Нього, і молюсь про це.
Якщо у вас часто буде такий досвід,—а він буде,—ви усміхнетеся, впізнаючи знайомі почуття, саме як я, щоразу, коли ми співаємо: “Радість свята, блаженний труд”3.
Ви також усміхнетеся, коли пригадаєте цей вірш: “Цар відповість і промовить до них: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили” (Матвій 25:40).
Друге, що вам слід робити,—це пам’ятати Господа, коли ви йдете служити заради Нього. Господь не лише йде перед нашим лицем і посилає ангелів служити з нами, але Він також і відчуває втіху, яку ми приносимо іншим, так, ніби ми принесли її Йому.
Кожна дочка Бога, яка чує послання, що пролунали на цих зборах, і вірить в них, запитає: “Що Господь хоче, аби я зробила, щоб допомогти Йому підтримати нужденних?” Ситуація кожної сестри унікальна. Це стосується і моєї невеличкої компанії дочок, невісток, онучок і правнучок. Їм і всім дочкам Небесного Батька я повторюю мудру пораду сестри Лінди К. Бертон.
Вона просила вас молитися з вірою, щоб знати, що Господь хоче, аби ви робили у ваших обставинах. І потім вона говорила про обіцяння лагідної втіхи, яке Сам Господь дав жінці, яку критикували за те, що вона вилила Йому на голову цінне миро, коли його можна було б продати, щоб допомогти бідним.
“Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.
Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон.
Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!” (Марк 14:6–9).
Цей короткий уривок з Писань є доброю і мудрою порадою для відданих сестер у Божому царстві в бурхливі часи. Ви будете молитися, щоб знати, кому Батько хоче, аби ви послужили, спонукані любов’ю до Нього і нашого Спасителя. І ви не будете очікувати публічного увіковічнення, а наслідуватимете приклад жінки з Писань, чий святий вчинок із вшанування Спасителя світу згадується, а її ім’я—ні.
Я сподіваюсь, що сестри у нашій сім’ї, спонукані любов’ю до Бога, докладуть усіх можливих зусиль, щоб служити нужденним. І третє, що, як я сподіваюсь, вони будуть робити, це скромно ставитися до своїх добрих справ. Втім я молитимусь, щоб вони сприйняли пораду Господа, яку, переконаний, нам усім слід почути. Він сказав:
“Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі”.
І далі Він сказав:
“А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно” (Матвій 6:1–4).
Я молюся за сестер у царстві, де б вони не були і якими б не були їхні обставини, щоб їхня віра в Спасителя і вдячність за Його Спокуту спрямовували їх робити все, що в їхніх силах, для тих, кому Бог просить їх служити. Коли вони це робитимуть, я обіцяю, що вони просуватимуться вперед шляхом вдосконалення, щоб стати святими жінками, яких тепло привітають і щиро винагородять Спаситель і наш Небесний Батько.
Я свідчу, що це Церква воскреслого Ісуса Христа. Він воскрес. Він сплатив ціну за всі наші гріхи. Я знаю, що завдяки Йому ми воскреснемо і можемо мати вічне життя. Президент Томас С. Монсон—Його живий пророк. Небесний Батько чує наші молитви і відповідає на них. Я свідчу, що ми наближаємося до Спасителя, коли з чистою любов’ю служимо іншим заради Нього. Я залишаю вам це тверде свідчення, в ім’я Ісуса Христа, амінь.