Відповіді на молитву
Батько знає про нас, про наші потреби і допоможе нам у досконалий спосіб.
Важливим та втішаючим вченням євангелії Ісуса Христа є те, що наш Небесний Батько має досконалу любов до Своїх дітей. Завдяки цій досконалій любові, Він благословляє нас не лише відповідно до наших бажань та потреб, а також відповідно до Його безмежної мудрості. Як просто це було сказано пророком Нефієм: “Я знаю, що [Бог] любить Своїх дітей”1.
Однією рисою цієї досконалої любові є залучення нашого Небесного Батька у деталі нашого життя, навіть, якщо ми не знаємо про це або не розуміємо цього. Під час щирої і гарячої молитви ми шукаємо Батькового божественного проводу та допомоги. Коли ми шануємо наші завіти та намагаємося бути подібними нашому Спасителю, ми можемо розраховувати на постійний2 потік божественного проводу через вплив та натхнення Святого Духа.
У Писаннях нас навчено: “Бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання”3, і Він “знає все, бо все присутнє перед [Його] очима”4.
Пророк Мормон є прекрасним прикладом. Він не дожив до того, щоб побачити результати своєї роботи. Проте, він розумів, що Господь турботливо його веде. Коли Мормон відчув натхнення додати малі пластини Нефія до свого літопису, він написав: “І я роблю це для мудрої цілі; бо так мені підказано, згідно з діяннями Духа Господа, Який в мені. І ось, я не знаю всього; але Господь знає все, що має статися; ось тому Він діє в мені, щоб я робив згідно з Його волею”5. Хоча Мормон не знав про майбутню втрату 116 сторінок рукопису, Господь підготував спосіб, щоб подолати цю перешкоду задовго до того, як це сталося.
Батько знає про нас, про наші потреби і допоможе нам у досконалий спосіб. Іноді ця допомога надається саме у той момент чи невдовзі, як ми попросимо про божественну допомогу. Іноді на наші найбільш палкі та гідні бажання не приходить відповідь у тому вигляді, у якому ми сподіваємося, але ми дізнаємося, що у Бога у запасі є більші благословення. А іноді наші праведні бажання не здійснюються у цьому житті. За допомогою трьох історій я проілюструю те, як наш Батько на Небесах може відповідати на наші палкі прохання до Нього.
Нашого найменшого сина було покликано служити місіонером у Французькій Паризькій місії. Під час підготовки до служіння ми з ним пішли купити звичайні сорочки, костюми, краватки, шкарпетки та пальто. На жаль, там не було пальто його розміру, яке він хотів. Проте, менеджер магазину повідомив, що пальто надійде через кілька тижнів і його зможуть переслати до центру підготовки місіонерів у Прово перед тим, як нашому сину треба буде їхати до Франції. Ми заплатили за пальто і більше про нього не думали.
Наш син поїхав до центру підготовки місіонерів у червні, і пальто прийшло за кілька днів перед його запланованим від’їздом у серпні. Він не поміряв пальто, але поспіхом склав його у свій багаж з одягом та іншими речами.
Коли у Парижі, де служив наш син, настала зима, він нам написав, що витягнув пальто, поміряв його, але з’ясувалося, що воно було занадто малим на нього. Тому ми мусили відправити гроші на його банківський рахунок, щоб він міг купити інше пальто у Парижі, що він і зробив. З невеликим роздратуванням я написав йому і сказав віддати перше пальто через те, що він не міг ним скористатися.
Пізніше ми отримали від нього цього електронного листа: “Тут дуже, дуже холодно. … Здається вітер пронизує нас, хоча моє пальто чудове і досить важке … Я віддав моє старе пальто [іншому місіонеру в нашій квартирі], який сказав, що він молився про те, щоб отримати краще пальто. Він всього кілька років був наверненим, і у нього була лише мама … і місіонер, який його охристив, які підтримували його на його місії; отже пальто було відповіддю на молитву, тому я відчув велику радість щодо цього”6.
Небесний Батько знав, що цьому місіонеру, який служив у Франції за 10 000 кілометрів від дому, буде вкрай необхідне нове пальто для холодної зими у Парижі, але він не зможе його купити. Небесний Батько також знав, що наш син отримає з магазину одягу у Прово, штат Юта, пальто, яке буде дуже малим для нього. Він знав, що ці два місіонери будуть разом служити у Парижі і що пальто буде відповіддю на смиренну і палку молитву місіонера, у якого була негайна потреба.
Спаситель навчав:
“Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.
А вам і волосся все на голові пораховано.
Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців”7.
В інших ситуаціях, коли на наші гідні бажання не приходить відповідь у тому вигляді, у якому ми сподівалися, це може бути для нашого вічного блага. Наприклад, Йосипу, сину Якова, заздрили його брати та ненавиділи його так, що планували вбити його. Замість цього вони продали його у рабство в Єгипет8. Якщо яка-небудь людина колись і відчувала, що на її молитви не прийшла відповідь так, як вона на це сподівалася, так це міг бути Йосип. Насправді, його очевидне лихо призвело до великих благословень для нього та врятувало його сім’ю від голоду. Пізніше, після того, як він став відомим провідником в Єгипті, він з великою вірою та мудрістю сказав своїм братам:
“А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення.
Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п’ять літ, що не буде орки та жнив.
І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.
І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог”9.
Навчаючись у коледжі, наш старший син отримав дуже бажану роботу для студента з частковою зайнятістю, у якої був потенціал привести до чудової постійної роботи після завершення навчання. Він старанно працював на його студентській роботі чотири роки і став висококваліфікованим спеціалістом, якого дуже поважали його співпрацівники та начальники. Наприкінці його останнього року навчання, немов це було організовано на небесах (принаймні наш син так вважав), на роботі з’явилася вакансія постійної роботи, і він був головним кандидатом, принаймні все вказувало на те, що він дійсно отримає цю роботу.
Але його не взяли. Ніхто з нас не міг зрозуміти цього. Він добре підготувався, чудово пройшов співбесіду, був найбільш кваліфікованим кандидатом і молився з великою надією та очікуванням! Він був спустошеним і збентеженим, ніхто не міг зрозуміти, чому він не отримав роботи. Чому Бог залишив його у його праведному бажанні?
Лише через кілька років ми отримали ясну відповідь. Якби він отримав омріяну роботу після завершення навчання, він би втратив життєво важливу можливість, що, як тепер відомо, була призначена для його вічного блага та благословення. Бог знав кінець від самого початку (як Він завжди знає), і у цьому випадку відповіддю на багато праведних молитов було “ні”, на благо набагато кращого результату.
А іноді відповідь на молитву, яку ми так праведно, відчайдушно та старанно шукаємо, не дається нам у цьому житті.
Сестра Патрісія Паркінсон народилася з хорошим зором, але, коли їй було сім років, вона почала сліпнути. У дев’ять років Пат почала відвідувати школу для глухих і сліпих в Огдені, штат Юта, приблизно за 145 км від її дому, що змусило її жити при школі---а це призвело до такої туги за домом, яку тільки може відчувати дев’ятирічна дитина.
В 11 років вона повністю втратила зір. У 15 років Пат повернулася додому, щоб відвідувати старші класи у місцевій школі. Вона пішла навчатися у коледж і завершила його за спеціальністю “порушення мовлення та психологія”, і після героїчної боротьби зі службовцями, які відповідали за прийняття в університет, вона поступила у магістратуру та отримала ступень магістра з патології розмовної мови. Зараз Пат працює з 53 школярами молодших класів та керує чотирма іншими логопедами у її шкільному окрузі. У неї є власний будинок та автомобіль, який водять члени родини та друзі, коли Пат потрібно кудись їхати.
Коли Пат було 10 років, їй була призначена медична процедура, яка мала допомогти її зору, що погіршувався. Її батьки завжди чітко розповідали їй, що мало відбутися стосовно її лікування, але з якихось причин, вони не сказали про цю конкретну процедуру. Коли батьки сказали їй, що була призначена ця процедура, Пат, за словами її матері, “була збентежена”. Вона побігла в іншу кімнату, а коли пізніше повернулася, сказала своїм батькам з деяким обуренням: “Дозвольте мені вам щось сказати. Я знаю це, Бог знає це, і ви також маєте це знати. Я буду сліпою решту свого життя!”
Кілька років тому Пат поїхала у Каліфорнію, щоб відвідати членів родини, які там живуть. Коли вона грала на вулиці зі своїм трирічним племінником, він запитав у неї: “Тітка Пат, чому ти просто не попросиш у Небесного Батька, щоб Він дав тобі нові очі? Бо якщо ти попросиш Небесного Батька, Він дасть тобі все, що ти хочеш. Ти просто маєш попросити Його”.
Вона була дуже здивована таким запитанням, але відповіла: “Ну, іноді Небесний Батько не робить так. Іноді Він хоче, щоб ти навчився чомусь, а тому не дає тобі все, що ти хочеш. Іноді тобі потрібно чекати. Небесний Батько та Спаситель знають краще, що для нас є хорошим і що нам потрібно. Тому Вони не збираються дати тобі все, що ти хочеш у той самий момент, коли ти цього захочеш”.
Я знаю Пат багато років і нещодавно сказав їй, що я у захваті від того, що вона завжди позитивно налаштована і щаслива. Вона відповіла: “Ну, ви не були зі мною вдома, чи не так? У мене є теж слабкі моменти. Я страждаю від сильної депресії, і я багато плачу”. Проте, вона додала: “З того часу, коли я почала втрачати зір, було дивно, але я знала, що Небесний Батько та Спаситель були з моєю сім’єю та зі мною. Ми справилися з цим настільки добре, наскільки могли, і, на мою думку, ми справилися з цим правильно. Зрештою, я достатньо успішна людина, і взагалі---я щаслива людина. Я пам’ятаю, що Його рука була в усьому. Тим, хто питає мене, чи я гніваюся через те, що сліпа, я відповідаю: “На кого я маю гніватися? Небесний Батько зі мною у цьому, і я не одна. Він зі мною весь час”.
У цьому випадку бажання Пат повернути зір не було б надано їй у цьому житті. Але її девіз, отриманий нею від свого батька, такий: “І це має минути”10.
Президент Генрі Б. Айрінг сказав: “Батько в цю мить знає вас, ваші почуття і духовні та мирські потреби кожного навколо вас”11. Ця велика і втішаюча істина може бути знайдена у трьох історіях, які я розповів.
Брати й сестри, іноді відповідь на наші молитви приходить швидко і таким чином, як ми на це сподіваємося. Іноді відповідь на наші молитви приходить не так, як ми сподіваємося, однак з часом ми дізнаємося, що у Бога є підготовлені для нас більші благословення, ніж ті, на які ми спочатку сподівалися. А іноді наші праведні прохання до Бога не будуть виконанні у цьому житті12. Як сказав старійшина Ніл А. Максвелл: “Віра також включає довіру Божому вибору часу”13.
У нас є запевнення, що у Його спосіб і час Небесний Батько благословить нас та вирішить всі наші проблеми, несправедливості та розчарування.
Цар Веніямин зазначив: “І більше того, я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя. О памʼятайте, памʼятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це”14.
Я знаю, що Бог чує наші молитви15. Я знаю, що як всезнаючий люблячий Батько Він відповідає на наші молитви досконалим чином відповідно до Його безмежної мудрості і так, що це буде для нашого вічного блага та благословення. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.